Фредерик Пол – Брама (страница 45)

Я перепробував геть усе: відвідував заняття у групах медичного підсилення, відпрацьовував любов до інших людей та позбувався ворожості, брав участь у групових обіймах, прослухав курс лекцій, який читав старий Геґрай, обговорював аспекти астрофізики, щоб знати, як отримати наукову премію від Корпорації. Я ретельно використовував час, тому все встиг і постійно відкладав прийняття рішення.

Читачу, не думай, що я свідомо запланував гаяти час: я жив від дня до дня, а це тягнеться довго. У четвер до Брами прилетять Сьюзі та Френсі й ми зможемо пообідати у «Блакитному пеклі». Потім Френсі піде тинятися наодинці або знайде дівчину, з якою плаватиме у Верхньому озері. Я та Cьюзі ж вирушимо до моєї кімнати, і травичка дозволить нам поплавати в тепліших водах на ліжкові. Після обіду ми підемо трішки розважитись. У четвер увечері читають лекції з астрофізики. Там можна послухати про діаграму Герцшпрунґа — Рассела, про червоні гіганти, блакитні карлики, нейтронні зірки й чорні діри. Лектор — старий опасистий пройда, що приїхав з якогось забутого ліцею під Смоленськом. Він масно жартував, але, попри це, у його словах була поезія та краса. Він просторікував про старі зірки, завдяки котрим з’явилася наша галактика, бо вони «випльовували» силікати й карбонат магнію, що з них утворювалися планети, а також вуглеводні, з яких зрештою постали люди. Він розповів про нейтронні зірки, що сильно викривляли гравітацію навколо них; ми знали про них, оскільки два екіпажі загинули таким чином: їхні кораблі розлетілися на шматки, оскільки вони вийшли у реальний простір занадто близько до одного з таких надщільних карликів. Він розповідав про чорні діри, на місці яких раніше були щільні зірки. Їх можна було виявити лише завдяки тому, що вони поглинули все навколо, навіть світло; вони не просто добряче вигнули силу тяжіння, а загорнулися в неї, як у ковдру. Лектор описував зірки, які були тонкі, мов повітря, велетенські газові хмари, що світилися, протозорі в Туманності Оріона, які тільки-но почали дозрівати і перетворюватись в окремі скупчення теплого газу. Через мільйони років там з’являться нові сонця. Його лекції були дуже популярними, прийшли навіть бувалі проспектори, як-от Шикі чи Мєчніков. Слухаючи лектора, я відчував дива та красу космосу. Він занадто величний і не­осяжний, щоб його боятися. Вже згодом я порівняв потоки радіації та рівнини розрідженого газу із собою — з тендітним, наляканим і чутливим витвором, яким було моє тіло. А коли мені спадало на думку полетіти до тих далеких титанів, усере­дині все стискалося.

Після одного з таких зборів я попрощався зі Сьюзі та Френсі й сидів у ніші біля аудиторії, що була наполовину закрита плющем, і з похмурим настроєм палив косяк. Шикі знайшов мене там і зупинився навпроти, махаючи крилами.

— А я шукав тебе, Робе, — сказав він і замовк.

Трава тільки починала пробирати мене.

— Цікава лекція, — бовкнув я неуважно, насолоджуючись відчуттями від травки. Мене не обходило, що Шикі зараз біля мене.

— Ти пропустив найцікавіше, — сказав Шикі

Я зрозумів, що він одночасно мав загрозливий і обнадійливий вигляд: у нього щось було на думці. Я затягнувся й запропонував Шикі косяк. Той відмовився.

— Робе, — промовив він, — Гадаю, на нас чекає щось, варте уваги.

— Невже?

— Так, справді, Робе! Щось доволі гарне. І скоро.

Я не був готовий до цього. Я хотів допалити косяк, щоб розвіяти тимчасовий ефект від лекції, а потім далі гаяти час. Найменше я зараз волів чути про якийсь новий рейс, бо совість змусить мене записатися на нього і страх мине.

Шикі схопився за поличку з плющем та звісився на ній, із цікавістю дивлячись на мене.

— Друже Робе, — промовив він, — якщо я дещо дізнаюся для тебе, допоможеш мені?

— Яким чином?

Мої найдорожчі тату, мамо, Марісо і Піку-Жоане!

Будь ласка, перекажіть батькові Сьюзі, що у неї все добре, а на службі її всі дуже цінують. На ваш розсуд, можете також переказати, що вона зустрічається з моїм другом Робом Броудгедом. Він гідний чоловік і досить серйозний, але йому постійно не щастить. Сьюзі записалася на рейс. Якщо капітан дозволить, то вона хоче полетіти з Броудгедом. Ми всі говоримо про те, що хочемо летіти, але не всі це робимо, тому, можливо, нема й про що турбуватися.

На жаль, не можу писати більше; ми незабаром будемо стикуватись і в мене є лише 48 годин, щоб відвідати Браму.

— Візьміть мене із собою! — благав Шикі. — Я можу все, окрім приземлення. А на тому рейсі це не грає такої ролі, як я гадаю. Там усі одержать бонус, навіть ті, хто залишиться на орбіті.

