Джоанн Харрис – Жахослов (страница 26)
Це був найвизначніший випадок, і робота, яку він зараз писав, мала прославити його ім’я на весь світ. Нарешті настав той момент, коли доктор Бернард П. Бассет отримає визнання і схвалення за роки невтомної праці. Цього разу він подбає про те, щоб честь відкриття належала саме йому, а не комусь іншому.
Він знищить працю молодшого колеги на цю ж саму тему, покаже тому, наскільки нікчемна його Стернбекська премія за монографію на тему психопатії в порівнянні з його, Бассета, грандіозним здобутком. Це буде його зіркова мить. Це зробить йому ім’я в медицині, і це ім’я навіки залишиться в історії.
За стінами лікарського кабінету, відірвавшись від миття підлоги, відьма, що тихо й сумлінно працювала в лікарні протягом багатьох років, підвела голову й видихнула повітря із запахом локриці. Вона відчула небезпеку й засумувала, притулившись чолом до держака швабри.
Настав час шукати собі кращого місця.
Зан
ЗАНЕПАД, – у,
Найближча етимологія: занепалий, занепасти, пасти, падати, падіння – рос.
Синоніми: спад, депресія; завмирання застій, деградація, стагнація; занепадання; руйнування, руїна; ЗАГИБЕЛЬ.
Приклад: «
Занепад
Марк Семюелз
Карлос Ріас не мав справ із нижчим прошарком суспільства, відколи був злиденним студентом технологічного факультету. Одним з його життєвих гасел було «Ніколи не повертайся», і він успішно скерував своє життя таким чином, що кожен етап його кар’єри підносив його дедалі вище й вище кар’єрними щаблями, все далі від суспільного дна. Одного за одним він залишив позаду всіх давніх університетських друзів, першу дружину (щойно їй виповнилося тридцять і вона зробилася сварливою й почала набирати вагу) і і значну частину свого майна. Щоправда, останнє складалося здебільшого з механізмів і технічних пристроїв, якими соромно було користуватися понад рік від їхньої появи на ринку. Принаймні таке старіння було передбачене самою їхньою природою. Людей було значно важче переконати в тому, що їхній час минув і вони більше не становлять жодної користі. У свійської тварини є перевага – вона ніколи не скаржиться, навіть коли настає час виганяти її на вулицю. Та він ніколи не заводив тварин, не враховуючи золотої рибки, яку виграв на Масляничному фестивалі і яка зогнила у воді, перетвореній на отруту в дешевій пластмасовій банці, у якій він її й отримав.
Єдиний спосіб дати собі раду з минулим, думав Ріас, одним один спосіб: дати йому берега й забути раз і назавжди.
Тепер же він був змушений проти власної волі, на вимогу компанії оселитися в старому вікторіанському будинку з бурого каміння в Бруклін-Гайтс у Нью-Йорку. Це була одна з тих споруд, які він зі зневажливою посмішкою оминув би стороною, навіть якби йому довелося шукати собі житло на цій околиці чистилища. Тепер же він не лише сумував за своїм сучасним пентхаузом у чиказькому висотнику, але й був сприкрений тим, що саме його призначили на подібне завдання. Він не був приватним детективом і не мав жодних ілюзій чи амбіцій стосовно цієї професії. Дідько, він навіть не читав детективних романів і не дивився чорно-білих фільмів подібного жанру, не кажучи вже про те, щоб насолоджуватися цим нуаром. Щоб вистежити Перрі, компанії потрібен був колишній коп чи бувалий в бувальцях шахрай, а не комп’ютерник на межі алкоголізму.
Ріас жадібно зробив ще один ковток віскі «Ґленфіддіх» просто з пляшки, яку тримав на колінах, і вже, мабуть, усоте бездумно втупився очима в стелю. Він був на місці вже три тижні і навіть на йоту не наблизився до того, щоб бути допущеним до святая святих Перрі. Відколи розпочалося відрядження, компанія «Гермес Ікс» чотири рази підвищувала ліміт його витрат, але відчутних результатів усе одно не було, окрім хіба що відчутного удару по його тверезості. Знудьговані псевдодетективи завжди п’ють. Знудьговані й фінансово забезпечені псевдодетективи п’ють без просипу. Тож він цмулив оковиту і курив дешеві цигарки, пачку за пачкою, цілком ізольований у спартанській обстановці квартири на третьому поверсі, і спілкувався лише з балакучим лептопом, який було заборонено вимикати. Щоденні звіти про його досягнення мали бути надісланими до «Гермес Ікс», і він сумлінно відправляв їх. Ось тільки ці послання більше змальовували плин якоїсь безкінечної екзистенціальної нудьги, ніж містили конкретні відомості про те, як сильно він просунувся у вивченні особи, що мала стати золотим дном для «Гермес Ікс».
