Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 190)
— Та все б розкрилося, — стояла на своєму Абіґейл. — Дайю, якби вона повернулася за три роки, було б скільки — десять? І ось тобі безкоштовний факт: Дайю б усім розпатякала, хто вона насправді. Прикидатися звичайною дівчинкою, а не донькою Тата Джея і Мами Мадзу? Хріна лисого.
— В тому-то й річ, — заперечив Страйк. — До Бекки не ставилися як до звичайної дівчинки, коли вона повернулася. Зовсім навпаки. Її прискорено піднесли до верхів церкви, поки решту сім’ї тримали в рабстві на Чапмен-Фарм. Вона наймолодший принципал за всю історію церкви. Також твій батько зробив її духовною дружиною.
— Ось тобі, бляха, і відповідь! — сказала Абіґейл. — Вийшов би довбаний інцест, якби він її…
— А-а, — відповів Страйк, — тут починається найцікавіше. Вочевидь, Бекка стала духовною дружиною приблизно тоді, коли твій зведений брат Тайо почав виявляти до неї сексуальний інтерес. Робін також дізналася з надійного джерела, що Бекка досі незаймана. Власне, — сказав Страйк досі дуже скептично налаштованій Абіґейл, — не знаю, як ти, а я не вірю у казочку, ніби твій батько обрав Бекку за майбутню очільницю церкви, коли вона мала всього одинадцять років, і на думку спадають чотири окремі теорії щодо того, чому вона отримала настільки відмінне від усіх інших ставлення.
Перший варіант такий, що твій батько педофіл і розлучив Бекку з сім’єю, щоб отримати до неї сексуальний доступ без перешкод.
— Та не педофіл він, — відказала Абіґейл. — Тобто… не зовсім.
— Що ти маєш на увазі?
— Йому чхати на вік згоди, аби дівчина була… ну, ти розумієш… розвинена, як Розі. Шоб була схожа на жінку. Але одинадцятилітка, — додала Абіґейл, — то… ну нє. Та і як би Бекка лишилася незайманою, якби він її трахав?
— Згоден, — відповів Страйк. — Мені це пояснення теж сумнівне. Тож якщо інтерес твого батька до Бекки не був сексуальний, лишаються три варіанти.
Перший: Бекка насправді Дайю. Це можна довести лише у тому разі, якщо ми отримаємо зразок ДНК Мадзу. Але тут є що заперечити, як ти і вказала.
Тож ми беремо наступний варіант. Бекка — не Дайю, але вона біологічна донька твого батька. І коли Дайю не стало, її навчили так, щоб Бекка могла зайняти її місце.
— Стопе, — насупилася Абіґейл. — Стоп! Луїза вже мала дітей і привезла їх на ферму. Бекка не народилася там.
— Це не означає, що вона не твоя зведена сестра. Так само, як і те, що Дайю народилася до вашого переїзду на ферму, не означає, що Дайю не його дитина. Минулого разу ти згадувала, що за життя твоєї матері твій батько багато їздив країною, і продовжив це робити, коли замешкав на фермі. Гадаю, наївно вважати, що він не займався сексом з іншими жінками ніде, крім Чапмен…
— Та не була Дайю моєю, нахрін, сестрою! Це дитина Ґрейвза і Мадзу!
— Послухай, — спокійно сказав Страйк. — Знаю, ти вважаєш, що твій батько щиро кохав твою матір…
— Бо так, бляха, і було, чуєш? — відказала Абіґейл, знову червоніючи.
— …але навіть чоловіки, які кохають своїх дружин, можуть бути невірними. Коли загинула твоя мама, ви приїхали до Кроме-ра на відпочинок чи мешкали десь поблизу?
— Мешкали, — неохоче відповіла Абіґейл.
— Ти не припускаєш, що твій батько і Мадзу вже познайомилися і завели роман до того, як втопилася твоя мати? Чи не схоже на правду, що він забрав тебе на Чапмен-Фарм, щоб бути зі своєю коханкою і зібрати обох доньок під одним дахом? Навряд чи він зізнався б у такому згорьованій доньці.
Обличчя Абіґейл горіло. Вона здавалася розгніваною.
— Те саме стосується і Луїзи, — провадив Страйк. — Він міг бути батьком усіх її дітей, запросто. Ділові поїздки, співбесіди, доставляння дорогих машин, ночівлі у різних містах… Я розумію, що тобі зручніше думати, що твій батько занадився до розпусти та невірності тільки на Чапмен-Фарм, але я намагаюся зрозуміти, чому Бекку виділили так, як не виділяли жодну одинадцятилітню дитину ні до, ні після, і те, що насправді Джонатан Вейс її батько, здається очевидним поясненням. Все ж він цінує свій рід.
— Кого ти дуриш, — огризнулася Абіґейл.
— Коли я кажу «цінує», то не маю на увазі звичайну любов. Складається враження, що він хоче поширювати свою віру з допомогою свого потомства. Якщо один чи двоє нащадків підуть, це прийнятна втрата, бо на Чапмен-Фарм сидить цілий клас його дітей.
Але способу це довести чи спростувати не існує. Я не маю влади примусово взяти зразок ДНК у твого батька, Мадзу чи когось із Пірбрайтів, але якщо ти згодилася б…
Абіґейл різко та розпачливо підвелася і вийшла з кімнати.
Цілком певний, що вона повернеться, Страйк лишився сидіти. Взявши телефон, він перевірив повідомлення. Одне з них неймовірно потішило б його, от тільки одразу за ним Страйк прочитав друге і відчув гнів та паніку.
