Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 15)

а. Та годi тобi, дурню, Не знать про що товкти! Вiн, знай, своє. () Кажiть, а що таке?

а. А що? Дочка в вас є?

i а. Є, є!

а. Така, що треба годувати?

а. Хоч сьогоднi вiддавати.

а. Сина маю.

i а. Знаю.

а. Так вiддайте!

а. Потурайте! Чи вiн нам рiвня?

п. От i треба добувати. Та на вольну швидш чухрати. А де твоя гривня?

(мужу). Вiдв’яжися; врагова дитина! (.)

Усяк зна, Що в вашого сина Та клепки нема! а. Щоб то як? а. Та так: Прибитий на цвiту. а. Тю-тю! Та ще фiть, фiть! Ви дiло тут кажiть: Чи вiддасте? () Чи нехай ще пiдросте? Мене ви не держiть. () а. А чому ж i не вiддати? В нього всього є. п. Як же можна i вiддати, Коли горiлки вiн не п’є? а. Як же можна i вiддати? Дурний! його всяк б’є.

а. Гай, гай! Товкуєте не знать об чiм! Горшка окропу не стоїть. Та хоч би i зовсiм дурний був, так не узяв його кат, буде багатий пiсля моєї смерти; аж розумнiй жiнцi за ним i добре буде. Слава тобi, господи! Є воликiв пар, може, двадцятеро; ходимо у Крим за сiллю i за рибою на Дiн, i усякую хуру беремо, чи у Кирсон, чи ув Одесу. Є й коров’ят з п’ятнадцятеро, та овечат там чи двi сотнi, чи й бiльш; батракiв дома з десяток, та при скотинi на бразi скiльки є. Буде чим орудувати; перепадатиме копiйка. А мiй же Стецько та не зовсiм i дурний: вiн, собi на лихо, трошки непам’ятливий та нерозсудливий, та до сьома не налiчить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсiм парень друзяка. Та й яка нужда, що нiчого не зна; жiнка навчить i усьому товк дасть, та й буде панею жити. Коли схоче яке ремество держати, чи коцарювати, чи по-вашому бублейничати…

п. Або й шинкарювати; i то дiло дуже добре!

а. Та що захоче, то вже не пiде до людей позичати. Нуте, чого тут думати? Так чи не так, так я пiду по других; бачите, вже не рано.

() А що, Прокопе, як думаєш?

п. Ти думай, а я вже за тобою.

Поют.

а. Так будьмо ж ми сватами! а. Сьому ми радi сами. () а. Пришлю, пришлю людей, Свати мої любезнi! Стецька свого пришлю. п. Пришлiть, пришлiть людей, Ой сватушко любезний! Горiлки накуплю. а. Пришлiть, пришлiть людей, Ой сватушко любезний! Я хустку почеплю.

Обнявшись, приплясывают.

а. Е! тривайте лишень: ще треба дiвки спитати, як-то вона ще скаже?

а. Хiба вона часом i не туди?

а. Та таки трошки вередливенька. То скаже: не варiте з салом, а з яловичиною; то м’яса не схоче, а сала забажа; то тараня солона, та що-небудь i вигадує; така вже собi нiжна! То щоб i з женихами не стала вередувати.