Григорий Сковорода – Українська байка (страница 27)

МОЯ  БАЙКА

Моя  байка Ні  бійка, ні лайка: Нехай ніхто  на себе  не приймає, А всяк  на вус собі  мотає  — Хто вуси  має...

ДО ДРУКАРЯ

Друкарю! Не  дрімай: де треба, точку  став, Щоб мокрим нас  рядном злий  критик не напав, Бо  є й такі:  не найде  толку  — буде тихо; Не  найде  ж точки — лихо!

БАГАТИЙ,  БІДНИЙ

У Прокопа обід,  у Прокопа хрестини, У Прокопа бенкет, весілля, іменини; Зате  ж у Прокопа куми  і побратими, І всякий Прокопові сват, І всякий Прокопові брат, За Прокопа усякий рад І в воду,  і в огонь  скакать! Аж глядь  — У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло, Насилу виніс  сам  з огню  з душею  тіло!.. Що  ж, рідні  та куми В пожежі помогли? Не  дуже: родичі його  й не пізнавали, — До Прокопа й стежки в бур’ян  позаростали! Недаром люди  гомонять: Поки багат, То поти  й сват.

МЕТЕЛИК

Загруз  з волами віз. Втомившися, воли В багні  лягли, Втомивши й мужика-небога. На  возі  сидячи, Метелик розсудив, Що  він  з снопами віз в болоті  погрузив, — Ізнявся й полетів, сказавши: — Їдьте  з Богом!

МОЇ  КУМИ

Кума  моя  в шинок сальце носила, А кумові  борщик без сала  все варила. — Уп’ять  без сала  борщ! — кумі раз крикнув кум; А кумові  кума  на глум: — Та сало Від холоду  — розтало. — Хіба! — сказав мій  кум. Хто ж чув,  щоб  з холоду  та сало  розтавало? Як  схочеться кумі,  відійме в кума  ум.

ГОЛОВА 

У Йванів огород  понадилась корова Петрова. Іван, подумавши, у хлів її загнав, Убив  і обідрав, А шкуру  голові  подарував. Петро та голові  позов подав  на Йвана Буяна. А голова  тер лоб,  подумав і рішив: «Петрові в другий  раз  корови не пускати (Коли-то буде другу мати) Іванів двір  топтати; А за труди,  що  Йван корову облупив, Петро щоб  гроші  заплатив». Крий Боже  в нашому селі Такому бути  голові.

МАКСИМ 

Максим «Бог  дасть»  не раз  під вікнами чував: Бог  дав Максимові — Максим багатий став: Бог  скарб Максимові послав; І ті, хто Максимця не раз  з двора  зганяли, —