Фаховий романтизм не заважав мені ставитися до тих дівчат як до телиць; нічогісінько не почував я, проводячи їх до мого авта під звуки «Танцю юначок» з «Весни священної» Стравінського (сіпаючись по п’ять годин підряд у «Дягілєві», ті дівочки навіть не підозрювали, щоб клуб має назву на честь творця російського балету!). Я ставився до них як до юних кізоньок, яких треба було наловити для людського звіринцю вдома. Прошу вибачення, любий митрополите! Мені аж легше стало, коли я виявив, що тут дівчата покірливіші, ніж у Франції, й не збираються тут-таки каструвати мене. Чи, може, недарма англійською «раб» буде «slave»? Як по правді, я вже й забув, що є на світі жінки, котрі можуть пишатися, не принижуючи при цьому чоловіків. Я відкрив для себе чоловіче приділення, що існувало ще до того, як жінки утвердили своє. Може, за давньої пори всі панни опускали очі додолу, як оці російські ідилічні лялечки, що вдають таких самовідданих, аби лиш крутити тобою як циган сонцем. Не можна сказати, що я ненавиджу жінок, та мушу зазначити, що фемінізм знищив гумор, який давав змогу не гризтися чоловікам і жінкам. Хтось звелів дати дзвоник, і перерва скінчилася. Тепер ми рівні, й утіха скінчилася. Віднині ми суперники в одиночних перегонах.
Мене зворушувала їхня бідність, вони ладні були хутенько віддатися за рум-сервіс у готелі «Маріот», їхні синтетичні лахи, штучні шуби, копійчані прикраси і за безцінь придбана туалетна вода, що тхнула синтезованим запахом троянд… Від тих ознак убогості я страшенно збуджувався. Якось одна попросила в мене грошей на метро, щоб дістатися додому. Один дзвінок Сергієві, й вона буде їздити «гамєром» — поважні люди вміють винагороджувати за добре виконану роботу.
— Октаве, ти певен, що в тебе нема за пазухою чеченської бомби?
— ОГО-ГО! Ти хочеш погубити нас, босе, чи що? НІКОЛИ не кажи нічого такого вголос в російському аеропорту! Перепрошую, пане митнику, він пожартував, усе гаразд, це такий французький гумор, він трохи важкенький… Візьміть, прошу вас, оці сто евро як компенсацію, pazhalasta, diplomat, dokumenti, можна без черги? Ambassad, Governement, merci, spassiba.
Мій любий бос в «Арісто» аж нетямився, вийшовши з «А’Ідеалю», і після прибуття до Москви відразу ж звелів принести йому всі світлини чеченок, що відбули кастинг з 1991 року. Гадаю, він підсвідомо закоханий у Рашида Бані, генерального директора-гермафродита «Л’Ідеалю». І поклав собі нізащо його не розчарувати. Та я вже все передивився: нічогісінько підходящого в нас не було у запасі. Наші останні чеченки вже напевне поставали матерями багатьох дітей або були поховані під горами трупів. Я привіз його до Ідіота на Рубльовку, де на першому поверсі була дискотека, зброярня, тир для стрілянини з пістолета, автомата і кулемета, на другому — басейн з підігрітою водою, на третьому — будуар у східному стилі з кальянами і подушками, на четвертому — кінозала з кондиціонерами, на п’ятому — дизайнерський світ-лофт, а на шостому була пречудова тикова веранда з зимовим садом, пальмами, солярієм і майданчиком для вертольота. Бертран розлігся в тому будуарі, поставив на ДВД «Лессі» й утупився в екран. Мілана, особиста Сергієва помічниця, і дві неповнолітні узбечки подавали йому плов[27] на животі, що, як на мене, вже скидалося на бордель. Певно ж, я нічого не продав у Парижі, та Сергій потайці зняв це на відео, тож Бертран уже не звільнить мене. І подумати лишень, цей чоловік рік тому взяв мене на роботу з мізерною платнею, запевняючи, що найліпше в нашій професії — натура! Ніколи не забувайте, що всі модельні агенції заснували бридкі чоловіки, які прагнуть спати з гарними дівчатами і врешті таки домагаються свого, начхавши на правила пристойності.
