Харлан Кобен – Твоя перша остання брехня (страница 23)

— Я відправив людину до її будинку. Ну, ви розумієте, перевірити ваше твердження.

Її твердження. Непогано сказано.

— То ваша людина знайшла її?

Кірс зосереджено дивився на дорогу.

— Я спочатку поставлю вам запитання.

Така відповідь їй не сподобалася.

— Гаразд.

— Чи ви під час цієї сутички, — повів Кірс, обережно добираючи слова, — погрожували Ізабеллі Мендез чи душили її?

— Це вона вам сказала?

— Це просте запитання.

— Ні.

— Ви її не торкалися?

— Може, і торкнулася, але…

— Може?

— Ну ж бо, детективе. Я могла торкнутись її, щоби привернути увагу. Так, як це буває між двома жінками.

— Жінками, — він майже всміхнувся. — То тепер ви розігруєте зі мною карту жіночості?

— Я не завдала їй болю, нічого такого.

— Ви її хапали?

Майя побачила, до чого йдеться.

— То ваша людина її знайшла?

— Знайшла.

— І вона, я так розумію, заявила, що бризнула в мене спреєм, захищаючись?

— Щось таке. Вона сказала, що ви поводилися нелогічно.

— Як саме?

— Сказала, що ви щось белькотіли про Джо на відео.

Майя міркувала, як це можна розіграти.

— Що ще вона сказала?

— Сказала, що ви її налякали. Що ви схопили її за сорочку, біля горла, погрожуючи.

— Зрозуміло.

— Вона каже правду?

— Вона згадувала, що я увімкнула відео?

— Так.

— І?

— Вона каже, що екран був порожній.

— Ого, — сказала Майя.

— Каже, що боялася, ніби ви не сповна розуму. Каже, що ви служили у війську й часто носите зброю. Каже, що, коли зібрати все докупи: вашу професію, ваші слова, ваші марення, — те, що ви напали на неї першою…

— Напала?

— Майє, ви самі визнали, що торкались її.

Вона насупилася, однак зберігала спокій.

— Ізабелла заявила, що відчула небезпеку, тож скористалася перцевим спреєм і втекла.

— Ваш коп питав її про зниклу картку?

— Питав.

— Дайте вгадаю. Вона її не брала й нічого про неї не знає.

— Влучили, — відповів Кірс й увімкнув сигнал повороту. — Ви досі хочете висунути звинувачення?

Проте тепер Майя бачила, як це виглядатиме. Маніячка щодо зброї з неоднозначним військовим минулим кричить про те, що на відео її вбитий чоловік грається з її дочкою, хапає няньку за барки, а потім звинувачує її — у чому? У невиправданому використанні перцевого спрею? А, ще у викраденні відео з її мертвим чоловіком.

Так, це зіграє.

— Не зараз, — сказала Майя.

Кірс висадив її біля будинку. Пообіцяв тримати в курсі щодо подальшого розвитку подій. Майя подякувала. Подумала, чи не забрати Лілі з садочка, але, глянувши на додаток (був саме час читання, і навіть з дивної перспективи камери Майя бачила, наскільки Лілі захоплена), вирішила, що це почекає.

На телефоні на неї чекали десятки повідомлень та смс, усі — від родини Джо. Чорт забирай. Вона пропустила оголошення заповіту. Це її не надто турбувало, але ж родичі Джо, мабуть, лютували. Вона набрала номер свекрухи.

Джудіт відповіла після першого ж дзвінка.

— Майє?

— Вибачте, що так вийшло.

— З тобою все гаразд?

— Усе добре, — сказала Майя.

— А з Лілі?

— Теж. З’явилися справи. Я не хотіла, щоб ви хвилювалися.

— З’явилося щось, важливіше за…

— Поліція знайшла стрільців, — перебила її Майя. — Мені треба було їх упізнати.

Вона почула, як Джудіт різко вдихнула.

— Ти змогла це зробити?

— Так.

— То вони у в’язниці? Усе скінчено?

— Усе дещо складніше, — сказала Майя. — Наразі в них недостатньо інформації, щоб затримати їх.

— То… то вони їх просто відпустили? Двоє чоловіків, які вбили мого сина, можуть вільно ходити вулицями?

— Одного затримали за носіння зброї без дозволу. Як я вже говорила, усе доволі складно.