Фрэнк Херберт – Єретики Дюни (страница 43)
Частина її компаньйонок не витримала цього етапу. Пішли, щоб стати няньками, служницями, працівницями, випадковими розплідницями. Наповнювали ніші всюди, де їх потребувало Сестринство. Траплялося, Одраде тужила за провалом, відчуваючи, що життя після нього не таке й погане — менше обов’язків, простіші цілі. Це було до того, як вона пройшла Перший Вишкіл.
Усе, що там знайшлося, — нові та суворіші вимоги.
Одраде сіла на підвіконня свого ракіанського вікна, відсунула подушку вбік. Відвернулася від базару. Там ставало дедалі гамірніше. Кляті священники! Затягли запізнення понад усі можливі межі!
Деяким кандидаткам знадобилося понад п’ятдесят літ, щоб стати Превелебними Матерями. Це було закладено в них упродовж Другого Вишколу — уроку терплячості. Одраде рано виявила здібності до глибших студій. Її планували зробити однією з ментаток Бене Ґессерит і, ймовірно, архівісткою. Та цей намір порушило відкриття того, що її таланти спрямовані на дещо інше, потрібніше. Її націлювали на тонші обов’язки в Капітулі.
Таким диким Атрідівським талантам часто діставалося це заняття. Дбайливе ставлення до деталей — от що було визначальною рисою Одраде. Знала, що Сестри можуть передбачити деякі її вчинки, просто глибоко її знаючи. Тараза робила таке постійно. Одраде почула пояснення від самої Тарази: «Особистість Одраде напрочуд сильно віддзеркалюється у виконанні нею своїх обов’язків».
У Капітулі був жарт: «Що робить Одраде, коли не працює? Іде на роботу».
Капітула не накидала потреби прикриватися масками, які кожна Превелебна Мати автоматично використовувала, опинившись назовні. Можна було імпульсивно виявляти емоції, відверто реагувати на власні та чужі помилки, переживати сум чи горе, а інколи навіть щастя. Чоловіки теж були доступними — не для схрещення, а для розради, якщо така потрібна. Усі чоловіки з Капітули Бене Ґессерит були достатньо привабливими, деякі навіть щирими у своїй привабливості. Ці останні тішилися значною популярністю.
Крізь свідомість Одраде промайнуло розпізнавання.
Одраде відчула на спині теплий дотик вечірнього сонця Ракіса. Знала, де сидить її тіло, але розум відкрився для дедалі ближчої зустрічі із Шіаною.
Це було б так легко й так небезпечно.
У цю мить вона заздрила Стаціонарним Матерям, яким дозволено прожити все життя з постійним розплідним партнером. З такого зв’язку походив Майлс Теґ. Інші Пам’яті підказали їй, що так було з леді Джессікою та її Герцогом. Навіть Муад’Діб обрав таку форму партнерського союзу.
Одраде зізналася у гіркій заздрості, що їй не було дозволено такого життя. І яке ж вона мала відшкодування в тому житті, куди її направлено?
«Життя без любові можна інтенсивніше присвятити Сестринству. Ми забезпечуємо втаємничених власною формою підтримки. Не переймайся браком сексуальної насолоди. Вона доступна завжди, тільки-но відчуєш потребу».
Від днів леді Джессіки, упродовж часів Тирана й досі змінилося багато чого… включно з Бене Ґессерит. Кожна Превелебна Мати це знала.
З грудей Одраде вирвалося глибоке зітхання. Вона через плече озирнулася на базар. Досі Шіани не видно.
Зроблено. Одраде знала, що вона розіграла мнемонічну гру за формою, накладеною Бене Ґессерит. Обернулася, всілася на підвіконні, схрестивши ноги. Звідси мала гарний вид на базар та дахи міста і його улоговину. Знала, що нечисленні пагорби на південь звідси — це останні залишки Оборонної Стіни Дюни, високого гірського ланцюга, пробитого колись Муад’Дібом і його легіонами верхи на піщаних червах.
Гаряче повітря танцювало над землею за канатом і каналом, які захищали Кін від вторгнення нових червів. Одраде ледь усміхнулася. Священники не вбачали нічого дивного в оточенні своїх поселень водними перепонами, аби захиститися від вторгнення їхнього Розділеного Бога.
Одраде вдивлялася в ці далекі пагорби, що танцювали у спекотному мареві. Могла накласти Інші Пам’яті на цей древній краєвид. Знала це минуле.
