Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 26)

Швандяй, щвандяй, Швандяй, швандяй…

()

Действие третье

Внутренность крестьянской избы; на правой стороне длинный стол, покрытый ковром и сверху скатертью, на ней большой ржаной хлеб. По обеим сторонам стола длинные скамейки; на левой стороне сцены три маленькие скамейки. В углу, но на виду, печь.

лежит на скамейке за столом и спит.

( ) Гляди ж, Улясю-душко, не барись. Пов’язавши скиндячки, пришпили квiтку з правого боку, щоб знати було, що молода, та й виходь пiч колупати. Вже скоро i люди прийдуть… Та що ми без батька будемо робити? Хоч поганенький, та був; а теперички iз-за свого та треба позичати. Де то вiн шляється?.. О, лиха моя година! (.)

Та лиха ж моя година! Мене мати втопила: За п’яницю вiддала, Щоб я, бiдна, пропала! Була собi попiвна, Меж дiвками королiвна; Мудрi бублики пекла I танок усiм вела. Тепер куди гожуся? З п’янюгою вожуся! Нi з ким взяти поради I совiту подати. Краса моя зав’яла! Худобонька пропала! Гай, дiвочiї лiта! Плачу, як та сирота!

Прокип крепко всхрапнул.

() Дивись!.. се вiн спить! — уставай! Скоро люди прийдуть, давай порядок. Устань-бо! ( .)Та прочумайся, навiжений! Та кажи лишень: де оце ти шлявся?

() Щось невтямки, де я був.

а. Та вже нiгде бiльш, як на вольнiй.

п. А побiг би я та спитав. Чи я був там?

а. Та годi тобi: уставай, давай порядок; адже ти батько.

() А може, i справдi, що я батько?

а. Ну, тепер кажи: чого ти на вольну ходив, коли я не велiла?

п. Як чого? Пояса викупати. Хiба без пояса на сватаннi бути?

() А що ж, викупив?

() Та еж!

а. Де ж ти грошi узяв? Мабуть, у тебе є вони? Так ке сюди, на сватання треба.

п. Де узяв? Зять дав.

а. Зять? Бач, який добрий! Ще й нiчого, а вже i грошi дає. Зосталося ж в тебе? Та ну-бо, прочуняйся швидче ( )та приберись любенько: умийся, щоб хмiль пройшов, та пiдпережись гарненько. Та ке лишень грошi сюди, я сховаю, а пiсля тобi i вiддам. Або ке пояс сюди, я тебе пiдпережу, як змолоду пiдперiзувала. Ти був тогдi такий бравий! Чи впам’ятку тобi, як колись раз, ще ти парубком був…

() Ге! як на току? — знаю, знаю. Згадав! (.)Що то тогдi гарно було!

Iще того не забув, Як я парубком був. З дiвчатами женихався, Цо вулицям усе я щлявся. А тепер уже не так; Вже не той у мене смак. Цур йому вже женихатись. От на вольну швидч забратись. Ой жiнки ви, цокотухи! Не смашнiш ви вiд сивухи! Хоч як хочеш, так цiлуй; А смашнiш. як: буль, буль, буль!

а. Давай же пояс сюди, мерщiй…

ДУЭТ

(ласково). Ке лиш пояс сюди, моє серденько! ()Озьми пояс, пiдв’яжи, та легесенько. () Давай, давай, голубчику, давай пояс сюди. п. А що ж? скажу: голубочко! Нема пояса в мене. а. Адже ти в шинок ходив викупати його? п. Коли ж грошей не було, знов заставив його. а. Бодай тебе заставляла лихая година! п. А чим би я похмеливсь? Тут лиха година! () Та хоч грiх, хоч i два, поб’ю, я п’янюгу. Ох, був колись чоловiк, тепер спився з кругу! () а.