Фрэнк Херберт – Капітула Дюни (страница 110)

— На кораблі. Вивчає набір червів у Великому Трюмі й каже, що будь-яка з нас може навчитися контролювати їх.

— Цінне, якщо це правда. Облиш її. Що зі Скителі?

— Досі на кораблі. Твої подруги ще його не знайшли. Тримаємо його в схованці.

— Тримайте й далі. Він добра резервна карта для переговорів. І вони не мої подруги, Белл. Як там Раббі та його група?

— Їм зручно, але вони стривожені. Знають, що Всечесні Матрони тут.

— Тримайте їх у схованці.

— Це моторошно. Інший голос, але я чую Дар.

— Це луна у твоїй голові.

Беллонда щиро засміялася.

— А зараз те, що слід поширити між Сестер. Ми діємо вкрай делікатно, показуючи себе людьми, якими слід захоплюватися і наслідувати їх. «Ви, Всечесні Матрони, можете зробити інший вибір, жити не так, як ми, але можете пізнати наші сильні сторони».

— Ах.

— Це зводиться до питання власності. Всечесні Матрони є власністю речей. «Хочу мати це місце, цю іграшку, цю особу». Бери, що хочеш. Використовуй, доки це тобі не набридне.

— Тим часом ми йдемо своїм шляхом, захоплюючись усім побаченим.

— І в цьому наш ґандж. Ми нелегко віддаємо себе іншим. Страх перед любов’ю і почуттями! Самовладання — це теж своєрідна жадібність. «Бачиш, що я маю? Не зможеш цього мати, якщо не ходитимеш моїми дорогами!» Ніколи не слід так поводитися з Всечесними Матронами.

— Хочеш мені сказати, що ми маємо їх полюбити?

— А як іще змусити їх захоплюватися нами? Це була перемога Джессіки. Коли вона віддала, то віддала все. У наших звичаях стільки зібрано й запечатано, а тут це нездоланне узливання: віддати все. Це непереборно.

— Ми не так легко йдемо на компроміс.

— Так само, як і Всечесні Матрони.

— Це наслідок їхнього бюрократичного походження!

— А ще їхнього вишколу — йти шляхом найменшого опору.

— Ти збиваєш мене з пантелику, Да… Мурбелло.

— Хіба ж я сказала, що ми мусимо йти на компроміс? Ком­проміс нас ослаблює, і ми знаємо, що існують проблеми, яких компроміс не може розв’язати. Існують рішення, які ми мусимо ухвалити, хай які вони гіркі.

— Вдавати, наче любимо їх?

— Це для початку.

— Це буде кривавий союз — поєднання Бене Ґессерит і Всечесних Матрон.

— Раджу, щоб ми якомога ширше Ділилися. Можемо втрачати людей, доки Всечесні Матрони навчаються.

— Шлюб, укладений на полі бою.

Мурбелла встала, думаючи про Дункана на не-кораблі, згадуючи цей корабель таким, яким вона бачила його востаннє. Тепер він нарешті відкритий, не прихований від жодного чуття. Дивна механічна брила, химерно гротескна. Дикий конгломерат виступів і випинань, без видимої цілі. Тяжко уявити, як ця річ, хоч яка величезна, здіймається власними силами і зникає в космосі.

Зникає в космосі!

Вона побачила обрис ментальної мозаїки Дункана.

«Шматочок, який не можна переставити! Налаштуватися. Не думай, просто роби».

З раптовістю, від якої її пройняло холодом, збагнула його рішення.

***

Мить, коли ви думаєте взяти долю у власні руки, — це мить, коли можете бути розчавлені. Будьте обережні. Припускайте можливість несподіванок. Коли ми творимо, завжди працюють інші сили.

— Просувайся вкрай обережно, — перестерегла його Шіана.

Айдаго не вважав, що йому потрібна пересторога, та все ж оцінив її.

Присутність Всечесних Матрон на Капітулі полегшила йому завдання. Через них корабельні Прокторки та інші охоронці нервувалися. За Мурбеллиним наказом її колишні Сестри трималися осторонь корабля, та всі знали, що вороги тут. Монітори сканерів показували нескінченний на вигляд потік ліхтерів, що вивергали Всечесних Матрон на Летовище. Більшість новоприбулих, здавалося, цікавилися страхітливим не-кораблем, який там стояв, але ніхто не опирався Великій Всечесній Матроні.

— Не опираються, доки вона жива, — пробурмотів Айдаго там, де Прокторки могли його почути. — Мають традицію вбивати своїх очільниць, щоб посісти їхнє місце. Скільки зможе витримати Мурбелла?

Комунікатори зробили роботу за нього. Знав, що його бурмотіння розійдеться по всьому кораблю.

Невдовзі після цього Шіана прийшла до нього в його кабінет і висловила своє невдоволення.

— Що ти робиш, Дункане? Ти засмучуєш людей.

— Повертайся до своїх червів!

— Дункане!

— Мурбелла веде небезпечну гру! Вона — це все, що стоїть між нами і катастрофою.

Він уже виголосив цю гризоту Мурбеллі. Для спостерігачів у цих словах не було нічого нового, але оскільки він їх повторював, усі, хто чув про його острах, дратувалися — архівістки за моніторами комунікаторів, корабельна охорона, усі.

Окрім Всечесних Матрон. Мурбелла тримала їх подалі від Беллондиних Архівів.

— На це буде час пізніше, — сказала вона.

Шіана подала свою репліку:

— Дункане, або припини підживлювати нашу тривогу, або скажи нам, що ми маємо зробити. Ти ментат. Функціонуй для нас.

«Ах, Великий Ментат виступає на сцену, щоб усі могли його побачити».

— Те, що я повинен зробити, очевидне, але це від мене не залежить. Я не можу покинути Мурбеллу.

«Але мене можуть забрати».

Тепер справа переходила в руки Шіани. Вона залишила його і пішла розсівати власний різновид змін.

«Маємо Розсіяння як власний приклад».

До вечора вона нейтралізувала Превелебних Матерів на кораблі і махнула їм, що вони можуть зробити наступний крок.

«Підуть слідом за мною».

Міссіонарія всупереч власній волі підготувала ґрунт для Шіаниного домінування. Більшість Сестер знала, що в ній містилася прихована сила. Небезпечна. Але вона була.

Невикористовувана сила — наче маріонетка з видимими мотузками, яких ніхто не тримав. Незвичайна приваба: я можу змусити її танцювати.

Підживлюючи це ошуканство, Дункан зв’язався з Мурбеллою.

— Коли я тебе побачу?

— Дункане, прошу. — Навіть на проєкторі видно було, який у неї втомлений вигляд. — Я зайнята. Ти знаєш навантаження. За кілька днів звільнюся.

Проєктор показав Всечесних Матрон позаду, дивна поведінка їхньої очільниці викликала в них невдоволені гримаси. Будь-яка Превелебна Мати могла б прочитати з їхніх облич думку: «Невже Велика Всечесна Матрона розм’якла? Та ж це тільки чоловік, не більше!»

Роз’єднавши зв’язок, Айдаго підкреслив те, що бачили всі спостерігачі на кораблі: «Вона в небезпеці! Невже вона цього не помічає?»

«А тепер, Шіано, це вже твоя справа».

Шіана мала ключ, що приводив у дію льотні контролери корабля. Міни прибрано. Ніхто не може знищити корабель в останню мить, пославши сигнал прихованим вибуховим пристроям. Слід було зважати лише на людський вантаж, особливо на Теґа.