Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 96)

NB: Виявляється, ніхто не сказав Емілі, що Кевіна вбито. Вона вважає, що він вкоротив собі віку. Не знаю, чи Бекка в курсі правди.

2. Маніфестація Украденого пророка

Сталася у середу ввечері Службу проводила

Мадзу, розповіла нам про Александра Ґрейвза і як він утік на Чапмен-Фарм від знущань своєї сім'ї. Посередині на сцені стояв величезний, більше людського зросту солом'яний чоловік, і

Робін зупинилася. Вона не встигла повністю осягнути те, що сталося у храмі, ще й пальці німіли від холоду, тож можливості розповісти Страйку, якою страшною була Маніфестація, вона не мала: як чорну темряву пронизували два промені софітів, один із яких падав на Мадзу у криваво-червоних шатах і з осяйною рибинкою на шиї, а другий — на солом’яну фігуру, що височіла над усіма. Мадзу наказала солом’яній фігурі навести доказ того, що Украдений пророк досі живе у світі духів, і та заговорила хрипким голосом, що відлунював від стін храму: «Дайте мені лишитися у храмі! Не дайте їм знову мене забрати, знову скривдити!»

Робін повернулася до листа.

за наказам Мадзу солом'яна фігура заговорила і підняла руки. Я бачила, як її плели: це просто дротяний, каркас і солома, гадки не маю, як вони змусили його рухатися. Мадзу сказала, що Пророк помер, щоб показати вірянам, настільки чистий дух вразливий для зла матеріалістичного світу. А тоді зі стелі спустилася мотузка з петлею

Пишучи ці слова, Робін ніби заново побачила, як, звиваючись змією, товста мотузка виповзає з темряви й охоплює шию постаті, а тоді затягується.

і обвила шию фігури й підняла у повітря, та почала вириватися і кричати, намагаючись співати мантри, а тоді обм'якнула.

Можливо, читати це не дуже страшно, але наживо це було кошма…

Робін схаменулася; не можна, щоб Страйк подумав, що в неї їде дах. Викресливши останнє слово, вона натомість написала:

…дуже стрьомно.

3. Ван

Коли, ми повернулися до жіночого гуртожитку після Маніфестації, у Ван почалися пологи. Тут, вочевидь, є усталена процедура на такі випадки, бо до неї негайно підступилася група жінок, серед них Луїза Пірбрайт та Сіта (про неї нижче). Бекка вибігла з гуртожитку доповідати Мадзу, а тоді щогодини приходила по новини й носила їх до садиби.

У ванній знайшлося середньовічне приладдя: шкіряний ремінь, який Ван мала закусити, та іржаві щипці. Ван не можна було шуміти. Я в ту ніч мала піти до пластикового каменя, але не могла покинути гуртожиток, бо ніхто не спав.

Ван народжувала тридцять шість годин. Це було дуже страшно, і я ледве не сказала, хто я насправді, щоб викликали поліцію. Не знаю, чи це нормально для пологів, але вона втратила дуже багато крові. Я була поруч у момент народження дитини, бо одна з акушерок не витримала, і я заступила на її місце. Дитина була в неправильному положенні, я була певна, що вона народиться мертвою. Спершу немовля було синє, але Сіта його оживила. Ван навіть не дивилася на дитину. Сказала віддати її Мадзу. Більше я дитину не бачила. Ван досі у гуртожитку і не встає. Каже, що скоро оклигає, і я на це сподіваюся усім серцем, бо вигляд вона має жахливий.

4. Сіта

Жінкам, які дві ночі сиділи з Ван, сьогодні дозволила доспати. У мене вийшло поговорити з Сітою в гуртожитку, а потім ми разом сиділи за вечер…

— Чорт, — буркнула Робін, струснувши ручку. Як вона і боялася, паста закінчувалася.

А тоді Робін уклякнула. Ручка більше не дряпала по аркушу, і тепер вона почула інший звук: кроки та жіночий голос, який наспівував:

— Lokah Samastah Sukhino Bhavantu… Lokah Samastah Sukhino Bhav…

Спів обірвався. Робін вимкнула ліхтарик, який тримала в зубах, і кинулася в кропиву, але запізно: та, що співалася, встигла побачити світло.

— Хто це? Хто тут? Я т-т-тебе б-б-бачу!

Робін повільно сіла, сховавши ліхтарик, ручку та папір за спиною.

— Лін, — сказала вона. — Привіт.

Цього разу дівчина була сама. Повз саме промчала машина, і у світлі фар Робін побачила, що бліде обличчя Лін заплакане, а в руках у неї оберемок із коренем вирваних бур’янів. Дуже довго — так здавалося, хоч минули лічені секунди — вони дивилися одна на одну.

— Що т-т-ти т-т-тут робиш?

— Хотіла подихати, — відповіла Робін, аж здригнувшись від такої недолугої брехні, — а тоді мені стало… стало зле, і я сіла. Такі важкі були останні дні, правда? Ван… і… і все це.

У блідому світлі місяця Робін побачила, як дівчина підняла очі на дерева, в бік найближчої камери спостереження.

— Чому т-т-ти п-прийшла сюди?

— Загубилася, — збрехала Робін, — а тоді побачила світло з дороги і підійшла, щоб зрозуміти, де я. А ти що тут робиш?

— Н-не кажи н-нікому, що м-мене б-б-бачила, — відповіла Лін. Її очі на затіненому обличчі дивно блищали. — Як ск-кажеш к-к-комусь — я розповім, що т-ти встала…

— Я не скажу…

— …встала з ліжка, а я п-п-пішла за т-т-тобою.