Tchiort! Де ж випорпати ту дівчину, яку захочуть наслідувати всі жінки на світі! Щоб знайти її, я мушу знову організувати те, що найдужче ненавиджу: конкурс краси «Арісто стиль» з невиннятками, пообіцявши контракт на рекламу косметики як приз. Це найлегше вирішення всіх проблем: досить порозвішувати плакати у провінційних містах і дати оголошення в місцевих газетах. «Ви юна і приваблива чеченка? Зважтеся на чудову пригоду і візьміть участь у нашому кастингу. Просто сьогодні запишіться на www.aristostyle.com і станьте новою міжнародною музою престижної марки „Л’Ідеаль“. Увага: для участі в кастингу ви повинні надіслати дві кольорові світлини (портрет і на повний зріст), а також мати при собі чинний паспорт. Агенція бере на себе отримання віз для однієї або декількох лавреаток». Досить запропонувати переможниці фотосесію в коморі з віниками, і вона вважатиме, що це воно і є. (Внизу реєстраційної форми вказується, що «Л’Ідеаль» зобов’язується виплачувати тільки гонорари за публікацію світлин у місцевій пресі, а права на worldwide[28] належать компанії, ми ж не дурні якісь). Я страшенно пишався тим, що вигадав гасло: «НЕЗАБАРОМ УСІ ВИ СТАНЕТЕ УНІКАЛЬНІ!» Не міг відмовити собі в цьому маленькому задоволенні. Чутки розійдуться вмить, бо якщо не брати до уваги екскурсій сина Філіпа Тессона, з гламуром на схід од Волги зовсім кепсько. Щоразу, коли ми повертаємося, так нічого й не знайшовши, Бертран пропонує розпочати оці перегони, аж ми беремося до діла: орендуємо старий театр, туди приходить три сотні незнайомих дівчат, і нам залишається тільки висмикнути з тієї юрми одненьке дівча. Згоден, все не так просто: часом нам доводиться оплачувати їм дорогу, мешкання в убогому готелику і харчі, бажано не дуже тухлі, а то їм писки обкидає прищами. Їх навчають ходити по catwalk[29] і високо тримати голівку. Вони виходять на два покази (спершу вбрані, а потім у купальниках), їх оцінюють за десятибальною шкалою у присутності родичів, що знімають усе це старими камерами з держаком, потім претенденток змушують танцювати в самих трусенятах у світлі прожекторів, а наприкінці смертельно ображають двісті дев’яносто дев’ять з-поміж трьохсот. Сердешні крихітки! Ми задля сміху розставляємо пастки: наприклад, кладемо в гримерній стос розкішних парео. Котра вийде в них на подіум, та відразу ж вилітає з кастингу (згідно з пляжною аксіомою Бідара: «Хто парео вбирає, той товсту сраку ховає»). Кармену Касс, як відомо, знайшли на такому конкурсі в естонському місті Найде. Вона здобула титул Міс Ярва-Яаані в чотирнадцять років, коли Ерік Дюбуа запопав її на пляжах Балтики. Те саме сталося з Жізель Бундген, лавреаткою конкурсу «Еліт-модел-лук» у Бразилії. Що ж, я не проти цієї методи, та вона не дуже вишукана. Вербування старосвітськими методами, нахабно, на вулицях і в барах, потребує певної зухвалості, бравади, вміння імпровізувати і йти на ризик, тринадцяти-чотирнадцятирічних дівчат потрібно зваблювати, тішити, заспокоювати і класти собі до кишені. Та наперед нічого не вгадаєш. Існують чоловіки, що стали справжнісінькими легендами в цьому мистецтві, авжеж, це таки мистецтво, повірте. Вони йшли на абордаж з квіткою в рушниці й без сачка. Хто не ризикує, той не має. Вони воювали однаковою зброєю. Звісно, ці мисливці на метеликів не захоплювалися куртуазним коханням (у трубадурів це виходило ліпше), та вони бодай ризикували зазнати приниження, відмови, виставляли себе на посміховисько. Та все воно у минулому, бо інтернет раціоналізував це діло. Помістіть коротеньку об’яву, і дівчата полетять на неї як мухи на мед, щоб за три з половиною рублі зганьбитися у шоу, котре вже наперед продали worldwide. Вказуєш перелік критеріїв, і прізвища посиплються немов з торби, разом з фотографіями й адресами електронної пошти; з вербування дівчат зникла поезія, й винні в тому високі технології. Світ змінився: колись ми були коло їхніх ніг, а тепер дівчата самі благають нас навколішки. Завтра вони збунтуються, зметуть з лиця землі конференц-зали, підпалять офіси наших агенцій, візьмуть у заручники наших букерів! Перша гламурна революція, яку транслюватимуть у прямому ефірі на Фешн-ТВ, станеться тут, у Росії, тому що тут, як і у Франції, революція стала народною розвагою. Скажу вам по секрету, панотче, я ніяк не можу дочекатися, аж якась із цих богинь нахромить мою голову на вістря списа.
