Джонатан Страуд – Порожня могила (страница 65)

— Стривай! Барнс казав, що ти допомогла затримати одного з Ґейлових найманців, коли він намагався тікати! — палко заперечила Голлі. — Сказав, що він посунув на тебе з рапірою, а в тебе був тільки фланець від рури й ти шістьма ударами впоралась із цим зарізякою! Це ж неймовірно! Яка шкода, що я цього не бачила!

— Щось я не дуже пригадую це, — Фло зібрала пальцем рештки картопляного пюре, облизала його й кинула порожню миску нам на стіл. Почувши на дверях гучні голоси, вона озирнулась і побачила там інспектора Барнса, що віддавав якісь накази своєму помічникові.

— Здається, мені пора, — сказала вона. — Хлопцям з ДЕПРІК краще не потрапляти на очі. Хіба що за особливих обставин. Гаразд, іще побачимось. А поки що причепуріться!

Джордж скинув із себе термоковдру й сказав, поправля-ючи окуляри:

— Фло, коли все заспокоїться, днів через два-три, я хотів би... Вона всміхнулась йому, блиснувши сніжно-білими зубами: — Гаразд. Приходь. Знайдеш мене десь під мостом.

— Я льодяників з лакрицею принесу, — додав Джордж, однак Фло вже загубилась у натовпі.

Сердито бурмочучи вибачення, інспектор Барнс протискувався до нашого стола. Одна рука в нього була перев’язана й визирала з-під накинутої шкіряної куртки.

— Добридень, пане Барнсе, — мовив Локвуд, силкуючись якнайлагідніше всміхнутись. — Гарна куртка, — додав він. — Дуже личить вам.

— Мені теж так здається, — відповів інспектор, оглядаючи себе. — Залишу, мабуть, її собі... Отже, вас нагодували й напоїли. Чого ви ще хочете?

— Пирога й картопляного пюре, — замріяно сказав Джордж.— І вершкового пудингу... якщо ви пригостите нас...

— Пироги й картоплю подають у сусідній кав’ярні. Один з моїх помічників щойно замовив їх там. А я завітав не пригощати вас пирогами, а повідомити, що ми майже закінчили пошуково-рятувальну операцію, тож я хочу, щоб ви найближчим часом провели мене до підвалу й показали, що там і до чого.

— Пробачте, інспекторе, — втрутилась я, — а про Кіпса що-небудь відомо?

Барнс потер собі вуса:

— Мені відомо, що його прооперували. Прогноз лікарів обережно-оптимістичний, — він підняв руку, заспокоюючи нас.— Ні, відвідати його ви не можете. Ваш візит лише зашкодить йому. Скажімо, Кабінс може спіткнутись і поранити його своєю рапірою, а Локвуд— перелякати своєю усмішкою. Не треба, облиште його. Тим паче, що ви зараз потрібні мені тут, — він насупився. — Я хочу оглянути підвал перед тим, як почну допитувати отих бовдурів у халатах, що тинялись там унизу.

— Більшість співробітників агенції «Фіттес» й гадки не мали про те, що діється в підвалі, — запевнив Локвуд. — Над секретними проектами працювала лише невелика група людей, чого не скажеш, до речі, про Товариство Орфея. Його члени, люди заможні і впливові, тим чи іншим чином причетні до цих ігор. Як ви вчините з ними?

— Ще не знаю, — поглянув на нас інспектор. — Не знаю. Тут треба подумати як слід і прийняти серйозні рішення, — він зітхнув і потер собі очі. — Хоча одне правильне рішення ми вже прийняли, коли знищили потужні артефакти в Колонній залі. Далі — наступний етап: ДЕПРІК знищуватиме всі небезпечні з психологічної точки зору предмети, які буде виявлено в цьому клятому будинку.

— Слушна думка, пане Барнсе, — погодилась я й тихенько зазирнула під стіл, де лежала маленька кругла річ, загорнута в обгорілу матерію.

— Є ще один момент який ви, інспекторе, вважатимете за серйозний, — тихенько додав Локвуд. — Ми з вами вже говорили про нього. Тіла Пенелопи й Маріси...

Барнс моргнув і знервовано озирнувся.

— Тихше, Локвуде! Я не хочу, щоб хто-небудь почув це... — він нахилився ближче до нас і прошепотів: — То що там з цими тілами?

— Ви сказали, що хочете якнайшвидше... позбутись цих предметів? — провадив Локвуд. — Ось що я пропоную: може, їх швиденько перенести до Мавзолею Фіттес — це ж зовсім поруч? Саме там, урешті, й повинна лежати Маріса...

— І до того ж там, у гробниці, дехто дуже хоче зустрітися з нею, — додала Голлі, хутенько відсьорбнувши чаю.

Барнс випростався, помітивши, що від дверей йому махнув рукою один із помічників:

— Гаразд, побачимо, що тут можна зробити. Поки що я залишаю вас, там надворі на мене чекає цілий натовп репортерів. Їм потрібне офіційне повідомлення. А ви поки що відпочивайте, тільки нікуди не йдіть і нікому нічого не розповідайте.

— Тепер уся правда щодо Проблеми нарешті відкриється, — мовив Локвуд, роздивляючись на площу, геть заповнену людом.

Барнс поплескав його по плечу:

— Так, так... щодо цього... ми з вами ще мусимо трохи поговорити.