— …обіцяю, — гаряче відповіла Робін. — Я нікому не скажу.

Лін розвернулася й зникла за деревами, не випускаючи з рук своїх бур’янів. Робін дочекалася, коли стихнуть її кроки, і лишиться тиша, порушувана лише звичними шерехами нічого лісу.

Паніка накривала з головою Робін, яка сиділа, завмерши, й обмірковувала можливі наслідки несподіваної зустрічі. Вона глянула на паркан за своєю спиною.

Шах досі поблизу. Чи не краще перелізти на дорогу й там дочекатися, поки він повернеться по камінь? Якщо Лін заговорить, якщо Лін скаже очільникам, що бачила Робін на сліпій плямі периметру з ліхтариком, якого та ніяк не могла мати…

Кілька хвилин Робін не рухалася й думала, ледь свідома холоду землі, на якій сиділа, та подиху вітру, який ворушив пасма волосся на поштриканій кропивою шиї. А тоді, прийнявши рішення, знову намацала незакінчений лист, ручку та ліхтарик, перечитала вже написане і продовжила.

На вигляд їй більше 70 років, і вона була тут від самого заснування церкви Сіта прийшла сюди викладати йогу на запрошення Вейса і, за її словами, скоро зрозуміла, що Тато Джей — «дуже великий свамі», і тому залишилася.

Я її розговорила на тему Бекки, бо Сіта її не любить (її ніхто не любить). Я обмовилася, що ось Бекка знала Утоплену пророчицю, а Сіта відповіла, що насправді Бекка в дитинстві заздрила Дайю. Вона сказала, що всі дівчатка любили Шері, а Бекка ревнувала, що та приділяє Дайю особливу увагу.

Робін дописала речення і подумала, чи не варто розповісти Страйку про зустріч із Лін. Вона здогадувалася, що він скаже: що треба негайно вибиратися, що вона себе виказала, що не може довіряти промитій тинейджерці. Подумавши цілу хвилину, вона підписала лист, не згадавши про Лін, тоді взяла новий аркуш і почала пояснювати Мерфі, чому поки не може покинути Чапмен-Фарм.

61

Сума дев’ять на третьому місці.

Цілий день муж учтивий віддається творчому завзяттю.

Настає ніч, а ум його все обсідають клопоти.

«Ї Цзін», або «Книга Змін»

Отримавши новий звіт від Робін із Чапмен-Фарм, найперше Страйк відчув полегшення, бо добова затримка не була спричинена травмою чи хворобою. Утім, він знайшов у листі чимало поживи для розуму й кілька разів перечитав його за столом, тримаючи напоготові записника.

Він не сумнівався, що Маніфестація Украденого пророка налякала присутніх, проте погоджувався з Абіґейл Ґловер: Мадзу Вейс спиралася на примітивні фокуси, яких навчив її Джеральд Кровтер, тільки тепер розвинула навички та створювала масштабні ілюзії з використанням світла, звуку та омани зору. Водночас опис пологів Ван здався йому справді занепокійливим. Він так зосередився на смертях на Чапмен-Фарм і відсутності офіційної реєстрації, що навіть не замислювався про порушення, що стосувалися народжень. А тепер замислився про те, що б сталося, якби померла дитина чи породілля, чому Мадзу — жінка без медичної освіти — мала побачити немовля одразу після народження, і куди воно після того зникло.

Зацікавила Страйка й оповідь про Бекку Пірбрайт, особливо те, що вона звинуватила сестру в передачі відомостей Кевіну для книги. Перечитавши відповідні рядки, він підвівся і ще раз придивився на фотографії кімнати Кевіна Пірбрайта на дошці. І знову його погляд упав на більш-менш розбірливі слова, серед яких було ім’я «Бекка».

Пошукавши в інтернеті, він побачив фотографії Бекки з семінарів УГЦ. Він пам’ятав, що Робін описувала її схожою на мотиваційну ораторку. І справді, ця усміхнена жінка з блискучим волоссям і у кофтині з логотипом справляла якесь корпоративне враження. Його особливо зацікавив той факт, що Бекка ревнувала до уваги Шері Ґіттінз до Дайю. Страйк зробив ще кілька поміток для себе стосовно питань, які треба поставити Гітонам, що зустріли перелякану Шері на пляжі під Кромером після утопленая Дайю.

Наступний тиждень вийшов насиченим, хоч і геть не продуктивним для жодної зі справ, якими нині займалася агенція. На додачу до численних загальних та особистих труднощів думки Страйка раз у раз зверталися до тієї чорнявої жінки з готелю «Коннахт», яка його буцімто впізнала. Це вперше він отримав таку увагу з боку незнайомої людини й від цього настільки стривожився, що зробив те, чого не робив ніколи: загуглив самого себе. Як він і чекав і навіть сподівався, в інтернеті було дуже мало фотографій з його обличчям: здебільшого преса використовувала стару світлину, зроблену, коли він ще служив у військовій поліції і був значно молодшим та стрункішим. На решті фото Страйк мав густу бороду, яку за потреби відрощував дуже швидко і так ішов давати свідчення в судах. Йому досі здавалося дивним те, що та жінка впізнала його гладенько поголеним і в окулярах. Страйк не міг позбутися підозри, що вона намагалася привернути до нього увагу й таким чином саботувати його стеження.