Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 84)
Біль поступово зменшувався і відступав, залишаючи тільки тремтливі спогади.
Знову!
Зненацька він подумав, що такою мусить бути Агонія прянощів, крізь яку проходять Сестри, щоб стати Превелебними Матерями. Більшого болю, напевно, бути не може. Він намагався зберегти мовчання, проте почув свій зойк і стогін. Прикликав до гри всі свої вміння — усе вивчене в Бене Ґессерит і в школі ментатів, щоб стриматися, не промовити слів благання, обіцянок розповісти їм будь-що, аби вони тільки припинили.
Мука знову відступила, а тоді повернулася.
— Досить! — Це озвалася жінка. Теґ навпомацки шукав у пам’яті її імені.
Яр заговорив похмурим голосом.
— Він напханий шером, цього вистачить, щоб витримати щонайменше рік. — Жестом вказав на свою консоль. — Нічого.
Теґ неглибоко дихав. Мука! Знову наростала, попри вимогу Матерлі.
— Я сказала досить! — відрізала Матерлі.
— Те, що ми робимо, неправильно, — сказала Матерлі. — Цей чоловік…
— Такий, як кожен інший чоловік, — перебив її Яр. — Слід мені прикріпити спеціальний контакт до його пеніса?
— Ні, доки я тут! — з натиском відповіла Матерлі.
Теґ відчув, що він майже підпав під владу цієї жінки, повіривши у її щирість. Останні нитки болю покинули його тіло, він лежав там з відчуттям, наче здіймається над поверхнею, яка його підтримує. Почуття дежавю залишалося. Він був тут і не тут. Був тут і не був.
— Нас не похвалять, якщо ми знову провалимося, — сказав Яр. — Ти готова постати перед ними з черговою невдачею?
Матерлі різко труснула головою. Схилилася так, щоб Теґ міг побачити її крізь переплутані медузячі щупальця контактів зонда.
— Башаре, мені дуже шкода, що ми це робимо. Повірте мені. Це не мій задум. Прошу, мені це здається огидним.
Теґ змусив себе всміхнутися. Вона добре працювала. Перевів погляд на функціонера, що чекав результату.
— Перекажіть від мене своїм господарям: вона дуже добра в цьому.
Обличчя функціонера потемніло від крові, що припливла до нього. Він сердито глянув спідлоба.
— Дай йому по максимуму, Яре. — Його голос виявився уривчастим тенором, без жодного сліду глибокого вишколу, помітного в голосі Матерлі.
— Прошу! — сказала Матерлі. Випросталася, але не відводила погляду від очей Теґа.
Теґові вихователі з Бене Ґессерит навчали його: «Стеж за очима! Спостерігай, як змінюється їхній фокус. Якщо фокус переміщається назовні, свідомість переміщається досередини».
Він навмисне сфокусував зір на її носі. Обличчя Матерлі не було потворним. Радше своєрідним. Намагався здогадатися, яка фігура може ховатися під цим громіздким одягом.
— Яре! — Це функціонер.
Яр поправив щось на своїй консолі та натис перемикач.
Нова мука, що прокотилася крізь Теґа, дала знати, що попередній рівень справді був нижчим. Разом із новим болем з’явилася дивна ясність. Теґ виявив, що він здатен нібито відсунути свою свідомість від вторгнення. Цього болю завдано комусь іншому. Знайшов сховище, де мало що його торкалося. Був біль. Навіть агонія. Він приймав звіти про ці переживання. Це, вочевидь, частково було ефектом шеру. Він знав це і був вдячний.
— Думаю, ми його втрачаємо, — втрутився голос Матерлі. — Краще послаб.
Відповів інший голос, але його звук розвіявся, перш ніж Теґ зумів розпізнати слова. Зненацька зрозумів, що втратив пункт, куди міг закинути якір своєї свідомості. Тиша! Йому здалося, що він чує, як його серце швидко б’ється від страху, але не був цього певен. Усе було тишею, глибоким спокоєм, а за ним — нічого.
