18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Григорий Сковорода – Українська байка (страница 155)

18
Й  добрі  ногавиці. — То не штука, — каже  той, — Шити ми  зумієм. Тільки нащо б я вдягався, Бувши гречкосієм? Відкіля се ви такі І чиї  піддані! Наші люди  — без штанів І в сорочці драній. — Хоч і з різних ми  країн, Та не з-за  кордону, А хотіли  б одягтись Добре, по закону. От сукно, а твій  доклад... — Що  за витребеньки! Я вам  краще положу Латочки новенькі. Або хай сукно  лежить, А щоб  менш мороки, Я вам  добре  й без сукна Полатаю боки.

Сильвестр ЯРИЧЕВСЬКИЙ (1871 — 1918)

НАРАДА КРУКІВ

Гей,  що  то за стуки, і крики, і грюки? То славну  нараду  скликали десь  Круки: Усе Гайвороння злетілось на поле, Щоб радити мудро  о пташиній долі. В юрбі  вже  й піднісся найстарший Кручисько, Підлетів на корчик, вклонився всім  низько І так  ось  промовив: «Всесвітла громадо! Із чим  ми  зібрались на нинішню раду? Чи  хочемо, може, кого  розбивати? В неволю всю  пташу  громаду забрати? Ні! Вище  нас  тутки  згромадило діло: Нам  жить  — так  як  нині — вже  осточортіло. Ми  бачимо вічний той  розлад у царстві, Недобре нам  дієсь... При  нашім лицарстві Ми  довжні зазнати достатку й поваги, Щоб всі нас  боялись, не мали  відваги Помітувать нами... Бо  ж, гляньте, що  творять Із нами всі Птахи, як  мерзко говорять Про  нас  та й про  наші  діла незабутні! Так  дальше не може, не сміє  так  бути! Тож  радьте, як  лихо  грізне  те убити...» Вкінчив. Круки «Славно!» почали гудіти. І втихло  ізнову. На  корчик зелений Поскочив референт, бесідник вславлений, На  клюв  поклав очиці темно-синяві, Папери з-за  пазухи  вийняв сиваві, Бистренько поглянув на Круків родину І так  ось  промовив: «Панове, без впину Кидають нам  Птахи обиди й догани, Верзуть, що  ми  підлі,  злодії,  тирани. Ми  досить  наслухались того  усього! Пора нам  зібратись до діла нового. Гартуймось при  спільній роботі — велика Потреба учити  рід пташиний, дикий; Вперед — добрим словом; часами і сльози Потреба вдавати; часами й погрози Не  вадять  нічого. Як  не помагає, Най  пташина шкура  вже  відповідає. Візьмімо їх кріпко за гордії  чуби: Не  схочуть  послухать, то діждуться згуби». Крик «Славно!» під небо  високеє збився. Аж тут і Орел  десь  нараз появився,