Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 15)
Наче стривожена цією думкою, Чет поклала руку на живіт.
— У цьому полягає наша проблема. Ми розмножуємося і намагаємося підтримувати свою чисельність, хоча не завжди успішно. — Її зелені очі дивилися вдалину, ніби вона могла бачити крізь стіни каньйону.
— Навчиш мене битися? Ви повинні навчати людей, хіба ні?
— Тебе? — Жінка розглядала Ґлік якусь хвилину, оцінюючи. — Ти виглядаєш досить войовничо.
— Так і є. — Ґлік намалювала коло довкруж серця. — Проте не битимусь на боці Лютих.
— Мені б цього точно не хотілося.
Вони разом закінчили їсти, а тим часом патрулі Лютих снували вгору і вниз каньйоном, наглядаючи за розсіяними групками рабів і збираючи робітників докупи. Піщані Люті насолоджувалися післяобідньою спекою, а невільники ставали все більш млявими, потребуючи ще води.
Івун підійшов до тріщини в червоній прямовисній скелі і голими руками розсунув камінь, ніби роздираючи шкірку плода. Він відступив, і з-під каменя забулькотіла прохолодна вода, викликана з джерела глибоко під землею. Полонені підійшли напитися, а потім їх відправили назад до роботи. Хоробрі повернулися до бойових тренувань.
Ґлік знову взялася за шиття шкіряних обладунків, але водночас спостерігала, як Хоробрі рухаються під час бою. Вона подивилася у небо й відчула раптову радість, помітивши, як у повітрі високо вгорі витанцьовують чорні цятки.
На мить Ґлік подумала, що повернулася Арі, проте не відчула знайомого рвучкого тремтіння сердечного зв’язку. Хоча це були лише дикі ска, птахи-рептилії все ж подарували Ґлік відчуття спокою, промінь світлої надії.
Піщані Люті також побачили ска і в безсилій погрозі високо здійняли свої гострі списи. На якусь мить Ґлік здивувалася такому вияву гніву. А потім вона все зрозуміла. Поки вона дивилася в небо, прагнучи побачити ска, піщані Люті видивлялися драконів.
15
Гейл Орр представив Адану та Пенді утаука, завівши його в королівські покої. Два ска, сидячи на жердині, залопотіли крилами, сподіваючись привернути до себе увагу. Пенда відпочивала у шкіряному кріслі з подушкою за спиною.
Король Адан піднявся з-за столу, щоб привітати гостя.
— Хто це, батьку?
Він загнувся, вимовивши таке звичне домашнє слово. Гейл Орр завжди сяяв від щастя, коли зять називав його так, але зараз це слово стало для короля болючим нагадуванням про те, що його справжній батько був мертвий.
Гейл Орр злегка підштовхнув гостя вглиб кімнати. Утауку було близько сорока п’яти років, він був худорлявим, з довгим волоссям і ріденькою неохайною борідкою, одягнений у кольори свого клану — зелений та брунатний.
— Це Доннан Ра, ідеальний посланець, який зможе доставити конаґу повідомлення королеви By. Ра має мої найкращі рекомендації. Дозвольте сказати...
Пенда перебила його.
— Чоловік може говорити сам за себе, тату.
— Направду так. — Одним пальцем Доннан Ра намалював на грудях коло. — Я кілька разів перетинав усі три королівства, як з великими караванами, так і в невеликих групах, але я полюбляю мандрувати наодинці. Я подорожую порожнем, непомітно. Я можу вирушити просто зараз і дістатися Остерри менш ніж за тиждень.
— Навіть попри непрості дороги через гори? — спитала Пенда.
— Я знаю шлях через південь. — Чоловік посміхнувся їй. — Не хвилюйтеся.
Адан був радий, що Гейл так швидко знайшов потрібну людину.
— By дуже нетерпляча, тож Мандан повинен отримати повідомлення якомога швидше. Вкрай важливо, щоб мій брат зустрівся з
— Або порятунок світу, — додала Пенда. — Люті хочуть розбудити великого дракона.
Посланець коротко вклонився.
— Я маю знайомства в замку Конвери і передам вашого листа безпосередньо конагу. — Його губ торкнулася хитра посмішка. — Я вже робив це раніше, тож знаю спосіб.
Ксар, вмостившись на підставці, клацнув дзьобом, Арі тоненько цвірінькнула. Доннан підійшов до птахів-рептилій і почухав кожного під дзьобом. Вони, розпушивши пір’я, застрекотіли, приймаючи увагу як належне.
— Ти вже це робив? — перепитав Гейл.
