Джон Стейнбек – Про мишей і людей (страница 22)
Джордж здійняв револьвер, рука йому тремтіла. Знову опустив руку на землю.
— Нумо далі, — просив Ленні. — Як це буде. Ми купимо мале господарство.
— У нас буде корова, — промовив Джордж. — А може ще й свині і курчата… і маленьке поле люцерни…
— Для кроликів! — вигукнув Ленні.
— Для кроликів, — повторив Джордж.
— А я глядітиму кроликів.
— А ти глядітимеш кроликів.
Ленні щасливо засміявся.
— Житимемо і споживатимемо ситість землі.
— Так.
Ленні обернув голову.
— Ні, Ленні. Дивися по той бік ріки, наче ти бачиш те місце.
Ленні послухався. Джордж глянув на револьвер.
Тепер у чагарнику залунав тупіт кроків. Джордж обернувся й озирнувся.
— Нумо далі, Джордже. Коли ми це зробимо?
— Уже скоро.
— Я і ти.
— Ти… і я. Усі будуть із тобою добрими. Не буде більше жодних клопотів. Ніхто нікого не скривдить, ніхто нікого не ограбує.
— Я думав, що ти на мене лютий, Джордже, — сказав Ленні.
— Ні, — промовив Джордж. — Ні, Ленні. Я не лютий. Я ніколи не був лютий і зараз теж ні. Хочу, щоб ти це знав.
Тепер голоси стали зовсім близькими. Джордж підняв револьвер, прислухався до них.
— Зробімо це зараз, — заблагав Ленні. — Давай купимо це господарство.
— Певно, просто зараз. Неодмінно.
І Джордж підняв пістолета, прилаштував його, приставив дуло Ленні до потилиці. Його рука дуже тремтіла, але обличчя застигло, а там і рука заспокоїлася. Натиснув на спусковий гачок. Гуркіт пострілу докотився до вершин і покотився назад, униз. Ленні сіпнувся, тоді повільно осунувся вперед, на пісок, і лежав там нерухомо.
Джордж здригнувся, глянув на револьвер, тоді відкинув його геть, на берег, на кучугуру старого попелу.
Кущі, здавалося, наповнилися криком і тупанням ніг. Долинув гучний голос Сліма:
— Джордже! Де ти, Джордже?
Однак Джордж сидів на березі, мов завмерши, і дивився на свою праву долоню, що відкинула зброю. Гурт чоловіків вибіг на галявину, попереду був Керлі. Побачив Ленні, який лежав на піску.
— Справив його, як Бог свят. — Підійшов, глянув на Ленні, тоді знову на Джордж. — У самісіньку потилицю, — тихо промовив він.
Слім підійшов просто до Джорджа, сів біля нього, дуже близько до нього.
— Дарма, — сказав Слім. — Інколи чоловік мусить таке зробити.
Проте Карлсон став над Джорджем.
— Як ти це зробив? — спитав він.
— Просто зробив, — змучено відповів Джордж.
— Він мав мій револьвер?
— Так. Він мав твій револьвер.
— А ти відняв у нього, а тоді його вбив?
— Так. Достеменно. — Голос Джорджа звівся майже до шепоту. Він так і не відвів очей від своєї правої руки, в якій тримав зброю.
Слім сіпнув Джорджа за лікоть.
— Пішли, Джордже. Вип’ємо разом.
Джордж підвівся з його допомогою.
— Так, вип’ємо.
— Ти мусив це зробити, Джордже, — сказав Слім. — Присяйбі, мусив. Іди зі мною.
Повів Джорджа до стежки, скерував у бік траси.
Керлі й Карлсон провели їх поглядами. Карлсон сказав:
— Як вважаєш, що, в біса, гризе їх обох?
* Буття 45:18 (пер. І. Огієнка).
** Міра об’єму. Різниться для різних рідин і сипучих продуктів у різних країнах. Приміром, у США галон рідини становить 3,785 л.