Филип Дик – Повне зібрання короткої прози. Том 2 (страница 46)
— Мої вітання, — промовив божок.
— Привіт, — Ерік підштовхнув Пат наперед. — Це моя дружина, місіс Патриція Блейк.
— Доброго дня, — прохрипів божок.
Пат аж вереснула від подиву.
— Ти диви, воно ще й говорить англійською!
З гримасою огиди божок повернувся до Еріка.
— Ти правий. Вона справді тупенька.
Ерік почервонів.
— Боги можуть робити все, що їм заманеться, люба. Вони всесильні.
Божок кивнув.
— Чиста правда. Як я розумію, ми перебуваємо на Террі.
— Так. Як вона вам?
— Така, як я й очікував. Я вже ознайомився з даними досліджень, достовірними звітами про Терру.
— Еріку, а ти певен, що це безпечно? — збентежено прошепотіла Пат. — Мені не подобається, як він дивиться. І говорить якось дивно. — Її груди нервово затремтіли.
— Не хвилюйся, кохана, — безтурботно кинув Ерік. — Він — добрий бог. Я переконався в цьому ще на Ґанімеді.
— Я — милостивий, — сухо заявив божок. — Я був богом погоди для мешканців Ґанімеда. Коли була потреба, я посилав дощі й такі інші природні явища.
— Але це вже в минулому, — додав Ерік.
— Правильно. Я був богом погоди впродовж десяти тисяч років. Але навіть у божественного терпіння є межа, я хотів змінити обстановку. — На його відразливому обличчі промайнув ледь помітний відблиск. — Тож я влаштував так, щоб мене купили і доправили на Терру.
— Розумієш, Пат, ґанімедяни не хотіли його продавати, але він наслав таку грозу, що їм довелося поступитись. Тому і ціна виявилась прийнятною.
— Ваш чоловік зробив вигідну покупку, — сказав божок. Його єдине око з цікавістю роззиралося навколо.
— То це тут ви живете? Тут харчуєтесь і спите?
— Саме так, — відповів Ерік. — Ми разом з Пат... Теленькнув сигнал дверного автомата.
— Прибув Томас Метсон, — пролунало повідомлення. — Просить його прийняти.
— Боже, — зрадів Ерік. — Друзяка Том. Піду впущу його. Пат вказала на божка.
— Може, було б краще...
— Та ні. Я хочу показати його Томові. — Ерік рушив відчиняти двері.
— Салют, — привітався Том, увійшовши до кімнати. — Вітаю, Пат, гарний сьогодні день.
Ерік з Томом потиснули руки.
— В нас у лабораторії вже не дочекаються твого повернення. Старий Бредшоу не може дочекатися послухати твій звіт.
Раптом довготелеса постать Метсона з пильною цікавістю подалася вперед.
— А що це у вас у скриньці?
— Це — мій бог, — скромно відповів Ерік.
— Справді? Але ж бог — це не наукове поняття.
— Це зовсім інший бог. Я його не вигадав, я купив його на Ґанімеді. Це ґанімедянський бог погоди.
— Ану скажи що-небудь, — звернулася до божка Пат. — Щоб він повірив твоєму хазяїнові.
— Ну що ж, почнімо обговорювати реальність мого існування, — єхидно мовив божок. — Очевидно, ви його заперечуватимете. Так?
Метсон насмішкувато всміхнувся.
— Еріку, що це? Мініатюрний робот? Щось у нього не надто приємний вигляд.
— Це справді бог. Дорогою з Ґанімеда він показав мені кілька чудес. Не таких уже й грандіозних, але достатніх, щоб мене переконати.
— Та ну, — скептично протягнув Метсон, але все ж зацікавився. — Вчини чудо, боженьку. Чекаю з нетерпінням.
— Я тобі не якийсь штукар, — глухо пробурчав божок.
— Не варто його дражнити, — застеріг Ерік. — Бо як розійдеться, то його ніщо не зупинить.
— А як бог починає існувати? — запитав Том. — Чи він створює сам себе? Якщо бог залежить від чогось, що йому передує, то мусить існувати якийсь вищий порядок буття, який...
— Боги, — заявила мініатюрна істота, — є мешканцями вищого рівня, величнішого плану буття, більш досконалого виміру. Існує ціла низка площин буття. Ієрархія n-вимірних просторів. Мій розташований вище від вашого.
— А що ти тут робиш?
— Трапляється, що істоти переходять з одного континууму до іншого, і коли вони переходять з вищого до нижчого, як це зробив я, то їх вшановують як богів.
Том здавався розчарованим.
— Тоді ніякий ти не бог. Ти просто форма життя з іншого континууму, який перефазувався і увійшов у наш вектор.
Крихітна істота аж почервоніла від гніву.
— Ти розглядаєш цю проблему на примітивному рівні! Така трансформація насправді потребує неабиякої майстерності і мало хто на неї спроможний. Я прибув сюди в пошуках одного представника моєї раси, негідника Нара Долка, який скоїв жахливий злочин і переховується в цьому континуумі. Наш закон зобов’язав мене переслідувати й схопити його по гарячих слідах. Ховаючись від правосуддя, цей покидьок — це породження мокроти — спромігся щезнути і зараз переховується, змінивши вигляд. Мені досі не вдалося його затримати, але я шукаю далі.
Раптом божок урвав своє пояснення.
— Насправді, ти цікавишся цим знічев’я, мені набридло.
Том повернувся до божка спиною.
— Невдалий продукт. У нашій лабораторії «Терран металз» ми домоглися значно більших результатів, ніж оцей персонаж...
Раптом у повітрі щось ляснуло, запахло озоном. Том Метсон заволав. Чиїсь невидимі руки підняли його над долівкою і потягли до дверей. Двері розчинилися. Метсон пролетів над стежкою і врешті гепнувся серед кущів троянд, відчайдушно вимахуючи руками й ногами.
— Допоможіть! — заволав Метсон, намагаючись звестися на ноги.
— О Господи, — затинаючись охнула Пат.
— От чорт! — Ерік зиркнув на тендітну фігурку. — Це ти зробив?
— Допоможи йому, — поквапила Еріка зблідла Пат. — Бачиш, він забився. І виглядає якось дивно.
Ерік кинувся надвір і допоміг Метсону звестися на ноги.
— Ти не дуже забився? Не слід було говорити зайвого. Я ж попереджав, що коли йому докучати, може статися щось лихе.
Обличчя Метсона запалало гнівом.
— Я не потерплю такого ставлення від якогось нещасного божка. — Він відштовхнув Еріка і рішуче попрямував до будинку.
— Я заберу його до лабораторії і запхну в банку з формальдегідом. Я його препарую, зніму з нього шкіру і повішу на стіні. Це буде перший зразок божка, відомий...
Раптом Метсона огорнула сфера сліпучого світла — охопила його худорляву постать, що стала схожою на волосінь розжарення електричної лампи.