Кэндзабуро Оэ – Особистий досвід. Обійняли мене води до душі моєї (страница 112)

Шрифт

Залізна куля, схоже, пробила вже стіну і врізалася у сховище, розширюючи дірку, з якимись іншими, більш складними звуками. А що ж зараз відбувається на поверхні? Це страхітливе запитання буде ще одним випробовуванням для людини, яка вирішила продовжити життя, зачинившись у атомному сховищі. Навіть якщо комусь і вдасться вижити після атомного вибуху, завдячуючи міцним стінам сховища, ця людина все одно не дізнається, до яких наслідків призвела ядерна катастрофа. Скільки мегатонн було у скинутій бомбі? Якими були масштаби війни: обмежилося все локальним бомбардуванням чи переросло в останню для всього світу ядерну війну? Чи залишився хтось живий, окрім тих, хто врятувалися у сховищі? І оскільки навіть оптимістично налаштовані люди не зможуть визначити, сидячи у сховищі, рівень радіації, тому так ніколи і не дізнаються, коли можна виходити назовні. А наважитися вийти на свій страх і ризик змогли б тільки відчайдушні сміливці. Більш природно було б чекати, поки не почнеться якесь ворушіння назовні. Але навіть якщо мешканці сховища почують стук по кришці бункера, хіба знатимуть вони, що то навідалися живі люди? А може, то прийшли прибульці з космосу, які спостерігали за останньою ядерною війною на цій планеті, чи навіть якісь космічні привиди? І справа навіть не в тому, що б я міг відповісти на це потенційним покупцям сховищ, а скоріше в тому, які б аргументи я навів собі сам? А що зараз я можу про це сказати собі? Це також залишиться підвішеним у повітрі і перетвориться на ніщо.

Над головою почулося декілька вибухів, що пролунали один за одним, і одразу з квадрата землі здійнявся стовп води, і вода дійшла вже до колін. А потім гримнув найгучніший вибух. Весь бункер струсонуло, лампа впала зі столу у воду. Ісана також не втримався на ногах і впав у темряву, здійнявши навколо себе безліч невидимих бризок. Він пам’ятав, де мав би бути ліхтарик, однак, підвівшись, він одразу повернувся на стілець для споглядання. Простягнувши перед собою у темряві руки, він намацав автомат, поставив його між колін і знайшов пальцями спусковий гачок. Наче сліпий, він вдивлявся перед собою розплющеними очима, слухаючи спів китів та плюскіт води. Ісана приготувався чекати, звертаючись до душ дерев і китів з молитвою:

Що відбувається на Землі? Що сталося назовні після того, як я сховався тут, у бункері? Вибухнула атомна бомба, чи, може, сталися якісь значні зсуви земної кори, внаслідок чого земля почала потерпати від цунамі чи потопів? Навіть у атомному сховищі вода дійшла мені до колін. І, може, вся Земля вже вкрита водою, яка знищила все людство, і до китів, яких стільки часу вбивали люди, повернулася їхня сила? І тепер вони привільно плавають поверхнею Землі і тішаться серед своїх друзів — дерев? Тоді, можливо, ці велетенські істоти почують голос горбатого кита, що лунає із цього сховища, і прийдуть на допомогу своєму товаришу? І, незважаючи на те, що я проголосив себе повіреним дерев і китів, кити, які встановили на Землі своє панування і знаходять спільну мову лише з деревами, що розкинули свої гілки по поверхні води, можливо, тепер кити вважатимуть мене своїм ворогом. Однак я і сам цього хочу. Я бажав викривати жорстокість людей щодо дерев і китів. Отже, тепер я як людина маю проявити властиву людям жорстокість і тим самим довести правоту тих думок, якими я жив стільки років. Я буду чинити спротив і проявляти жорстокість, із тим щоб моє тіло і душа останньої людини на Землі зависли у повітрі і вибухнули, і перетворилися на ніщо. І тоді ви, кити, надішлете сигнал своїм друзям-деревам і скажете їм: усе гаразд. А дерева скажуть у відповідь, ворухнувши кожним своїм листочком: так, усе гаразд!

Кришка люка піднімається. У яскравому світлі згори на одну мить Ісана бачить щось темно-синє, і воно нагадує йому китову шкіру. Потім він чує, як зверху починають летіти газові кулі, і, замружившись, натискає на гачок. П’ять пострілів. Кулі треба берегти. Палець слід одразу забирати з гачка, щоб випускати короткі черги. Газових куль стає дедалі більше. Ісана затримує дихання. Напевно, йому вже не доведеться вдихнути повітря. Ще три постріли. Згори вривається потужний струмінь води і б’є у стіну підвалу. Попадає в Ісана і збиває його з ніг. Падаючи уводу, він встигає зробити ще чотири постріли. Все залишається підвішеним у повітрі і відкриває себе порожнечі. Він надсилає останнє привітання душам дерев і китів: усе гаразд! І по нього приходить та, що приходить по всіх.

Інформація видавця

ЗМІСТ

Особистий досвід. Роман (Переклад Євгена Козирєва)… 3

Обійняли мене води до душі моєї. Роман (Переклад Дмитра Москальова)… 243

Літературно-художнє видання

Ое Кендзабуро

ОСОБИСТИЙ ДОСВІД

ОБІЙНЯЛИ МЕНЕ ВОДИ ДО ДУШІ МОЄЇ

Романи

Переклад з японської

Головний редактор О. В. Красовицький

Відповідальна за випуск Г. С. Таран

Художній редактор Л. П. Вировець

Комп’ютерна верстка: В. М. Амелін

Коректор А. М. Гопаченко

Підписано до друку 30.05.16. Формат 70x108 1/32

Умов. друк. арк. 29,40. Облік.-вид. арк. 30,10.

Тираж 1000 прим. Замовлення № 6-103.

ТОВ «Видавництво Фоліо»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 3194 від 22.05.2008 р.

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Електронна адреса: www.folio.com.ua

E-mail: market@folio.com.ua

Інтернет-магазин www.bookpost.com.ua

Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо»

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3194 від 22.05.2008 р.

Книжки видавництва «Фоліо» ви можете придбати:

Оптова торгівля:

м. Харків, вул. Римарська, 21А

(057) 700-05-46, 705-07-30

e-mail: market@folio.com.ua