Здавалося, що його засмоктало до якоїсь дурнуватої комп’ютерної гри, у якій один гравець змовився з машиною і підтасовує правила, доводячи до сказу решту гравців. Безглузді інструкції сипалися на Ріаса одна за одною.
«Не представляйтеся Перрі безпосередньо».
«Не намагайтеся проникнути до квартири Перрі за його відсутності».
«Не робіть нічого, що може привернути увагу Перрі до нашого таємного спостереження».
І т. д. і т. п., знову й знову,
Ріас повернувся думками до перших відвідин офісу Бовена, в будівлі «Гермес Ікс», у діловому центрі Чикаґо, коли йому повідомили, що він має зробити на доказ своєї відданості компанії, і до випивки в барі «Герцог» – саме тоді він востаннє бачив Дейзі.
– Що ви про це скажете? – спитав Бовен, підштовхуючи теки на столі до нього.
Ріас бігло продивився роздруківки. У них не було нічого цікавого: нашвидкуруч і з помилками написана стаття з Вікіпедії про якогось перця родом з Луїзіани на ім’я Корнеліус Перрі, котрого в середині 70-х випхали з МТІ.[158] Жодних серйозних публікацій він не мав, але примудрився вивергнути масу технічного жаргону, зневажливо критикуючи чужі праці на тему обчислювальних можливостей і складних алгоритмічних підходів до створення штучного інтелекту людського рівня. Ріас уже не раз таке бачив. Більшість матеріалів були наче взяті з пожовклих сторінок «Неймовірних історій».[159] Не зупинившись на цьому, хлопець написав якийсь навіжений підручник із дзен-буддизму і після цього остаточно зник із поля зору.
– Маячня. Знову якась дешева псевдонаукова абракадабра. Як ви можете перейматися такою дурнею? – відповів Ріас, відштовхуючи папери товстуну, що підсліпувато вдивлявся в нього крізь окуляри (укотре подумавши, що той не робить стільки, скільки йому платять). Головне, непокоїло Ріаса цієї миті – забратися з офісу «Гермес Ікс» раніше, ніж у найближчому барі приймуть останнє замовлення традиційної для четверга «щасливої години» – із шостої по сьому вечора. Найближчим баром був генделик «Ерльський герцог» – не заради сльозливої імітації назв британських пабів, а через назву однойменної пісні 60-х років.[160] Головною принадою цього закладу був не так музичний автомат, як той фурор, що спричиняла двадцятиоднорічна офіціантка Дейзі, штучна білявка і стерво із норовом Снігової королеви.
Ріас викинув з голови думки про Дейзі й повернувся до актуальнішої теми. Усі «прориви», анонсовані в технологічних інтернет-спільнотах, незмінно вели в глухий кут і були опубліковані невдахами, що шукали дешевої популярності. Таких було видно за милю: самоуки, що з помпою видають себе за інтелектуалів. Ані перевірених даних, ані результатів – нічого, окрім розбурханої фантазії та явної схильності привертати увагу. Механічні патякала, запрограмовані спритно обкручувати всіх круг пальця. Наркотичні галюцинації всіляких шукачів просвітлення на кшталт «уже майже досягнутої» сингулярності,[161] точки Омега[162] та всілякої іншої чортівні, популярної останніми днями. Квантово-містична пишномовна нісенітниця.
– Це особливий випадок, – сказав Бовен, соваючись своїм жирним тілом у скрипучому шкіряному кріслі, що раз за разом подавало звук, протестуючи проти такої ноші.
– Наскільки особливий?
– Настільки, що ми вже запропонували великі бакси за доступ до результатів дослідження, і всі наші пропозиції було відхилено. Треба дізнатися про нього все, Ріасе, усе до останньої дрібниці.