Доннан Ра всміхнувся йому.
— Конаґ Конндур користувався моїми послугами декілька разів, — відповів чоловік. — Він платив мені, щоб я передавав секретні повідомлення та збирав інформацію. Я можу бути метким і непомітним, коли мені це потрібно.
Адан здивовано спитав:
— Ти був шпигуном?
Чоловік потер зелену тканину рукава.
— Мені більше до вподоби називати себе спостерігачем, який надає корисну інформацію.
Гейл засопів.
—
— Я не працював на Остерру. Мені заплатили в Остеррі. Я дав Конндуру те, що йому було потрібно, а також збирав інформацію, корисну для племен утауків. Шелла дін Орр має всі мої звіти. — Вираз обличчя чоловіка раптом став серйозним. — Дивні речі творяться по всій країні — порожні села, зниклі каравани.
— Тепер ми розуміємо, чому, — сказала Пенда, поглянувши на синю ска, яка принесла зображення таборів з невільниками.
Адан вирішив покластися на Доннана Ра.
— Переконай мого брата. Коли він зустрінеться віч-на-віч з королевою By і побачить армії піщаних Лютих, він усвідомить, що цю загрозу неможливо порівняти ні з чим, що ми бачили досі. — Йому було боляче це казати, але він додав:
— Ішаранці можуть почекати.
Доннан намалював коло довкруж серця.
— Я зроблю все можливе.
Пенда стежила за Місяцем на небі і дослухалася до свого тіла, а Адан тим часом вів підрахунки за календарем. Дитина мала з’явитися на світ менш як за місяць.
Вони вечеряли разом за довгим бенкетним столом. Гейл узяв тарілку з їжею до своєї кімнати, Гом метушився, підкидаючи дрова у вогонь, наповнюючи келихи та намагаючись уникати Ксара, який лякав зброєносця щоразу, коли той проходив надто близько.
Адан посміхнувся Пенді, великі очі якої були сповнені туги та любові. Із радісним смутком він пригадав, як був втішений батько, дізнавшись, що Пенда вагітна. Конндур часто висловлював невдоволення тим, що його старший син відмовлявся погодитися на жодну із запропонованих йому наречених, але Мандан був людиною, яку важко покохати. Адану ж пощастило мати когось, ким він дорожить.
Конндур Хоробрий ніколи не побачить свого першого онука. Адан відчув, як сльози обпікають йому очі, і нахилив голову, намагаючись зосередитися на густому ячмінному супі з бараниною.
— Нашу дитину чекає довге життя і великий спадок.
— Як і нас, — відповіла Пенда. — Я це відчуваю. — Утауки мали важко вловимий зв’язок з рештками магії, що тонким павутинням розходилася по землі.
Адан багато разів бачив, як передчуття Пенди підтверджувалися життям.
— Я вірю тобі.
Один з вартових Стяга поспіхом увійшов до трапезної.
— Володарю, троє вершників прибули після заходу сонця. Уже було запізно, проте ми впустили їх через ворота. Вони хотіли б негайно вас бачити.
— Такі візити зазвичай не обіцяють нічого доброго, — прошепотіла Пенда.
— Я теж так думаю. — Адан звівся на ноги, готуючись до чергової напасті. Він поклав руку на плече дружини.
На обличчі вартового з’явилася усмішка.
— Це король Колланан з Нортерри, Володарю!
Адан з полегшенням розсміявся.
— Сумніваюся, що він приніс добрі новини, але я завжди радий бачити свого дядька. Запроси його.
Не встиг вартовий покинути трапезну, як Адан почув кроки і гучні голоси, що долинали з коридору. За мить у дверях з’явився король Нортерри, широко розпростерши руки. Колланан був одягнений у шкіряний костюм для верхової їзди і довгий теплий плащ, запорошений з дороги. Він був вродливим чоловіком, мав загартоване важкою працею та тренуваннями тіло. Його гарно підстрижена борода надавала йому по-батьківськи владного вигляду. Він стягнув рукавиці з рук.
— Адане Старфолле!
І Адан опинився у ведмежих обіймах свого дядька. Чоловіки — обидва королі — поплескали один одного по спині.
За Коллананом увійшли жінка-Хоробра з волоссям кольору кориці років двадцяти п’яти та дивний чоловік з довгим чорним волоссям і глибокими блакитними очима. Його незвичне вбрання, срібні рейтузи, наплічники та нагрудні обладунки нагадали Аданові королеву By та її свиту. Незнайомець і жінка-Хоробра мали майже однакові татуювання на обличчях.