Генри Хаггард – У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна (страница 112)

Так закінчилося чудове, сповнене пригод життя мисливця Квотермейна.

Час минав. Нам жилося добре. Гуд улаштовував флот на озері Мілозисі та на інших навколишніх озерах, і за його допомогою ми сподіваємося розширити торгівлю і виробництво країни і підкорити неспокійні і войовничі племена, що мешкають на берегах озер. Бідолашний Гуд! Він почав трохи забувати трагічну смерть нещасної красуні-королеви Зорайї. Але це був тяжкий удар для нього, бо він надто цінував її! Сподіваюся, що колись він одружиться і викине зовсім з голови своє нещасне кохання. Нілепта має на прикметі двох молодих дівчат, одна з них донька Насти (він був удівцем), вродлива дівчина, з величним виглядом, але вельми схожа на свого батька і надто гордовита. Що стосується мене, я задоволений, і відчуваю себе вельми добре у своєму курйозному становищі короля-чоловіка, краще навіть, ніж міг очікувати! Я вважаю, що відповідальність — це тяжко. Все-таки я сподіваюся зробити що-небудь добре і маю намір довести до кінця дві справи. Це об’єднати різні племена, що становлять народ Цу-венді, під одним центральним управлінням і знищити владу жерців. Перша реформа покладе край громадянським війнам, які протягом сторіч спустошували країну, друга — усуне джерело політичної небезпеки і прокладе шлях новій, істинній релігії. Я сподіваюся побачити хрест Ісуса на золотому куполі храму. Якщо я не побачу цього, то побачать мої спадкоємці!

Ще про одну річ я подбаю. Я вважаю за необхідне заборонити доступ іноземців у країну Цу-венді, і не через те, що я негостинний, а на моє тверде переконання, що священний обов’язок зобов’язав мене зберегти великодушний і сердечний народ від нашестя варварів. Що станеться з моїм хоробрим військом, якщо які-небудь прибульці надумають стріляти в нас із револьверів і рушниць? Я не хочу вводити тут порох, телеграфне сполучення, парові машини, газети, оскільки твердо переконаний, що всі ці нововведення несуть із собою всілякі біди і нещастя. Я не хочу заполонити прекрасну країну натовпами спекулянтів, туристів, політиків, учителів, які принесуть із собою суєту і ненависть решти світу, віддати її на розтерзання жадібним аферистам, які схожі на крабів — цих чудовиськ підземної річки, що терзають труп прекрасного лебедя. Я не хочу сприяти в країні жадібності, пияцтву, новим хворобам і загальній деморалізації — першим ознакам цивілізації незіпсованого народу. Якщо Провидінню бажано буде приєднати країну Цу-венді до решти світу — це інша справа, але я не хочу брати на себе відповідальність, і Гуд цілком схвалює моє рішення! Прощавайте!

Генрі Куртіс. Грудень 15, 18

Р. S. Я зовсім забув сказати, що дев’ять місяців тому Нілепта, яка, здається, ще більше погарнішала, подарувала мені сина і спадкоємця. Це чарівний кучерявий хлопчик, справжній блакитноокий англієць, і хоча він успадкує трон Цу-венді, я сподіваюся зробити з нього перш за все справжнього джентльмена і чесну людину, що, на мою думку, вище і цінніше, ніж. успадкувати королівський престол, і є найбільшим щастям, яке людина може знайти на землі.

І. К.

Примітка Георга Куртіса, ексвайра.

Ми вважали померлим мого рідного брата Генрі Куртіса, аж раптом я одержав рукопис, адресований мені моїм братом. На конверті була поштова марка Адена, і рукопис благополучно дійшов до мене 20 грудня поточного року, через два роки після того, як його відправили з Центральної Африки. Дивну історію прочитав я в цих записках! Звичайно, мені приємно було дізнатися, що Генрі і Гуд благоденствують на чужині, але для мене і для своїх друзів вони давно померли, оскільки ми втратили будь-яку надію побачити їх.

Вони порвали будь-який зв’язок зі старою Англією, своєю домівкою, рідними, і, можливо, по-своєму мають рацію і чинять мудро.

Але я ніяк не можу зрозуміти, яким чином вони переслали рукопис! Припускаю, що маленький француз, Альфонс, благополучно здійснив свою подорож. Я цікавився ним у Марселі та в інших місцях, прагнучи знайти його, але безуспішно. Напевне, він помер, і пакет був посланий мені кимсь іншим, чи, можливо, він благополучно повінчався зі своєю Анетою і, боячись поліції, вважає за краще жити інкогніто. Мені це невідомо. Я довго сподівався розшукати його, але маю зізнатися, що моя надія кожного дня слабшає. Великою перешкодою є те, що у своїх записках пан Квотермейн ніде не згадує його прізвища. Він говорить про “Альфонса”, а на світі так багато Альфонсів! Листи Гуда, які мій брат Генрі, за його словами, послав разом із рукописом, не дійшли за призначенням. Я припускаю, що вони втрачені або знищені!

Георг Куртіс.

ЗМІСТ

Таємничі сили

Чудовисько

Дитя зі слонової кістки

Аллан Квотермейн