Базар під нею все ще був спекотним, тепло нагромадилося в ґрунті та товстих стінах довкола Великої Площі. Це теплове випромінювання посилював дим численних кухонних вогнищ у довколишніх будинках і закритих навісами осередках життя, розкиданих по базарі. День стояв гарячий, температура перевищувала тридцять вісім градусів. Але цей будинок був за давніх часів Центром Рибомовок, його охолоджували іксіанські механізми та басейни випаровування на даху.
І так безпечно, як це можливо при захисних заходах Бене Ґессерит. Цими коридорами походжають Превелебні Матері. Священники мали своїх представників у будівлі, але ніхто з них не проникне туди, де Одраде вважає їхню присутність небажаною. Шіана зустрічатиметься з ними час від часу, проте лише з дозволу Одраде.
У пам’яті Одраде було ще свіжим останнє повідомлення з Капітули. Та його сенсаційна інформація про тлейлаксу сповнила Одраде збудженням, яке вона ретельно придушила. Цей Вафф, цей Пан тлейлаксу, був би цікавим об’єктом вивчення.
«Ритуальна схема, заморожена впродовж тисячоліть», — сповіщала Тараза.
У Таразиному посланні була ще одна безсловесна звістка.
Одраде розслабилася. Знала, що Шіана не дозволить священникам зволікати довше. При всій своїй стійкості Одраде ледь могла витримати напади нетерплячки. Шіані це ще складніше.
Вони обидві, Одраде та Шіана, стали змовницями. Це перший крок. Чудова гра для Шіани. Завдяки народженню та вихованню вона знала, що не слід довіряти священникам. Дуже радісно нарешті мати союзника!
Якась форма діяльності розворушила людей просто під вікном Одраде. Вона зацікавлено глянула вниз. П’ятеро голих чоловіків утворили коло, сплівши руки. Їхні накидки та дистикости лежали збоку купою, яку стерегла смаглява молода дівчина у довгій коричневій сукенці з меланжевого волокна. Її волосся була перев’язане шматком червоної тканини.
Одраде бачила багато звітів про цей феномен, але, відколи прибула, сама зіткнулася з таким уперше. Серед глядачів було троє Священничих гвардійців у жовтих шоломах з високими гребенями. Гвардійці мали на собі короткий одяг, що давав змогу вільно рухати ногами, кожен був озброєний обкованою металом палицею.
Танцівники кружляли, а тим часом натовп глядачів довкола, як і слід було сподіватися, ставав дедалі неспокійнішим. Одраде знала цю схему. Невдовзі залунає гучне скандування і почнеться велика бійка. Порозбивають голови. Потече кров. Люди кричатимуть і тікатимуть. Згодом усе затихне без жодного втручання влади. Дехто піде геть, плачучи. Дехто забереться звідти, регочучи. Священничі гвардійці не втручатимуться.
Безглузде шаленство цього танцю і його наслідки століттями захоплювали Бене Ґессерит. Зараз він привернув до себе пильну увагу Одраде. Виродження цього ритуалу прослідкувала Міссіонарія Протектіва. Ракіанці називали його «Збоченим танцем». Він мав й інші назви, а найважливішою з них була «Сіайнок». До цього танцю звівся найвеличніший ритуал Тирана, мить його причастя з Рибомовками.
Одраде розпізнала та оцінила енергію цього феномену. Жодна Превелебна Мати не помилилася б, побачивши його. Та все ж таке марнотратство її непокоїло. Подібні речі слід накопичувати і спрямовувати у правильне русло. Такий ритуал потребував належного використання. Тим часом усе, що він робив, — це висмоктував сили, які могли виявитися деструкційними для священників, якщо їх не втамувати.
Ніздрів Одраде дістався солодкий фруктовий запах. Вона принюхалася, глянула на вентиляційні отвори біля вікна: тепло, випромінюване натовпом і розігрітою землею, створило висхідний потік. Він ніс із собою запахи, що проникали крізь іксіанські вентиляційні отвори. Одраде притисла ніс і чоло до пласкла, щоб глянути просто вниз. Ах, танцівники чи натовп перевернули торгову ятку. Танцівники тупотіли по плодах. Жовтий м’якуш бризкав їм аж до стегон.
Одраде розгледіла між глядачами торговця плодами — знайоме поморщене обличчя, кілька разів вона бачила його при ятці поруч зі входом до її будинку. Здавалося, він цілковито байдужий до своєї втрати. Як усі довкола, не зводив очей із танцівників. П’ятеро голих чоловіків рухалися, високо й невлад здіймаючи ноги. Танець здавався неритмічним і на вигляд нескоординованим, його схема зводилася до того, що троє танцівників періодично завмирали, обома ногами стоячи на землі та підіймаючи вгору двох інших.