Спокою – ні на мить, надія – вмерла,
І розлилося вічне море мук
Розтопленою сіркою. Таке
Всеправедний призначив місце кари
Бунтівникам; у непросвітній тьмі,
До осяйних Небес утричі далі,
Як од Землі до Всесвіту околиць,
Куди й іскринка світла не сяга.
В тьмі Хаосу, у бурунах вогненних
Він став вирізнювати побратимів,
Соратників і першим обіч себе
Найближчого і силою, і злом
Уздрів того, хто йменням Вельзевул
Назветься в Палестині. І йому
Такі слова Вождь ворогів Господніх,
Той, що його зовемо Сатана
Зухвало розколовши мертву тишу
Пекельної безодні, проказав:
«Се – ти? О! Як змінивсь, як занепав
З тих пір, коли велично-ясноликий
У царстві Світла ти сіяв ясніше
За міріади інших! Однодумцю,
Соратнику у славнім починанні!
Надію, ризик, звагу відчайдушну
Ділили ми, а зараз ділим горе.
Як у найглибшу прірву ми упали
З найвищих високостей, то сильніший —
Хто знати міг? – Він із його громами,
Що звергли нас сюди. Хоч переміг
І лютуватиме Всевладець, – я
Лишаюся собою і не каюсь.
Нехай загублено позверхній блиск,
Зате загартувався дух незламний,
Біль кривди і зневага до тирана —
Все те, що згуртувало на війну
Могутні армії небесних Сил,
Що не бажають Його влади й вільно
Вождем обрали не його – мене,
Й стояли до кінця в непевній битві
Серед просторищ неозорих Неба
І сталість Його царства потрясли.
За Ним лишилось поле бою, – що ж,
Не все утратили ми! Тверда Воля,
Ненависть вічна і наука помсти,
І мисль допитлива і недоступна
Неподоланність – от де наша слава!
Її ні лють Його, ані насильство
Уже не відберуть од нас повік.
Чи маю я вижебрувати ласку,
В поклонах гнутись, вихваляти силу,
Котру недавно за свій трон тремтіти
Моя рука примушувала? – Ні!
Була б то ницість і ганьба гидкіша,
Ніж се падіння; бо велінням Долі
Він зі своєю силою і ми
В небесній нашій сутності – безсмертні.
З боїв наукою багаті, зброю
Не гіршу маємо; обміркувавши
Стратегію, – де сила, а де підступ, –
Продовжимо не скінчену Війну,
І успіх нам світитиме, допоки,
Сп'янілий од безкарного насильства,
Тиран самодержавно править миром
Небес». Так мовив скинутий Архангел,
Пишаючись, хоча бездонний відчай
