Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 96)
Йдучи поруч із Ілуріс, Семі почувалася ще більш піднесено від того, що відчувала, як невидимий божок, сповнений сили від нової хвилі віри їхніх прихильників, котиться вулицями попереду них. Напоєна енергією божественна сутність м'яко розштовхувала збуджений натовп, завдяки чому емпра Ілуріс не зустрічала жодних перешкод на своєму шляху.
Вона дивилася просто перед собою, занурена у власні думки, і здавалася Семі, якій дуже хотілося поговорити з нею, трохи скутою і занепокоєною. Ілуріс явно була надто зосереджена на собі, щоб відволікатися на розмови, ніби їй потрібна була вся її енергія, щоб підтримувати видимість здорової та сильної емпри. Ілуріс мала по-справжньому королівський вигляд.
Семі раптом відчула величезний приплив любові до цієї жінки, яка так багато зробила для неї. Її власна віра живила божка попереду них, так само, як і радість юрби вірян. Обабіч від їхньої процесії люди без упину повторювали молитовний заспів:
— Почуй нас, убережи нас. Почуй нас, убережи нас.
Стара Аналера прошепотіла Семі:
— Вони всі принесли жертви. — Вона вказала на людей довкола. — Бачиш, як багато з них мають пов'язки на руках? Вони молилися емпрі й нашому божку. — Здавалося, що мерехтлива божественна сутність перед ними прямо на очах стає сильнішою, особливо коли в натовпі все голосніше лунали радісні вигуки, і люди вже могли відчути нового божка.
Приємно вражена увагою та загальним піднесенням, Саруна махала великій юрбі усміхнених містян, хизуючись своїми перснями та нафарбованими нігтями. До процесії емпри поступово приєдналася частина міських охоронців. Деякі з них рухалися попереду, прилаштувавшись у такий спосіб до її почту, а от інші поспішили доповісти верховному жерцю Кловусу про побачене. Та ніщо не завадило Ілуріс дістатися до площі з фонтаном перед палацом, її палацом.
Семі дивувалася, наскільки все змінилося порівняно з тим, як було, коли вона востаннє тут побувала. Ще ніби зовсім недавно Аналеру та інших відкритих прихильників емпри доставили сюди, щоб покарати на смерть.
Саруна та її дівчата у барвистому вбранні розійшлися поміж численних містян, поширюючи радісні новини, викликаючи в людей усмішки та сміх. Вос і його бійці Яструбиної варти вишикувалися півколом, утворивши видну звідусіль захисну лінію навколо емпри.
Ілуріс, обережно ступаючи, стала підніматися на підвищення для виголошення промов. На третій сходинці вона обернулася і простягнула руку до Семі.
— Ходімо, Семі. Я хочу, щоб ти стояла поруч зі мною. Ти потрібна нашому народу. — Молодій жінці стало трохи не по собі, проте вона піднялася разом з Ілуріс.
Коли натовп затих, Ілуріс заговорила доброзичливим, але твердим голосом. Ледь відчутний божок кружляв навколо них, захищаючи їх, як невидимий сторожовий пес, і освіжаючи, як лагідний весняний дощик. Божественна сутність підсилювала слова Ілуріс.
— Я жива, і я повернулася, — сказала вона. — Мені шкода, що для цього знадобилося так багато часу. На мене напали й тяжко поранили на острові Фулкор.
— Зрада! — заволав хтось із натовпу.
— Ми ненавидимо безбожників!
— Так, це була зрада... але зрада з боку верховного жерця Кловуса, — заявила Ілуріс. Хвиля невіри прокотилася по натовпу, а потім розгублене бурмотіння перейшло у гнівний галас. — Він хотів усунути мене з трону, — продовжила Ілуріс, — і спрямувати ваш гнів на війну проти старого світу.
Вона лагідно посміхнулася.
— Але мене не так легко вбити. — Люди на площі затихли, ловлячи кожне її слово. — А тепер я зроблю те, що повинна була зробити давно. Я повинна була сповістити про це всій Ішарі. — Вона однією рукою м'яко обійняла Семі за плечі, вразивши всіх цим несподіваним материнським жестом. Молода жінка мовчала, не розуміючи, що робить її наставниця.
— Багато місяців поспіль я шукала свою наступницю у всіх тринадцяти округах Ішари — і я знайшла її. — Вона подивилася на дівчину з теплою усмішкою. — Семі. — Ілуріс взяла руку дівчини і підняла її вгору. — Це ваша наступна емпра. Я так постановила.
— Почуй нас, убережи нас! — стали вигукувати люди.
Новий божок промайнув над ними, ніби святкуючи цю радісну подію. Семі почувалася приголомшеною, але вона мусила бути готовою, вона не могла підвести емпру. Голос емпри Ілуріс звучав потужно, проте вона трималася з останніх сил лише завдяки допомозі свого божка.
Народ вибухнув радісними криками:
— Емпра Семі! Емпра Семі!
Ілуріс знову підвищила голос.
