Грегори Робертс – Тінь гори (страница 201)

— Я повторюю: запитання «У чому полягає сенс Життя?» є неприйнятним. Сенс — це властивість, яка виникає, коли існує цілком свідома Воля, щоб руйнувати суміщений стан можливостей завдяки прийняттю добровільних рішень і постановці добровільних запитань.

Запала пауза, і я радів, бо знав, що якби Вінсон порушив її напругу тієї миті, Карла після дебатів могла його пристрелити.

— Ставити запитання і є сенсом,— прошепотів йому я.

— Дякую,— нахилилася до мене Карла.

— Сенс — це атрибут Волі,— провадив Ідрис.— Вагоме запитання — це «В чому полягає мета Життя?».

— Дуже добре,— почав посміюватися Дайте Подумати,— у чому полягає мета життя?

— Мета життя — виражати низку позитивних характеристик з метою максимально можливого ускладнення, з чистими намірами поєднуючись з іншими людьми і з нашою планетою, а ще з Божественним Джерелом усього.

— Як ви визначаєте ці позитивні характеристики, майстре-джі? — поцікавився Підозріливий.— У яких сакральних текстах ми можемо їх знайти?

— Низку позитивних характеристик можна знайти будь-де, у будь-якому місці, де люди гуманно ставляться одне до одного. Це життя, свідомість, свобода, любов, правосуддя, справедливість, чесність, милосердя, спорідненість, мужність, шляхетність, співчуття, прощення, співпереживання й багато інших прекрасних речей. Вони завжди однакові, скрізь, де добрі серця перемагають, щоб їх зберегти.

— Але до яких конкретно сакральних тестів ви зверталися під час свого аналізу, майстре-джі?

— Наша спільна людяність і є цим сакральним текстом мирного людського серця,— сказав Ідрис.— І ми лише почали його писати.

— І як саме вираження цих позитивних характеристик веде нас до мети? — не заспокоювався Амбіційний.

— Ми — люди, народжені зі здатністю акумулювати нееволюційні знання і формувати нашу поведінку так само, як тварини,— пояснив Ідрис, тягнучись по склянку води.— Що є надзвичайно важким завданням для інших тварин, але надзвичайно простим для нас, дякуючи Божественному.

— А можна конкретніше про нееволюційні знання, майстре-джі? — запитав Підозріливий.— Я не знайомий з цим терміном.

— Це речі, які ми знаємо, але нам їх необов’язково знати для того, щоб вижити. Додаткові знання про все.

— Ми багато чого знаємо,— заявив Амбіційний.— Це навряд чи можна назвати одкровенням. І ми здатні формувати нашу поведінку. Де ви вбачаєте в цьому суть, майстре-джі?

— Без жодної з цих речей,— провадив Ідрис,— ми не можемо претендувати на долю. Але завдяки їм обом існування нашої долі не викликає сумнівів.

— Як, майстре-джі?

— Ми не будемо приматами вічно. Ми можемо змінюватися. Ми постійно змінюємося. Ми відкриємо більшість існуючих законів і контролюватимемо нашу еволюцію. Це випадок, коли доля контролює ДНК, а не навпаки, як було раніше, до цієї миті.

— А ви можете дати визначення долі? — зажадав Амбіційний.

— Доля — це скарб, який ми знаходимо, усвідомлюючи свою смертність.

— О так! — заволала Карла.— Пробачте!

— А може, прийшов момент,— запропонував Ідрис,— зробити перерву і відпочити перед наступною порцією виклику?

Учні підвелися, щоб відвести мудреців до їхньої печери. Мудреці попрямували геть, насупившись у роздумах.

Ідрис роззирнувся, і Силвано запропонував йому свою руку. Ідрис зустрівся з Карлою очима і посміхнувся нам.

— Радий тебе тут бачити, Карло,— мовив він, коли ми поверталися до його печери з Силвано.— Так приємно бачити вас двох разом!

— А знаєте,— сказав Вінсон, коли ми залишилися наодинці.— Гадаю, що починаю освоюватися. Карло, ти щось вигадала з футболками. Ти ж нотуєш усе це, Рендалле, правда?

— Роблю ретельні нотатки, пане Вінсон.

— Я б хотів їх потім побачити.

— Я також,— мовила Карла.

— І я,— погодивсь я.

— Дуже добре, що ми це владнали,— сказав Дідьє.— А тепер може хтось нарешті відчинить бар? Моя душа, може, й удосконалюється, але розум благає про милосердя.

Розділ 80

Підозріливий мав ще одне запитання на продовження змагання, але Ідрис спокійно підніс руку — наполегливо, утихомиривши всіх, і полинув за обрій своїх роздумів.

