Филип Дик – Повне зібрання короткої прози. Том 2 (страница 3)
— Цікава думка, — зауважив Барнз. — Це пояснює, чому вони так легко їх познаходили.
Шер на це лише гмукнув.
— Так чи так, а коштовності тепер
— А що як це коштовності, які ми вкрали в адгаранців?
— Тоді їм не слід було підписувати угоду про заборонені для відвідування системи. Вони мають свою власну. А ця — власність Терри. — Шер простягнув руку до однієї з перлин — Цікаво, які вони на дотик?
— Обережніше, капітане. Вони можуть бути радіоактивними.
Шер торкнувся перлини.
Адгаранці враз накинулися на нього і відштовхнули назад. Шер відбивався, один з охоронців вхопився за Шерів випромінювач і вирвав його з рук капітана.
Барнз вистрілив, і охоронці зникли без сліду.
Нельсон опустився на коліно і почав стріляти в напрямку входу. Коридор був ущерть заповнений адгаранцями. Частина з них почали відстрілюватися. Над Нельсоновою головою проносилися тонкі розпечені промені.
— Їм нас не здолати, — прохрипів Барнз. — Вони не наважуються відкрити вогонь по-справжньому: бояться пошкодити перлини.
Адгаранці відступали коридором, геть від пролому в трюм. Їхній командир наказав припинити вогонь.
Шер вихопив з рук у Нельсона випромінювач і розніс на пил ще кількох комах. Тимчасом члени ворожого екіпажу забарикадували вихід з трюму. Вони підтягли важкі плити для аварійного ремонту корпусу і хутко заварили ними пролом.
— Випалюйте діру! — гаркнув Шер. — Вони намагаються нас тут замурувати.
Барнз націлив випромінювач на корпус корабля. Два слем-промені вгризлися у бічну стіну, і метал піддався. Вони випалили круглий отвір.
Назовні, тимчасом, тривала сутичка між терранськими солдатами й адгаранцями. Іншопланетяни відходили, відстрілюючись і підстрибуючи. Декотрі заплигували в люки корабля, інші кидали зброю і тікали геть. Очманілі, вони безпорадно метушилися, стрибали туди-сюди і несамовито клацали.
Терранський крейсер ожив і націлив на вантажник важкі гармати.
— Не стріляти! — скомандував у мікрофон Шер. — Не чіпайте корабель, це зайве.
— Їм кінець, — видихнув Нельсон, зіскочивши з пропаленого отвору в корпусі корабля на землю. За ним стрибнули Шер і Барнз. — У них жодних шансів. Вони не вміють воювати.
Шер жестом підкликав групу солдатів.
— Сюди! Швидше, чорт забирай!
З пролому в корпусі корабля посипалися молочного кольору перлини. Вони підскакували й розкочувались навсібіч. Частину опор корабля рознесли на друзки, і купи коштовностей викотилися просто їм під ноги.
Барнз підняв одну перлину. Її тепло відчувалося навіть крізь рукавицю. Він підняв коштовність до світла. Кулька була матова. Її молочне сяйво вигравало тьмяними хаотичними тінями. Перлина пульсувала і пломеніла, немов жива.
Нельсон насмішкувато глянув на нього.
— Цікава дрібничка, еге ж?
— Чудова! — Барнз підняв ще одну. З корабля у нього пальнув якийсь адгаранець, але не влучив.
— Ти лишень поглянь, їх тут тисячі!
— Треба викликати сюди наші торгівельні кораблі, щоб вони все звідси забрали, — сказав Шер. — Ми не будемо в безпеці доти, доки вони не завантажать останню перлину і не відлетять на Терру.
Стрілянина майже затихла. Террани оточували залишки адгаранського екіпажу.
— А з ними що робитимемо? — запитав Нельсон.
Шер не відповів. Він уважно розглядав перлину, крутячи її в руках.
— Погляньте лишень, — протягнув він. — Виграє різними барвами, залежно від того, як на неї падає світло. Бачили колись щось подібне?
