Уранці Бог звелів: «Хай буде Твердь
Між водами і водами!» – і сталось.
Усесвіт, як і Землю, омиває
Граничний кришталевий океан.
Між тим, що угорі, і тим, що долі,
Стійкий окружний водорозділ – Твердь.
Ось тут – повітряна стихія й води;
Ген там – океанічна товща й шир
Трима на відстані буремний Хаос,
Щоб той основ Усесвіту не зрушив.
І Бог назвав Твердь Небом. І до ранку
Вславляли хори Другий День творіння.
Земля ж округлилась у пелюшках
Непереливних вод. Тоді вона
Не зачинала ще життєвих первнів
Під товщею води. Та поступово
Тепло будило життєдайні сили
Землі – праматері усіх зачать.
Тоді звелів Господь: «Зливайтесь, води,
В западини! Земне одмийте лоно!»
Враз гори підняли широкі спини
З хребтами хрящуватими до хмар,
Шпилястими вершинами до Неба.
Угору – гори, а низини – вниз
Розширились глибоко і розлого,
Щоб стать постелею слухняним водам.
А ті не забарились, потекли:
З вологих скель струмочки, ручаї
Зістрибували радо бурчаками
Й лункими водопадами додолу.
Мов армії (про армії вже чув ти),
Коли наказують їм гуком сурм,
Згуртовуються під єдиний стяг, —
Отак широкі ріки на рівнинах,
Струмки зміїсті помежи горбами,
Підземні води – в ніздрюватій ріні
Течуть все нижче, вивільнивши сушу.
Осушене назвав Бог Суходолом,
А зливища всіх вод Землі – Морями.
Побачив Бог, що створене – Добро,
І повелів: «Хай проросте Земля
Зелом зеленим буйно-розмаїтим
Та різнорідним деревом! Хай всяка
Рослина розповсюджує насіння
Чи то плоди – у кожної свої!»
Ледь пролунало Слово – і Земля
Покрилася ласкавим руном трав,
Зашелестіла соковитим листям,
Заквітчалася різнокольорово
Й дихнула пахощами. Вітерець
Війнув – опали пелюстки, і зав’язь
Набрякла: тут – стручки; там – щедрі грона;
Он – заокруглились пахучі дині;
Ген наїжачується очерет
Чи густо переплетений чагар.
Останніми звелись, мов у танок,
Гінкі дерева, радісно обнявшись
Гіллям, що благодатно духмяніє
Плодами й квітами. Зросли угору
Гаї на пагорбах, в лугах діброви,
При берегах озер і рік левади.
Земля вподібнилася до Небес,
Немов оселя літнього спочинку
І затишних прогулянок для Бога.
Та Бог іще над нею не пролив