— Наскільки я бачу,— тихо почав він, а та піднята рука була неначе тризубець чистого терпіння,— ми — це єдиний вид, наділений здатністю бути чимось більшим, ніж є зараз, а можливо, навіть більшим, ніж мріємо стати, і потенціалом дістатися куди забажаємо.

Він на мить зупинився.

— Чому ми дозволяємо кільком штовхати багатьох на змагання, споживання і боротьбу? — провадив Ідрис.— Коли вже ми почнемо вимагати миру так само пристрасно, як вимагаємо свободи?

Раптові сльози покотилися на його повернуті догори долоні, що лежали на колінах.

— Пробачте мені,— сказав він, витираючи очі зворотом долоні.

— Великий мудрецю,— звернувся Дайте Подумати, співчутливо ллючи сльози разом з ним.— Сьогодні нас усіх привела сюди сила любові. Нехай ми всі будемо щасливі у своїх духовних зусиллях.

Ідрис розсміявся, струшуючи з очей місячне каміння сліз.

— Це семантична помилка, великий учителю,— зауважив він, заспокоївшись.— Любов не має сили, бо її можна подарувати лише на власне бажання.

— Дуже добре,— посміхнувся Дайте Подумати,— що таке Сила?

— Сила впливає на людей і процеси або спрямовує їх,— пояснив Ідрис.— Сила — це міра контролю і завжди пов’язана з авторитетністю. Сила — це страх, що підкоряється жадобі. Любов позбавлена страху і жадоби, так само як авторитетності чи контролю, і саме тому вона є вищою за ілюзію сили.

— А як щодо сили зцілення? — нагадав Сварливий.— Ви її заперечуєте?

— А це енергія зцілення, майстре-джі. Кожен цілитель знає, що в цьому немає сили, але енергія існує в надлишку. Енергія — це процес. Сила — це спроба вплинути на процес, скерувати чи контролювати його.

— Навіть сила молитви, майстре-джі? — поцікавився Амбіційний.— Хіба такого не існує?

— Існує духовна енергія молитви,— відповів Ідрис,— так само як і духовна енергія любові, й обидві є резервуарами благодаті, але не існує сили. Енергія — це процес, а сила — це спроба контролювати процес.

Вінсон поривався заговорити.

— Сила — погана, енергія — хороша,— прошепотів він Карлі.— Абсолютна сила псує.

— Дуже добре, Стюарте,— радісно озвалася Карла.

— Скористаймося кальяном,— запропонував мудрецям Ідрис.

— Дуже добре, Ідрисе,— навіть радісніше прошепотів Дідьє, і зібрання розслабилося, доки мудреці та мій французький друг задовольняли свої бажання.

— Продовжимо? — запропонував Ідрис, коли мудреці зловили достатньо кайфу, щоб знову спуститися до метафізики.

— Звісно,— відповіли мудреці.

— Той факт, що ми такі як є,— мовив Ідрис, наче дискусія і не переривалася,— та ставимо влучні запитання, незважаючи на те, скільки століть знадобиться, щоб докопатися до правди,— це, власне, і є долею. Доля також, як і життя,— це раптове явище.

Вінсон нахилився, щоб прошепотіти запитання, але Карла його випередила.

— Енергія плюс напрямок дорівнює доля,— випалила вона, зосереджена на дебатах.

— Але доля? — сказав Підозріливий, і цього теплого вечора його виголена голова виблискувала від поту.— Ви можете ще раз це пояснити?

— Наша людська доля — це факт, а не гіпотеза,— мовив Ідрис.— Доля — це можливість сфокусувати духовну енергію у формі волі, щоб змінити майбутній напрямок нашого життя. Ми всі більшою чи меншою мірою робимо це з нашим особистим життям і з колективним життям людства. Ми вже живемо скерованим життям і лише самі можемо це усвідомити і скерувати його позитивніше.

— Але як таке можливо усвідомити? — наполягав Дайте Подумати.

— Виражаючи низку позитивних характеристик найкращим чином,— підказав Ідрис.— Саме це і є реалізацією душі, яка виражається у людській доброті й хоробрості.

— Але навіщо? — запитав Амбіційний.— Навіщо комусь напружуватися й робити хороші, позитивні речі? Чому просто не працювати заради власної вигоди? Оскільки ви так полюбляєте науку, то хіба це не еволюція?

— Жодним чином,— посміхнувся Ідрис, відповідаючи на запитання, яке чув уже сотні разів.— Хай куди дивляться люди, вони бачать дикий світ, що змагається на смерть. Але на світі також існує неймовірна співпраця — від мурашок у колоніях до дерев у колоніях і до людських істот у колоніях. Адаптивність — це витончена співпраця. Співпраця — це еволюція.

— Але, звісно ж, виживає найсильніший,— наполягав Амбіційний.— І найсильніші правлять світом. Ви плануєте перевернути природній порядок речей?