— Що ти маєш на увазі?

Мене повністю накрило; я відчував тепло під колінами, а всі предмети довкола починали пливти.

— Мєчніков розмовляв із лектором, — сказав Шикі. — З того, що почув, я зробив висновок, що він знає про нову місію. Біда в тім, що вони говорили російською і я не все зрозумів. Але це те, на що Ден чекав.

Я розсудливо відповів:

— Його останній рейс не приніс йому багатства, чи не так?

— Це інший!

— Не думаю, що він візьме мене в хороший рейс…

— Звичайно, ні, якщо ти не попросиш.

— Чорт забирай, — пробурчав я. — Добре, я поговорю з ним.

Шикі зрадів.

— І, Робе, будь ласка, візьміть мене із собою!

Я пригасив наполовину скурений косяк, ніби відчуваючи, що мені треба не розгубити залишки клепки.

— Зроблю все, що в моїй силі, — пообіцяв я і рушив назад до аудиторії якраз у той момент, коли вийшов Мєчніков.

Відтоді, як він повернувся, ми не говорили. Він здавався міцним і дужим, як і раніше, а його бакенбарди були охайно підстрижені по контуру.

— Привіт, Броудгеде, — сказав він підозріло.

Я перейшов одразу до справи.

— Я чув, що намічається гарний рейс. Можна мені з тобою?

Мєчніков також негайно перейшов до справи:

— Ні.

Він подивився на мене з неприхованою ворожістю. Я почасти очікував на таку реакцію, але був упевнений, що це тому, що він почув про мене і Клару.

— Ти вирушаєш у рейс, — наполягав я. — Це одномісний корабель?

Ден почухав вуса.

— Ні, — неохоче сказав він, — це не одномісний, а два п’ятимісні кораблі.

— Два п’ятимісні?

Мєчніков на мить зупинив свій підозрілий погляд на мені, а відтак ледь помітно вишкірився; я не любив, коли він осміхався: хтозна, що в нього тоді в голові.

— Добре, — сказав він. — Ти хочеш цього, тому можеш полетіти, але це мене не обходить. Звичайно, не я вирішую. Запитай Емму, завтра зранку в неї буде брифінг. Але вона може тебе призначити у наукову експедицію. Там буде бонус не менше за мільйон доларів. Тебе вже записали в учасники.

— В учасники?

Оце так новина!

— Але яким чином?

— Усі питання до Емми, — відповів Мєчніков і пройшов повз мене.

Розділ 26

У кімнаті для брифінгу було з десяток проспекторів. Більшість із них я знав: Сесс Форенд, Шикі, Мєчніков та ще кілька, з якими я колись пив або спав. Емма ще не з’явилась і мені пощастило перехопити її, тільки-но вона зайшла.

— Я хочу полетіти у рейс, — сказав я.

Емма здивовано глянула на мене.

— Ти? Я гадала, що… — Вона затнулась, так і не висловивши свою думку.

Я додав:

— Я маю таке саме право летіти, як і Мєчніков!

— Та хай тобі дідько, твоя репутація не така гарна, як його.

Емма пильно глянула на мене, а потім сказала:

— Ну, Броудгеде, якщо хочеш, я тобі розповім, у чому річ. Це особливий рейс, почасти через тебе. Твоя помилка виявилася досить цікавою. Я зараз не про знищення зорельота; то дурниця, за яку ти заплатиш, якщо є справедливість у світі. Втім, тупа удача — це майже так само добре, як і розумна голова.

— Ти отримала звіт із Брами-2? — припустив я.

Емма похитала головою.

— Ще ні. Але це не має значення. Ми ретельно внесли дані про твій рейс у програму й дістали цікаві збіги. Налаштування курсу, які привели тебе до Брами-2… О Господи, зайди, — попросила вона. — Принаймні можеш залишитися на брифінг. Зараз усе поясню, а там — побачимо.

Емма схопила мене за лікоть і заштовхнула до кімнати, в якій ми колись відвідували заняття (як давно це було! Здавалося, минула ціла вічність). Я сів між Сессом та Шикі, чекаючи, що скаже Емма.

— Більшість із вас, — почала вона, — прийшли сюди на запрошення, за винятком кількох чоловік. Один з них — наш відомий друг пан Броудгед. Як усі ми знаємо, він умудрився знищити корабель біля Брами-2. Згідно з правилами, Броудгеда має бути покарано найсуворіше. Однак до того, як він це зробив, випадково відкрилися деякі цікаві речі. Його кольори курсу для Брами-2 були досить незвичайними, а коли ком­п’ютер порівняв їх, то ми дістали принципово новий метод налаштування курсу. Тепер зрозуміло, що лише п’ять налаштувань відіграють роль для пункту призначення — ті п’ять, які збігаються зі стандартними налаштуваннями для Брами-2, і нові налаштування, що їх увів Броудгед. Ми нічого не знаємо про інші налаштування, але довідаємось.

Емма відкинулася назад і схрестила руки.