Иван Котляревский – Українська драматургія. Золота збірка (страница 13)

I весела, i жартлива, Я Петра люблю душею, Вiн один владiєть нею. Хор Начинаймо веселиться, Час нам сльози осушити; Доки лиха нам страшиться, Не до смертi ж в горi жити. Нехай злiї однi плачуть, Бо недобре замишляють; А полтавцi добрi скачуть, Не на зло другим гуляють. Коли хочеш буть щасливим, То на Бога полагайся; Перенось все терпеливо I на бiдних оглядайся.

Григорій КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО

Сватання на Гончарівці

Действующие лица:

— обыватель из-за Лопани.

— жена его.

— дочь их.

— помещичий крестьянин.

— обыватель из-за Харькова.

— сын его.

— отставной солдат.

— обыватель из Заиковки.

и, ы.

Действие в городе, на Гончаровке.

Действие первое

Улица на Гончаровке. Вдали видна Холодная гора.

( )

Спить жiнка, не чує, Що мужик її мандрує. Спи, жiнко, спи! Я тим часом одягнуся Та на вольну заберуся, А ти, жiнко, спи! Хоч немає нi алтина, Вiдвiчатиме свитина, А ти, жiнко, спи! Як заставлю я свитину, То i вип’ю четвертину, А ти, жiнко, спи! О, та мудра ж i сивуха! А ти, жiнко, псяюха, Спи крiпко, спи! Як уволю я нап’юся, Чорта й жiнки не боюся, — Нехай вона спить!

()

( ) А куди-то вже потяг, йолопе? Чи то вп’ять на вольну? Вернися лишень сюди!

( ) От чортова доглядачка! Таки i вздрiла! ( .)Чого там вертатися? Нiколи!

а. Яке там нiколи припало? Вернися, бузовiре! ( .)Вернись, кажу тобi, вернись! Чи хоч, щоб за патли вп’ять притягла? (- .)Вернись, вернись, вернись!

() Т’адже i вернувсь! Ну, чого там так пильно припало?

а. А кажи, куди було помандрував?

( ) Та де тобi помандрував? Тiльки хотiв було йти до шевця, щоб чобiт залатав.

а. Яке тепер латання? Недiленька свята; забув єси, католиче? Чи з глузду спився? Ще добрi люди i з церков не повиходили, а ти вже i на вольну швандяв! Знаю я тебе! оце було б так, як позавчора: п’ятiнка свята, люди нi рiсочки у рот не беруть, а вiн на вольнiй, та так впився, що не змiг i додому дiйти. Ввалився у провалля оттам на Холоднiй горi та й спав цiлу нiч. Ще то навдивовижу, як тебе москалi не обiдрали? Чи то ж не стид та й не сором? Гай, гай! Побила мене лиха година та нещаслива! Занапастила я свою головоньку з таким п’яницею! Тiльки б йому по вольним i шлятись!..

п. Оттак пак! А чому вольну зробили далеко? Постановили б її ось тут, на нашiй вулицi, так би я випив та й додому потрапив би, а то бiда! Iдеш, iдеш, поки до тiєї вольної дiйдеш!

а. А, дурний та божевiльний! А про те не кажуть, що нащо б то пити? Ось коли б кабатчики та вiдмежували б геть по Залютин, то-то б я спасибi сказала!

п. Холодком i туди недалеко. Аби б туди дiйти, а то й байдуже!

а. Бач, п’яницi море по колiно! Вiн знай своє товче! Я тобi кажу, нащо ти п’єш? Чи мало ти худоби пропив? Був хазяїн як хазяїн; були волики, була й коровка. Була й одежа, неначе у якого мiщанина; усе позбував, усе попропивав, звiвся нiнащо. Одним одна свитина, а пояса i шапки катма!

п. Брешеш-бо, не усе попропивав: шапка i тепер цiлiсiнька у тебе у скринi, а пояс застановив.

а. А бодай тебе заставляла трясця та болячка! Нащо ти заставляв?

п. Оттак пак! Чи я ж винен, коли шинкар у борг не дає?

а. Та нащо ти п’єш?