— У нас є ще багато роботи — заради Ішари! Ідіть за мною до храму Маґніфіка. — Її слова викликали черговий сплеск невпевненості й розгубленості, але тепер голос емпри забринів металом, суворо й гнівно. — Кловус розбестив божків і обдурив багатьох моїх вірних жерців. Він використовував силу
Вона спустилася з підвищення, і Семі поспішила за нею. Бійці Яструбиної варти живим щитом обступили свою емпру та її спадкоємицю. Каптані Вос ішов попереду. Численні містяни, що зібралися біля обгорілого палацу, рушили за емпрою та її почтом до храму по головній вулиці, на якій все ще виднілися сліди руйнувань після нещодавнього буйства серепольського божка.
Ілуріс швидко й впевнено крокувала до Маґніфіки, і вся її постава та пружна хода свідчили про відновлену силу. Віра людей підсилювала й нову божественну сутність. Семі почувала себе так, ніби вона йшла поруч із емпрою в мовчазній порожнечі, а навколо них хвилями розходилися радісні вигуки та молитовні заспіви.
Нове божество танцювало й кружляло, розсуваючи натовп попереду і широким потоком захоплюючи людей у свій вир після того, як процесія емпри проходила повз них. Збуджений радісний натовп досяг храмової площі, де височіла майже завершена велична піраміда.
Тепер емпра виступила вперед і твердим кроком рушила попереду своєї охорони.
Храмові охоронці Кловуса вишикувалися по периметру гігантської будівлі, розгублені й стривожені. На головних сходах внизу юрмилися ур-жерці, а окружні жерці стояли вище, споглядаючи згори, як до храму наближається велелюдний натовп, на чолі якого гордовито ступала велична жінка з королівською поставою.
Емпра наближалася до храму у вихорі свого яскравого вбрання, Семі трималася одразу за нею.
Кловус чекав на кам'яному підвищенні, дивлячись на них униз із викликом та зневагою, а тим часом віддані йому віряни стікалися до нього разом з його власними послідовниками, яких він терміново скликав. Він підняв руки і закричав:
— Самозванка! Не дайте себе обдурити! Це не ваша емпра!
Люди в натовпі заворушилися й розгублено загомоніли, заскочені зненацька його звинуваченнями, проте ніхто вже не сумнівався в тому, що справжня Ілуріс повернулася. Вони відчували присутність нового божка поблизу, навіть якщо не зовсім розуміли, що воно таке.
Але коли верховний жрець підвищив голос, Семі водночас відчула й ревіння іншої сили — то був серепольський божок, який підтримував Кловуса, посилюючи його слова і його харизму. Божество, від якого хвилями розходилася потужна енергія, піднімалося з величезного храму. Це була могутня божественна сутність, яка живилася молитвами й віруваннями цілого континенту, посиленими храмом Маґніфіка.
Люди спантеличено ахнули, а Семі відчула, як новий божок, божок Ілуріс... Її божок теж стає сильнішим.
Кловус заволав до натовпу:
— Я вів вас за собою в ці буремні часи. Ішарі потрібен сильний правитель для нашої великої останньої війни — і я сильніший!
Ілуріс зупинилася біля підніжжя храму, даючи йому можливість висловитися, а потім граційною ходою рушила вгору, підтримувана невидимим потоком. Новий божок та віра людей огортали емпру, піднімаючи її по сходах Маґніфіки.
Вона заговорила тихим голосом, який пролунав над площею, мов удар грому.
— Ти можеш бути сильним, Кловусе, але
84
Вирушивши із Феллстаффа, Ґант, Шадрі та Покл після чотирьох днів напруженої скачки нарешті дісталися до військового табору в передгір'ї Хребта дракона. Незважаючи на втому й біль у всьому тілі, не кажучи вже про пилюку, що вкривала її обличчя й рипіла на зубах, Шадрі вже ледь могла дочекатися того часу, коли зможе поділитися своїми відкриттями.
Вона хотіла розповісти про таємничі знання, які зібрала по крихтах, вивчаючи кришталеві пластини, і сподівалася, що ці відомості знайдуть якийсь відгук або пробудять спогади в пам'яті Тона. Навіть самі ці знання, які дівчині вдалося отримати, зігрівали їй серце. Її метою в житті завжди було глибоко занурюватися у вивчення всього, що могло дати відповіді на її запитання, збирати дані й записувати те, про що вона дізнавалася. Самі по собі знання вже були цінністю, проте ці знання могли ще й урятувати життя.
Під час їхньої подорожі Шадрі кілька разів переповіла Поклу те, про що довідалася. Він завжди з готовністю слухав її і кивав. Дівчина була цілком впевнена в тому, що всі її оповіді не були для нього дуже вже важливими, а він просто був щасливий чути її голос. Хлопець не вникав у тонкощі її пояснень. Коли Шадрі припустила, що Тон — це точка опори, каталізатор або противага, то виявилося, що Покл не знає жодного з цих слів. Хай там як, він все ж був уважним слухачем, тож Шадрі використала цей час, аби потренуватися розказувати про свої відкриття, щоб, коли вони приїдуть у табір, достойно їх представити. Дівчина знала, що під час розповіді її нерідко охоплює таке збудження, що вона перескакує з теми на тему, сама себе перебиваючи, і вона не хотіла припуститися цієї помилки зараз, коли мала повідомити такі надзвичайно важливі новини.