Що ви кажете, любий starets? Що знаєте Красуню? Зачекайте, pajalasta, я дістану записник, ось, тепер я уважно слухаю, дякую за довіру, обіцяю змінитися, я більше ж так не можу, ви мій рятівник, я розпочну нове життя. Прізвище, ім’я? Дойчева, Лєна. Можна по літерах? Da. Вона вродлива? Гаразд, на одного янгола більше буде, їх тут у вас у церкві скільки завгодно. Вона чеченка? Що ж, ми збрешемо їм. Ні, що ви, я нітрохи не сумніваюся у вашій оцінці, та погодьтеся, ситуація безглузда: хто б міг подумати, що ви захочете познайомити мене з донькою вашої парафіянки! Вона мріє про цю професію? Та ви не бачили її? О Боже! Хіба мало дівчат, що мріють про те, як ото заробити б мільйони, не кивнувши й пальцем, та це ще не означає, Що вони схожі на Даутзен Крус. Сподіваюся, в неї борода менша, ніж у вас? Жартую. Є в цього чарівного створіння номер мобільника чи адреса? Вона школярка з Санкт-Петербурга? Чудово, я саме збирався організувати там мій model search contest,[30] велике вам spassiba. В Петербурзі нам допоможе Рух громадянських ініціатив, адже за межами Москви молодь трохи відважніша. Ні, в Чечню ми не поїдемо, там небезпечно! Уявляєте конкурс гарних крихіток під виття бомб? Я волію мати справу з секс-бомбами і чинити замахи лише на дівочу цноту. Не для того подався я у вербувальники, щоб петляти поміж протипіхотними мінами й осколковими гранатами у зоні бойових дій. Я зателефоную їй з приводу кастингу, пославшись на вас, і ми подамо її Бертранові як фіналістку конкурсу на звання Міс Чечня. Сюрреалізм якийсь, правда ж? Боюся, щоб не було проблем з поліцією: у вас перемовини про купівлю рекламних площ треба провадити з агенцією, що контролюється президентською адміністрацією, а Путін не дасть нам обрати чеченку, навіть удавану! Та дарма, можна спробувати задля сміху, а якщо вона раптом стане зіркою, то вони не зважаться закатрупити нас. Я й не сподівався завербувати когось у вашому храмі. Ви, звісно, скажете, що якби в церкві нічого надприродного не відбувалося, то де ж тоді воно коїлося б? У неї бодай високі вилиці? А зуби рівні мов клавіші піаніно? Мигдалеві оченята, пухкі вуста, погляд переляканої лані, стрункі стегна? Перепрошую, що починаю ставити ці запитання, та якщо ця сповідь обертається службовою нарадою, то кажіть конкретніше. Млосний погляд, малинові вуста, прозора шкіра, бездоганний овал юного личка, немов ото яйце Фаберже? «Начебто так», — єзуїтська відповідь. А можна бути єзуїтом і заразом православним? Але ж можна бути чеченкою і мешкати у Санкт-Петербурзі… Днями мій колега сповістив про те, що надійшла нова партія ласих чеченок, та всі вони виявилися худі мов скіпки, всі були зґвалтовані російськими вояками, а ті, що ще згодилися б на щось, були вже вагітні. «На жаль, — сказав я, тицьнувши себе пальцем у чоло, — тут не написано „Амнесті Інтернешнл“!» Ми не повертаємо до життя пригнічених сиріт. Та вашу християнку я обов’язково погукаю. Довіряю вам. Людина, що має справу з Пречистою Дівою, повинна знатися на цнотливих школярках.
