Филип Дик – Повне зібрання короткої прози. Том 3 (страница 83)

— Цікаво, — мовила вона, коли він договорив, — як часто це раніше траплялося.

— Ти про звіт меншості? Безліч разів.

— Я про те, що один із передкогів передбачав іншу фазу. Використовуючи звіти решти як дані — заперечуючи їх, — і з потемнілими і серйозними очима вона додала: — Можливо, в таборах багато так само невинних людей, як і ти.

— Ні, — рішуче заперечив Ендертон. Проте він і сам уже почав сумніватися. — Тільки я мав змогу завчасно продивитися картку і звіти. Саме тому моє майбутнє змінилося.

— Але ж... — Лайза зробила багатозначний жест. — Якби ми від самого початку казали тим людям, що їх очікує... Можливо, вони б так само відреагували.

— Надто великий ризик, — вперто не поступався він.

Лайза глумливо розсміялася.

— Ризик? Сумніви? Непевність? І це попри наявність передкогів?

Ендертон зосередився на керуванні маленьким швидким кораблем.

— Це поодинокий випадок, — продовжував наполягати він. — І діяти потрібно без зволікань. Про теоретичні аспекти побалакаємо потім. Мені необхідно передати цей запис потрібним людям — перш ніж твій кмітливий молодий друг знищить оригінал.

— Ти віддаси його Кеплену?

— Саме так, — він поплескав по касеті, що лежала на сидінні між ними. — Його це зацікавить. Доказ того, що його життю нічого не загрожує, мусить пробудити в нього живий інтерес.

Тремтливими руками понишпоривши в сумочці, Лайза дістала пачку цигарок.

— І ти сподіваєшся, що він запропонує свою допомогу?

— Може, запропонує, а може, й ні. Але варто спробувати.

— Як тобі вдалося так швидко залягти на дно? — поцікавилася Лайза. — Так не кожен може.

— І не кожному по кишені, — хмикнув він, уникаючи відповіді.

Закуривши, Лайза продовжила міркувати вголос.

— Припустимо, що Кеплен візьме тебе під свій захист, — сказала вона. — Він доволі могутня особа.

— Я думав, що він усього лише відставний генерал.

— З технічного боку — так. Але Вітвер дістав на нього досьє. Кеплен очолює незвичайну закриту організацію ветеранів. Насправді це щось на кшталт клубу, до якого допущені лише обрані. Офіцери високих чинів — міжнародна верхівка з обох сторін війни. Тут, у Нью-Йорку, їм належить величезний маєток, вони мають три глянцеві журнали, навіть ефірний час на телеканалах, що коштує чималих грошей.

— До чого ти хилиш?

— А ось до чого: ти переконаний, що невинуватий. Авжеж, очевидно, що ти не підеш на вбивство. Але ти мусиш розуміти, що первісний звіт, звіт більшості, не був наклепом. Ніхто його не підробляв. Ед Вітвер не підкидав його в машину. Проти тебе немає й не було ніякої змови. Якщо ти визнаєш звіт меншості, тобі доведеться визнати також і звіт більшості.

Він неохоче погодився.

— Мабуть, так.

— Ед Вітвер, — вела далі Лайза, — діє так, як йому велить сумління. Він справді вірить, що ти — потенційний злочинець, і чому б йому не вірити? На його стіл ліг звіт більшості, а ти заховав свою картку в кишеню.

— Я її позбувся, — тихо виправив дружину Ендертон. Лайза нахилилася до нього.

— Ед Вітвер не спокушався твоєю посадою, — сказала вона. — Він керується тим самим бажанням, яке ти завжди плекав у собі. Він вірить у Передзлочинний центр. Він хоче, щоб ця система існувала й надалі. Я розмовляла з ним і переконана, що він каже правду.

Ендертон спитав:

— Отже, ти хочеш, щоб я показав запис Вітверу? Якщо я це зроблю, він його знищить.

— Що за маячня! — вигукнула Лайза. — Адже у нього від самого початку були оригінали. Він би уже їх знищив, якби хотів.

— Твоя правда, — визнав Ендертон. — Цілком можливо, що він не знав про звіт меншості.

— Звісно ж, не знав. Поглянь на ситуацію з другого боку. Якщо Кеплен отримає цю плівку, поліція втратить свою репутацію. Невже ти не розумієш? Це доведе, що звіт більшості був помилковим. Ед Вітвер правий. Тебе потрібно затримати — заради Передзлочинного центру. Ти переймаєшся лише власною безпекою. Але задумайся, бодай на мить, про систему загалом, — вона загасила недопалок і нахилилася над сумкою в пошуках нової цигарки. — Що тобі важливіше: власна безпека чи існування системи?

— Моя безпека, — відповів Ендертон без вагань.

— Ти це серйозно?

— Якщо система може вижити за рахунок ув’язнення невинних, отже, вона заслуговує на знищення. Моя безпека важлива, тому що я — людина. І взагалі, я думаю...

Лайза дістала із сумочки зовсім крихітний пістолет.

— А я думаю, — хрипко сказала вона, — що мій палець лежить на спусковому гачку. Я ще ніколи не стріляла з такої зброї. Але хочу спробувати.

Якийсь час вони мовчки дивилися один на одного, і Ендертон нарешті запитав:

— Вимагаєш, щоб я розвернув корабель? Так?

— Так, і вирушив назад до поліцейського штабу. Пробач. Якби ти міг поставити чесне ім’я системи вище за свої себелюбні...

