Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 20)

Станьмо ми її молити, Станьмо жалiбно просити: () Не розлучай нас, мамо рiдна! Ой, дай пожити ще нам, бiдним! Не пий, не пий ти нашой кровi, Не розривай мiж нас любовi! а. Умру без тебе, Олексiю! й. Собi я смерть заподiю! () й. Горе, лихо i бiда! Не дають за мене! Ой Улясю, серце моє, Не забудь ти мене! а. Горе, лихо i бiда! Не дають за тебе! Олексiю, серце моє, Не покинь ти мене!

Обнимаются.

(-) Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ поїли, i яловичину покришили, а вона i не iде. (.)Бач, з ким тут, вона! Мати не збрехала, казала, що вона, мабуть, з Олексiєм розмовля; а вона добре розмовля, що женихається! Iди ж, iди. Казала мати, що коли, каже, честю не послуха, то жени її у потилицю!

а. Та iду, зараз iду. — Олексiєчку! не втiкай вiдсiля; я швидко вийду. За слiзоньками i не їстиму нiчого та й поспiшу до тебе. Послiдня наша годинонька, тiльки i наговоритися з тобою. (.)

о. Вийдеш, вийдеш, коли-то ще пущу. ( .)А ти чого тут, пробишака?

й. Чого? Я до Уляни приходив.

о. До Уляни? А зась не знаєш? До Уляни!

й. Що? ще i сей став на мене гримати!

о. А то ж i не гримати? Одарка казала: прожени його.

й. Ти мене проженеш? О, вражий сину? Через тебе така напасть! ( . .)Задушу, анахтемську вiру! О, якби не боявсь грiха, тут би i амiнь моєму супостатовi! (.)Згинь з очей, католиче!

Стецько до чрезвычайности испуганный, не может кричать, а стоит в углу и во все время стонет и дрожит.

() Дурний i я, що з дурнем зв’язався. Що менi робити? Де ськати помочi? Тяжко моєму серцю! Сам би на себе руки пiдняв! Похожу по горi, поки Уляна вийде; чи не придумаю чого? (.)

( ) Пробi, ратуйте, ратуйте! Хто в Бога вiрує, ратуйте! Ой, ратуйте!..

выбегают.

( ) Що, що тут таке? Чого ти кричиш?

п. Чи не об’їздчики кого з горiлкою злапали?

ТЕРЦЕТ

о. Харцизяка мене бив! А я й кашi ще не їв… а. Ось внесу тобi я кашi… () () Ги, ги, ги, ги, ги! Кашi хочу, кашi, кашi! п. Ой, ходiм ми за лiсок, Там новенький є шинок, Купимо горiлки глек… о. Цур тобi iз нею, пек! Кашi хочу, кашi, кашi! () Одже й кашi на шматок. Їж же, сину, та не плач. о. Его! Ось побач: Я хоч i зовсiм Оцю грудку з’їм, А плакати ще буду. Ще-бо м’яса я не їв: Так сього я не забуду. а. Ходiм до хати ми, ходiм! Тобi м’яса я добуду.