* * *

У Будинку Фіттес ми працювали до обіду, а потім нас привезли до Скотленд-Ярду, де ми давали свідчення майже до вечора. На Портленд-Роу нас привезли автомобілем ДЕПРІК тільки по п’ятій годині. У повітрі вже віяло сутінками, хоч небо було ще синє й іржаві захисні ліхтарі досі не увімкнулись. Вісті про події в центрі Лондона вже докотились і до наших місць, бо двері й вікна численних будинків ще були відчинені, а діти досі бавились у дворах і по стежках. Фіолетові гілочки лаванди, прикріплені до вуличних огорож, перетворювали Портленд-Роу на справжній садок. Під ворітьми й під’їздами, де на сонці виблискували срібні обереги, люди обговорювали нинішні новини. Старий Аріф вийшов з крамниці, щоб запалити свіжу лаванду; тихенька пісенька, яку він мугикав собі під ніс, перемішувалась із дитячим сміхом та голосами дорослих.

Ми повільно, втомлено простували дорогою.

Фасад будинку № 35 мав, зрештою, непоганий вигляд. Про нещодавні буремні події тут нагадували хіба що чорні плями від вибухів магнію на садовій стежці, яскрава смугаста попереджувальна стрічка ДЕПРІК на брамі й табличка з написом «ЗАРАЖЕНА ЗОНА», приліплена до старих чорних парадних дверей.

Локвуд зірвав з брами стрічку, зібгав її й кинув убік. Поклав руку на защіпку, проте не поспішав відчиняти хвіртку.

Ми стояли на вулиці й дивились на власний будинок.

Повністю висаджено було тільки одне вікно, проте в інших вікнах видніли уламки дощок, якими їх було забито зсередини. На стежці, що вела до будинку, виблискували сіль і залізні стружки — їх, мабуть, насипала тут Барнсова команда.

Скільки разів нам доводилось так само стояти перед будинками, де колись трапилось щось моторошне й надприродний слід тих подій зберігався там по багатьох роках! Скільки разів ми вантажили на плечі своє знаряддя й сміливо заходили до таких місць! І ніколи не затримувались на порозі — це не наша звичка.

І на Стренді, і в Скотленд-Ярді ми зберігали спокій і впевненість, проте зараз несподівано відчули страшенну втому. Ми заціпеніло стояли на порозі власного розгромленого будинку.

Врешті Голлі сміливо ступила вперед і прочинила хвіртку.

— Ходімо, — рішуче сказала вона. — Ходімо й покінчимо з цим усім.

28

Сьогодні в номері:

інтерв’ю з М.Ю. Барнсом

та Е.Дж. Локвудом

Учора з’явились нові надзвичайні подробиці щодо розслідування скандальної справи про події в Будинку Фіттес, де нещодавно відбулася серія потужних вибухів, унаслідок яких загинули Пенелопа Фіттес та численні співробітники її компанії. Розслідування призвело до відкриттів, які загрожують зруйнувати всю індустрію засобів психологічного захисту. Сам Будинок Фіттес зачинено на карантин, багатьох співробітників компанії заарештовано, а слідчі ДЕПРІК тим часом поступово розкривають подробиці діяльності таємних лабораторій, схованих у підвалах будинку. Сьогодні в своєму ексклюзивному інтерв’ю газеті «Таймс» дві ключові особи цього розслідування — пан Монтегю Барнс із ДЕПРІК і пан Ентоні Локвуд з уславленої агенції «Локвуд і К°» — розповідають про його перебіг.

 «На підземних поверхах Будинку Фіттес, — розповів пан Локвуд, — ми виявили докази того, що там проводились протиприродні таємні експерименти з використанням заборонених психологічних артефактів. Також там зберігалися запаси нелегальних вибухових речовин, які були застосовані в бою, що розпочався після нашого прибуття до Будинку Фіттес. Крім того, нас атакували моторошні привиди й небезпечні злочинці, одним з яких була сама Пенелопа Фіттес».

Учора, після короткої поховальної відправи, тіло Пенелопи Фіттес перенесли до гробниці під Мавзолеєм Фіттес. Водночас були заарештовані її спільники в корпорації «Світанок» та низці інших провідних компаній. ДЕПРІК, одначе, наголошує, що громадянам не варто побоюватись того, що ці арешти послаблять їхній захист від надприродних сил. Агенції «Фіттес» і «Ротвел» відтепер перетворюються на «Об’єднану агенцію психологічних розслідувань», тимчасовим керівником якої призначено пана Барнса. «Будьте певні, — заявив він, — що цей скандал, який так вразив нас усіх, ніяк не завадить психологічним агенціям, великим і малим, вести й надалі свою нескінченну боротьбу з Проблемою».

Згідно з твердженням пана Локвуда, масштаб таємної діяльності в Будинку Фіттес загрожував усім жителям Лондона. «Я знаю, що ДЕПРІК нині продовжує розслідувати ці небезпечні експерименти, — зазначив він. — Проте зараз уже немає жодних сумнівів, що організатором цієї діяльності була Пенелопа Фіттес, до того ж упродовж багатьох років. З боку панни Фіттес це було ганебною зрадою тієї справи, якій присвятила своє життя її бабуся. Гадаю, що Маріса Фіттес перевертається зараз у своїй труні».