132
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Телевізор у кімнаті на другому поверсі храму вже не показував кадри з Джонатаном Вейсом чи Чапмен-Фарм. Натомість ведучий і двоє гостей обговорювали ймовірність того, що Британія офіційно вийде зі складу ЄС на початку 2017 року. Мадзу перервала свої маніпуляції зі стеблами деревію, щоб вимкнути звук, а тоді продовжила і скоро закінчила. Робін дивилася, як відображення Мадзу у вікні схилилося, щоб зробити останню помітку на папірці на підлозі, а тоді почало гортати сторінки «Ї Цзін» у пошуках отриманої гексаграми.
— І котра вийшла? — голосно спитала Робін, заходячи.
Мадзу скочила на ноги. У блідому світлі від телеекрану її обличчя здавалося примарно-білим.
— Як ти сюди потрапила?!
— Я чиста духом, — відповіла Робін, чиє серце калатало так дико, ніби вона довго бігла. — Двері відчинилися переді мною, коли я вказала на них.
Вона була рішучо налаштована не боятися, але це було нелегко. Раціональна частина свідомості підказувала, що Мадзу переможена і жалюгідна у цій мішкуватій кофті та брудних джинсах, але жах, який ця жінка вселяла їй місяцями, не розвіявся до кінця. Мадзу стояла перед нею казковим демоном, відьмою з пряничного будиночку, володаркою агонії та смерті. Вона пробуджувала в Робін ганебні, примітивні дитячі страхи.
— То що каже тобі «Ї Цзін»? — сміливо спитала Робін.
На її занепокоєння, на обличчі жінки з’явилася знайома вдавана суха усмішка. За цих обставин Мадзу не мала всміхатися: вона мала тремтіти і боятися!
— «Твень/Відступ», — тихо відповіла вона. — «Сходить сила темряви». Книга попередила мене, що ти піднялася сходами.
— Цікаво, — відказала Робін, чиє серце так само гупало. — А як на мене, сила темряви стрімко занепадає.
Коли вона вимовила ці слова, телевізор блимнув яскравішим світлом і показав їй причину самовпевненості Мадзу. Просто за її спиною на відстані руки до стіни була притулена рушниця.
«Ох, чорт».
Робін зробила крок уперед. Потрібно підійти до Мадзу на відстань, меншу за довжину цівки, якщо вона не хоче, щоб її пристрелили.
— Якщо ти покаєшся просто зараз, Робін… — Це вперше Мадзу назвала її справжнє ім’я, і Робін це обурило, ніби її вуста забруднили його. — …і зробиш це зі справжнім смиренням, я прийму цю данину. — Темні різновисокі очі блищали в темряві, ніби оніксові. — Раджу тобі зробити це. Якщо ти відмовишся, станеться дещо значно гірше.
— Хочеш, щоб я тобі знову ноги цілувала? — спитала Робін, змушуючи себе говорити не зляканим тоном, а зверхнім. — І що тоді? Забереш звинувачення у знущанні над дитиною?
Мадзу засміялася. Робін раніше ніколи не чула її сміху, навіть під час радісної медитації. З її вуст злітало хрипке кавкання, усяка подоба витонченості зникла.
— Думаєш, це найгірше, що може з тобою статися? По тебе прийде Дайю!
— Ти божевільна. Буквально. Утопленої пророчиці не існує!
— Ти побачиш, що помиляєшся, — з усмішкою відповіла Мадзу. — Ти їй ніколи не подобалася, Робін. Вона від самого початку знала, що ти таке. Її помста буде…
— Не буде жодної помсти, бо її не існує, — тихо відповіла Робін. — Твій чоловік тобі збрехав. Дайю не втонула, цього ніколи не було.
Усмішка злетіла з обличчя Мадзу, ніби знесена ляпасом. Робін була вже близько, що відчувала аромат пахощів, який не приховував смороду немитого тіла.
— Дайю не поїхала до моря, — провалила Робін, сантиметр по сантиметру наближаючись. — Не спустилася на пляж. То була брехня. Її тіло так і не знайшли через те, що тіла не було.
— Ти просто бруд, — видихнула Мадзу.
— Треба було краще про неї дбати, правда ж? — тихо спитала Робін. — Мабуть, у глибині душі ти сама це знаєш. Знаєш, що ти була їй паскудною матір’ю.
Обличчя Мадзу було таке біле, що неможливо було сказати, чи вона зблідла, але різновисокі очі звузилися, а худі груди підіймалися та опадали.
— Мабуть, ти тому так хотіла собі справжню китайську дівчинку? Щоб побачити, чи не вийде краще з другої…
Мадзу рвучко розвернулася і схопилася за рушницю, але Робін була готова до цього: вона кинулася на Мадзу ззаду, схопивши за шию, щоб змусити кинути зброю. Але вона ніби билася з диким звіром: Мадзу виявила грубу силу, що геть не відповідала її віку та статурі, і Робін боролася з нею, відчуваючи водночас гнів та огиду, ще й боячись за дитину, раптом рушниця випадково вистрілить.
Мадзу поставила Робін підніжку босою ногою і повалила на себе, але Робін не пускала її, не даючи ні вирватися, ні витягнути руки досить далеко для пострілу. Доклавши усіх сил, що мала, Робін зуміла перевернути старшу жінку на спину й сіла згори, але вони так само боролися за рушницю. З вуст Мадзу сипався потік прокльонів; Робін була і шльондрою, і сміттям, і демоном, і хвой-дою, і брудом, і лайном…