Иван Котляревский – Енеїда (страница 26)

Сівілла що йому верзла, Стояв, за голову узявся, Не по йому ся річ була. «Трохи мене ти не морочиш, Не розчовпу, що ти пророчиш, – Еней Сівіллі говорив: – Диявол знає, хто з вас бреше, Трохи б мені було не легше, Якби я Феба не просив. 23. Та вже що буде, те і буде, А буде те, що бог нам дасть; Не ангели – такії ж люди, Колись нам треба всім пропасть. До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи; Я проходився б ради скуки Побачити пекельні муки, Ану, на звізди погляди. 24.[123] Не перший я, та й не послідній, Іду до пекла на поклон: Орфей який уже негідний, Та що ж йому зробив Плутон; А Геркулес як увалився, То так у пеклі розходився, Що всіх чортяк порозганяв. Ану! Черкнім – а для охоти Тобі я дам на дві охвоти… Та ну ж! скажи, щоб я вже знав». 25.[124]«Огнем, як бачу, ти іграєш, – Йому дала яга одвіт: – Ти пекла, бачу, ще не знаєш, Не мил тобі уже десь світ. Не люблять в пеклі жартовати, Повік тобі дадуться знати, От тілько ніс туди посунь; Тобі там буде не до чмиги, Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь. 26.[125] Коли ж сю маєш ти охоту У батька в пеклі побувать, Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись; Ти знаєш – дурень не бере: У нас хоть трохи хто тямущий, Уміє жить по правді сущій, То той, хоть з батька, то здере. 27.[126] Поким же що, то ти послухай Того, що я тобі скажу, І голови собі не чухай… Я в пекло стежку покажу: В лісу великому, густому, Непроходимому, пустому Якеєсь дерево росте; На нім кислиці не простії Ростуть – як жар, всі золотії, І деревце те не товсте. 28.[127]Із дерева сього зломити Ти мусиш гілку хоть одну; Без неї бо ні підступити Не можна перед сатану; Без гілки і назад не будеш І душу з тілом ти погубиш,