Энди Уир – Марсіянин (страница 36)

- Звідки мені знати? - відповів Брюс. - Я рідко виходжу надвір.

Почувся тихий сміх.

Теді перегорнув ще один аркуш.

- Тепер головне питання, Брюсе. Як справи з Айріс.

- Ми не встигаємо, - сказав Брюс, втомлено похитавши головою. - Ми працюємо якомога швидше, але цього погону недостатньо.

- Я можу знайти гроші для понаднормових годин, - запропонував Теді.

- Ми вже працюємо цілодобово.

- Як сильно мі відстали? - спитав Теді.

Брюс зітхнув та потер повіки.

- Минуло 29 днів, значить лишилось тільки 19, - пояснював Брюс. - Відтак стартовий майданчик потребуватиме 13 днів для встановлення зонду на прискорювач. Ми щонайменше на два тижні позаду.

- Це відставання збережеться надалі? - спитав Теді, роблячи помітки у себе. - Чи ви ще віддалитесь?

Брюс знизав плечима.

- Якщо не буде більше ускладнень, це буде відставання на два тижні. Але у нас завжди є ускладнення.

- Назви мені число, - сказав Теді.

- 15 днів, - відказав Брюс. - Якби у мене було ще 15 днів, я впевнений, ми б встигли вчасно.

- Гаразд, - сказав Теді. - Створімо 15 днів.

Перевівши увагу на польового хірурга Аресу 3, Теді спитав:

- Докторе Келере, чи можна зменшити споживання їжі Уотні, щоб його порцій вистачило на довший час?

- Даруйте, але ні, - сказав Келер. - Він вже на мінімальній кількості калорій. Насправді, зважаючи на фізичну працю, яку він робить, він їсть набагато менше ніж йому потрібно. І далі буде лише гірше. Скоро уся його дієта буде винятково картопля та вітамінні пігулки. Він заощаджує багаті білком пайки на пізніший час, але він все одно буде виснаженим.

- Коли скінчиться їжа, як довго він ще проживе? - спитав Теді.

- Враховуючи велику кількість води, він може протриматись 3 тижні. Це менше ніж типове голодування, але пам’ятайте, що він почне у виснаженому стані.

Венкат здійняв руку для привернення уваги.

- Пам’ятайте, що Айріс - це іванець-киванець. Можливо йому знадобиться їхати кілька днів до нього. Гадаю, це не легка справа керувати ровером, коли ти буквально вмираєш від голоду.

- Він має рацію, - підтвердив доктор Келер. - Через 4 дні після закінчення харчів він заледве зможе підвестись, не кажучи вже про самостійне кермування ровером. До того ж, його розумові здібності швидко зменшуватимуться. Йому буде важко навіть лишатись при тямі.

- Значить дата посадки незмінна, - сказав Теді. - Морісе, можете встигнути з прискорювачем менше ніж за 13 днів.

Моріс задумався.

- Ну… насправді потрібно лише 3 дні щоб власне встановити його. Наступні 10 витрачаються на перевірки та огляди.

- Наскільки ти можеш скоротити їх?

- При понаднормових ми могли б зменшити встановлення до 2-х днів. Це разом з транспортуванням із Пасадени до мису Канаверал. Але перевірки скоротити не можна. Вони прив’язані до часу. Ми робимо вимірювання і повторне вимірювання з певними інтервалами щоб дізнатись, чи є якісь деформації або перекоси. Якщо зменшити інтервали, то перевірка не матиме сенсу.

- Чи часто ці перевірки виявляють проблеми? - спитав Теді.

У кімнаті настала тиша.

- Е-е… - затнувся Моріс. - Ти пропонуєш нам не проводити перевірки?

- Ні, - сказав Теді. - Зараз я питаю, чи часто вони виявляють проблеми.

- Приблизно раз на двадцять запусків.

Теді записав це число.

- А як часто виявлена проблема така, що привела б до провалу місії?

- Я… е-е… не певен. Можливо у половині випадків?

- Отже, якщо ми відмовимось від оглядів та перевірок, у нас 1 із 40 шансів провалити місію? - спитав Теді.

- Це 2,5%, - втрутився Венкат. - Звичайно, це є підставою для припинення відліку. Ми не можемо прийняти такі шанси.

- “Звичайно” було дуже давно, - спокійно сказав Теді. - 97,5% - це краще ніж нуль. Хтось може вигадати безпечніший спосіб для отримання додаткового часу?

Він подивився вздовж столу. На нього дивились непорушні обличчя.

- Тоді гаразд. Прискорення встановлення та скасування перевірок дає нам 11 днів. Якщо Брюс витягне кроля із капелюха і встигне раніше, Моріс зможе зробити якісь перевірки.

- А як щодо ще 4-х днів? - сказав Венкат, все ще насуплений через скасування перевірок.

- Впевнений, Уотні зможе розтягнути зарчі, щоб протриматись ще 4 дні, не зважаючи на недоїдання, - сказав Теді, дивлячись на доктора Келера.

- Я…- почав був Келер. - Я не раджу…

- Наріде, - перервав Теді. - Я розумію ваше становище. У нас є правила. Відмова від процедур означає ризик. Ризик означає проблеми для вашого відділу. Але нині не час прикривати наші дупи. Ми маємо ризикувати, інакше Уотні помре.

Повернувшись до Келера, він сказав:

- Зробіть так, щоб їжі вистачило на додаткові 4 дні.

Келер мовчки кивнув.

- Річе, - сказав Майк.

Річ Пьорнел зосередив увагу на екрані свого комп’ютера. Його к’юбікл був захаращений роздруківками, графіками та довідниками. Порожні паперові горнятка з-під кави стояли по усіх поверхнях, підлога була уся засмічена пакуванням їжі на виніс.

- Річе, - Майк сказав наполегливіше.

Річ звів погляд.

- Га?

- Що, дідько, ти робиш?

- Просто невеличкий побічний проект. Дещо, що я хотів перевірити.

- Ну… це добре, я гадаю, - сказав Майк, - але ти маєш виконувати призначену для тебе роботу. Я просив ті корегування для супутників два тижні тому, а ти їх все ще не зробив.

- Мені потрібно трохи часу суперкомп’ютера, - сказав річ.

- Тобі потрібен суперкомп’ютер щоб порахувати типові корегування для супутника?

- Ні, це для іншої справи, над якою я нині зараз, - сказав Річ.

- Річе, серйозно. Ти маєш робити свою роботу.

Річ хвильку поміркував.

- Зараз можна узяти відпустку? - спитав він.

Майк зітхнув.

- Знаєш що, Річе? Гадаю, зараз найкращий час для тебе узяти відпустку.