— Облиш свої проповіді, — перебив її Ендертон. — Я розверну корабель. Але не збираюся слухати твоє базікання про кодекс поведінки, під яким не підпишеться жодна мисляча людина.

Лайза стиснула губи в тонку безкровну лінію. Міцно тримаючи в руках пістолет, вона сиділа, незмигно дивлячись на нього, поки він описував у повітрі широке коло. Коли маленьке судно здійснило крутий віраж, кілька дрібничок випало з бардачка, одне крило різко задерлося догори і досягло вертикального положення.

Ендертона з дружиною надійно утримували в їхніх кріслах металеві кріплення. На відміну від третього члена екіпажу.

Бічним зором Ендертон зауважив якийсь рух. І одразу почувся шум: чиєсь огрядне тіло, марно намагаючись зберегти рівновагу, вдарилося об стінку корабля. Далі усе розвивалося з блискавичною швидкістю. Флемінґ прудко зіп’явся на ноги і простягнув руку до його дружини. Заскочений зненацька, Ендертон не встиг навіть скрикнути. Лайза озирнулася, побачила чоловіка — і заверещала. Флемінґ вибив зброю в неї з рук, і пістолет покотився по підлозі.

Флемінґ із рохканням відштовхнув Лайзу вбік і розрядив пістолет.

— Вибачай, — засапано видихнув він, насилу випроставшись. — Я думав, ти зможеш її ще більше розговорити. Тому й зволікав.

— Ви були тут, коли... — почав було Ендертон і замовк. Авжеж, Флемінґ і його люди тримали його під наглядом. Про корабель Лайзи вони також знали і врахували можливість його використання: поки Лайза розмірковувала над тим, чи слід йому рятувати себе замість системи, Флемінґ пробрався в багажне відділення корабля.

— Цьому запису краще залишатися в мене, — сказав Флемінґ, хапаючи касету незграбними спітнілими пальцями. — Ти був правий — Вітвер знищив би його і все.

— І Кеплен теж? — промимрив Ендертон, який все ще не міг прийти до тями, вражений появою чоловіка.

— Кеплен співпрацює з Вітвером. Тому його ім’я і виринуло в п’ятому рядку на картці. Хто з них там головний, ми не знаємо. Можливо, й ніхто, — Флемінґ відкинув пістолет і дістав свою важку військову зброю. — Ну й дурницю ти утнув, довірившись цій жінці. Казав же тобі, що за всім цим стоїть вона.

— Не можу повірити, — запротестував Ендертон. — Якби вона...

— Невже ти так нічого й не збагнув? Цей корабель злетів за наказом Вітвера. Вони хотіли вивезти тебе подалі, щоб ми до тебе не дісталися. А без нас у тебе не було б жодного шансу.

Наляканим обличчям Лайзи промайнув дивний вираз.

— Неправда, — прошепотіла вона. — Вітвер навіть не здогадувався про цей корабель. Я збиралася проконтролювати...

— Ми тебе майже втратили, — різко урвав її Флемінґ. — Нам пощастить, якщо поліцейський патруль не завис у нас на хвості. Я не мав нагоди перевірити, — говорячи так, він присів навпочіпки позаду крісла Лайзи. — Спершу треба спекатися цієї жінки. Нам доведеться заховати тебе в іншому місці. Пейдж уже розпатякав Вітверу, кого ти тепер із себе вдаєш, тож будь певен, що твої нові прикмети вже оприлюднили по всіх каналах.

Усе ще сидячи за кріслом, Флемінґ схопив Лайзу. Тицьнувши Ендертону в руку свою масивну зброю, він різко підняв підборіддя жінки й притиснув її голову до спинки сидіння. Лайза шалено пручалася; з її горла вирвався придушений, нажаханий скрик. Та Флемінґ незворушно зімкнув товсті пальці на її шиї та почав безжально стискати.

— Це щоб не було дірки від кулі, — пояснив він, відхекуючись. — Вона випаде з вікна кабіни — нещасний випадок. Таке постійно трапляється. Втім, шию вона зламає до падіння.

Навіть дивно, що Ендертон так довго зволікав. Флемінґ уже встиг міцно вчепитися своїми пальцями в бліду плоть Лайзи, перш ніж він підняв руків’я важкого військового пістолета й вгатив ним Флемінґу по потилиці. Товсті руки ослабли. Здоровань гепнувся долілиць, ударившись головою об підлогу корабля. Намагаючись підвестися, він почав совати ногами. Ендертон вдарив його знову, цього разу — над лівим оком. Флемінґ упав на спину і більше не ворушився.

Надсадно кашляючи, Лайза якийсь час скоцюрблено сиділа, розхитуючись взад і вперед. Та поступово її лице втратило мертвотну блідість.

— Зможеш втримати в руках штурвал? — занепокоєно спитав Ендертон, струснувши її за плечі.

— Думаю, так, — Лайза майже автоматично потяглася до штурвалу. — Зі мною все буде гаразд. Не хвилюйся за мене.

— Цей пістолет, — сказав Ендертон, — із запасів армії. Але не з часів війни. Це одна з нових ефективних моделей, які вони розробили. Я можу помилятися, а проте...

Він підповз до Флемінґа, який, розкинувши руки, лежав на підлозі. Уникаючи торкатися його голови, Ендертон розстібнув пальто й промацав кишені. За мить у його руках опинилися просякнутий потом гаманець Флемінґа.