Тоді віднайшов серцебиття, але не мав певності, що воно його власне.
У його візуальних центрах з’явилися слова — сліпуча білість на чорному тлі.
— Я зменшив до третини.
— Залиш так. Побачимо, чи зможемо прочитати щось із його фізичних реакцій.
— Він може нас чути?
— Не свідомо.
У жодній із Теґових інструкцій не йшлося, що зонд може виконати свою диявольську роботу за присутності шеру. Але вони називали це Т-зондом. Чи тілесні реакції можуть бути ключем до прихованих думок? Існували одкровення, які можна зондувати фізичними методами?
У візуальних Теґових центрах знову з’явилися слова.
— Він досі ізольований?
— Цілковито.
— Переконайся. Занур його трохи глибше.
Теґ спробував здійняти свідомість понад свій страх.
Що могло б відкрити його тіло, якби він не мав з ним контакту? Він міг уявити, що вони роблять. Його мозок зареєстрував паніку, але плоть не могла її відчути.
Хто це сказав? Хтось. Почуття дежавю повернулося з повною силою.
Біль повернувся. Звуки. Гучні! Значно гучніші, ніж слід.
— Він знову чує. — Це Яр.
— Як це можливо? — Тенор функціонера.
— Може, ти поставив надто низько. — Матерлі.
Теґ спробував розплющити очі. Повіки не слухалися. Тоді він згадав. Вони називали це Т-зондом. Це був не іксіанський пристрій. Це була якась річ із Розсіяння. Він міг точно встановити, де вона перехопила його м’язи та чуття. Це було так, наче якась інша особа ділить із ним його тіло, випереджаючи схеми реакцій. Він зумів простежити за роботою цього механізму вторгнення. Це був пекельний пристрій! Міг змусити його моргати, пердіти, сопіти, срати, сцяти — усе що завгодно. Міг наказувати його тілу так, наче він був не мислячою частиною власної поведінки. Йому лишалася роль спостерігача.
Його атакували запахи — огидні запахи. Не міг наказати собі насупитися, але подумав про те, щоб насупитися. Цього вистачило. Ці запахи викликані зондом. Зонд грався його чуттями, вивчав їх.
— Маєш досить, щоб його прочитати? — Тенор функціонера.
— Він ще чує нас! — Яр.
— Прокляття всім ментатам! — Матерлі.
— Діт, Дат і Дот, — сказав Теґ, називаючи лялечок-маріонеток зимового шоу зі свого дитинства на Лернеї багато років тому.
— Він розмовляє! — Функціонер.
Теґ відчув, що машина блокує його свідомість. Яр щось робив за консоллю. Та однаково Теґ знав: ментатська логіка підказала йому щось важливе. Ці троє були ляльками. Важливі лише ляльководи. Те, як рухалися ляльки, підказало йому, що роблять ляльководи.
Зонд продовжував своє вторгнення. Попри докладені зусилля, Теґ відчув, що його свідомість допасовується до цієї машини. Вона вивчає його, але й він вивчає її.
Тепер він зрозумів. Увесь спектр його чуттів можна було скопіювати в цей Т-зонд й ідентифікувати, поставити мітку, щоб Яр міг викликати її за потреби. Всередині Теґа існував органічний ланцюг реакцій. Машина могла його відстежити, наче зробивши дублікат. Шер і його ментатська опірність відштовхнули шукачів від його спогадів, але все інше можна було скопіювати.
Машина не стала б тим самим, що його нерви і плоть. Не мала б Теґ-пам’яті чи Теґ-переживань. Вона не була народжена жінкою. Не проходила пологовим каналом, аби з’явитися у цьому дивовижному Всесвіті.
Частина свідомості Теґа використала маркер пам’яті, підказуючи йому, що це спостереження виявило щось про гхолу.