На четверту планету сів велетенський терранський вантажник. Люки трюмів відчинилися. Потужні кари, ціла колона присадкуватих вантажівок, попрямувала до адгаранського корабля. Похилі трапи опустилися, роботизовані ковші готувалися ставати до роботи.
— Підгрібайте геть усе! — горлав менеджер компанії «Терран ентерпрайзес» Сильванус Фрай, підходячи до Шера і витираючи спітніле чоло картатим носовичком. — Дивовижна здобич, капітане. Справжня знахідка. — Він простяг капітанові свою вологу долоню, і вони потиснули руки.
— Не розумію, як це ми їх раніше проґавили, — відповів Шер. — Адгаранці просто прилетіли і забрали добро. Ми стежили, як вони переміщалися з однієї планети на іншу, немов травневі бджоли, що перелітають з квітки на квітку, збираючи мед. Дивом дивуюсь, чому наші розвідники нічого не знайшли.
Фрай знизав плечима.
— А яке це має значення? — він узяв одну з перлин, підкинув її вгору і підхопив. — Гадаю, кожна жінка на Террі носитиме на шиї таке намисто — або хотітиме його носити. За пів року вони вже дивуватимуться, як можна було раніше жити без них. Типово людський менталітет, капітане.
Він засунув перлину до кишені.
— Візьму й собі одну для дружини.
Озброєний терранський солдат привів командира адгаранського корабля. Той більше не клацав, відмовчувався. Уцілілих адгаранців роззброїли і дозволили ремонтувати вантажник.
Вони залатали корпус корабля і вже закінчували відновлювати пошкоджену корозією обшивку.
— Ми вас відпускаємо, — повідомив Шер командиру. — Ми могли б судити вас як піратів і розстріляти, але не хочемо зайвої мороки. Краще передайте своєму керівництву, щоб віднині ваші кораблі не потикалися до системи Сиріуса.
— Та він же вас не розуміє, — буркнув Барнз.
— Я знаю. Це просто формальність. Зрештою, головне він, думаю, второпав.
Командир адгаранців стояв мовчки і чекав.
— Це все, — Шер нетерпляче махнув у напрямку адгаранського корабля. — Закінчуйте ремонт і стартуйте, забирайтеся звідси, і щоб більше ми вас тут не бачили.
Адгаранця відпустили, він поволі рушив до свого корабля і незабаром зник у проваллі темного люка. Члени його екіпажу закінчили ремонтувати обшивку, зібрали інструменти і піднялися на борт.
Люки зачинилися. Адгаранський корабель здригнувся, запрацювали реактивні двигуни. Незграбно відірвавшись від землі, він здійнявся у небо і вирушив у міжзоряний простір.
Шер провів корабель поглядом.
— От і все, — Шер і Фрай поквапилися до свого крейсера. — Гадаєте, ці перлини стануть сенсацією на Террі?
— Аякже, хіба в цьому можуть бути якісь сумніви?
— Та ні. — Шер замислився. — Вони відвідали лише шість з десяти планет. На інших планетах має бути ще. Після того, як ми доправимо цей вантаж на Терру, варто буде обстежити внутрішні планети. Якщо адгаранці знаходять там перлини, то й ми спробуємо.
Очі Фрая зблиснули за окулярами.
— Чудово! Я й не подумав, що їх же може бути більше.
— Авжеж, — Шер потер підборіддя. — Принаймні, вони мають там бути.
— Вас щось непокоїть, капітане?
— Я ніяк не можу зрозуміти, чому ми досі їх ніколи не знаходили.
Фрай поплескав його по спині.
— Та годі вам, не переймайтеся цими дурницями!
Шер кивнув, все ще у глибокій задумі.
— Ніяк не втямлю, чому ми раніше їх не бачили? У чому тут секрет?
Командир адгаранського судна сидів за панеллю керування, налаштовуючи передавач. На екрані відеомодуля з’явилась Контрольна база другої планети адгаранської системи. Командир підніс до шиї звуковий конус.
— У нас погані новини!
— Що сталося?
— На нас напали террани і відібрали вантаж.