Джоан Роулинг – Стрімка могила (страница 174)
— Я йому не дружина, і він здатен дати собі раду. І повторюся: я була зайнята, реєструвалася на сайтах знайомств, щоб спробувати знайти жінку, яку нам треба розпитати.
— І він тобі не подзвонив, коли пішов із того зібрання?
— Ні. Було пізно, він, мабуть, вирішив, що я вже сплю.
— Ясно, — відказав Мерфі з точно тією самою напругою, яка бриніла в голосі Метью, коли вони обговорювали Страйка.
— На Бога, та вже візьми і спитай, — сказала Робін, якій урвався терпець. — Спитай, чи я спала нагорі.
— Якщо ти кажеш, що спала в офісі…
— Кажу саме це, бо це правда, а ти мені тут влаштовуєш суворий допит, хоч моя версія не зміниться, бо я тобі розповідаю точно те, що сталося насправді!
— Добре, — буркнув Мерфі, і в цьому короткому слові було стільки Метью, що Робін відрубала:
— Слухай, я цього лайна вже наїлася, більше не буду.
— Тобто?
— Тобто ти не перший чоловік, який вважає, що я не можу мати партнерські відносини зі Страйком і не злягатися з ним. Якщо ти мені не довіряєш…
— Справа не в довірі.
— А в чому, бляха, справа, як не в довірі? Ти щойно намагався спіймати мене на брехні!
— Може, ти хочеш пощадити мої почуття. Ти спала нагорі, і нічого не сталося, але ти не хочеш зізнаватися.
— Було те, що я сказала! Ми зі Страйком друзі… а ще він зустрічається з адвокаткою.
Ця брехня злетіла у вуст Робін легко та інстинктивно, і побачивши, як прояснилося обличчя Мерфі, вона зрозуміла, що збрехала не дарма.
— Ти мені про це не розповідала.
— Я гадки не мала, що тебе так цікавить особисте життя Страйка. Надалі триматиму тебе в курсі.
Мерфі засміявся.
— Вибач, Робін, — сказав він, беручи її за руку. — Справді, вибач… Чорт… я не хотів… Ліззі врешті-решт пішла від мене до «друга», як вона його називала.
— Ти про це розповідав, але ти не береш до уваги один важливий фактор: я тобі не Ліззі!
— Я знаю. Вибач, будь ласка. І давно Страйк зустрічається з нею?
— Не знаю… пару місяців. Я не рахувала, — відповіла Робін.
Решта вечора минула у відносно приємній атмосфері. Втомлена, досі сердита, але налаштована не сваритися, Робін сказала собі, що колись потім подумає, що може статися, якщо Нік, Ільза чи сам Страйк обмовляться, що його інтрижка з Біжу давно позаду.
116
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
Протягом наступних кількох днів Робін ставила собі багато питань (на які не було відповіді) про свої почуття та розмірковувала про вірогідну майбутню траєкторію новознайдених ревнощів Мерфі. Невже ці стосунки підуть шляхом її шлюбу — через чимдалі гостріші підозри до руйнівного вибуху? Чи вона просто проектує свої старі образи на Мерфі, точно як він спроектував на неї свої?
Вона погодилася на примирення і докладала всіх зусиль, показуючи, що все пробачено й забуто, та все одно дратувалася через те, що знову мусить виправдовуватися і прикидатися у питаннях, коли йдеться про Корморана Страйка. Ті фатальні слова — «я теж тебе кохаю» — змінили Мерфі. Назвати його новий стиль поведінки власницьким було б перебільшенням, але з’явилася упевненість, якої не було раніше.
У миті більшої чесності з собою Робін питалася, чому, власне, не подзвонила йому, коли боялася, що чоловік із пістолетом чатує за рогом. Відповіді виходили заплутані й тягнули за собою нові питання, на які вона взагалі не хотіла відповідати. На прийнятному кінці спектру знайшовся страх, що Мерфі міг відреагу-вати надміру бурхливо, а вона не хотіла вигадувати виправдання ризикам, на які йшла, ще й для свого бойфренда, — їй і матері вистачило з головою. «Але ж Страйку, — підказувала совість, — ти дозволила казати тобі бути обережнішою?» Його порад щодо таксі та відмови від одноосібних завдань вона послухалася. У чому ж різниця?
Відповідь, яку дала сама собі Робін, полягала у тому, що вони зі Страйком разом ведуть бізнес, і це дає йому певні права — але далі цього місця її самоаналіз не йшов, бо можна було заперечити, що Мерфі теж має певні права; просто вона сама знаходить їх менш обґрунтованими. Подібні роздуми підводили її надто близько до предмета, якого Робін старанно уникала. З минулого досвіду вона добре знала, що роздуми про справжні почуття Страйка принесуть тільки бентегу та біль.
Страйку тим часом вистачало власних клопотів. У суботу вдень подзвонила Люсі й повідомила, що Тед, який так само гостював у неї, «щось зовсім дивний». Уражений провиною за те, що не навідувався до Теда вже два тижні, Страйк облишив стеження за чоловіком, якому вони дали прізвисько Гемпстед, і поїхав просто до Люсі у Бромлі, де виявилося, що Тед іще розгубленіший, ніж зазвичай. Люсі вже зареєструвала їхнього дядька на прийом до лікаря і пообіцяла повідомити Страйку новини, щойно вони будуть.
Більшу частину понеділка він присвятив стеженню за Коханчиком, ближче до надвечір’я передавши його Барклею, а сам о четвертій повернувся до офісу. Робін провела там цілий день, намагаючись сублімувати в роботу тривогу, яку вселяло в неї переміщення Вілла з безпечної гавані оселі Пат до будинку Прюденс увечері.
— Як на мене, Вілл та Флора могли б і по відеозв’язку поговорити, — зауважила вона до Страйка, коли він із кавою в руці приєднався до неї за партнерським столом.
— Так, але ж Прюденс терапевтка, так? Вона хоче, щоб зустріч проходила наживо.
Страйк придивився до Робін, яка здавалася і втомленою, і напруженою. Вирішивши, що так на неї діє непозбувний страх перед церквою, він сказав:
— Вони дурніші, ніж я думаю, якщо спробують причепити нам хвоста після того, що я сказав Вейсові у п’ятницю, але якщо помітимо когось, то просто зупинимося і підемо на них.
Страйк вирішив не казати, що коли (як він частково підозрював) Вейс бавиться в ігри розуму, а не намагається влаштувати приховане стеження, то після особистої розмови в «Олімпії»
очільник церкви може так само вдатися до обвинувачень у переслідуванні та погрозах.
— Боюся, що маю кепську новину, — сказала Робін. — Стовідсоткової певності немає, але цілком можливо, що Айзек Міллз мертвий. Дивися: знайшла це годину тому.
Вона передала через стіл роздруківку замітки з «Телеграфу» від січня 2011 року. Там йшлося про аварію, під час якої тридцятивосьмирічний Айзек Міллз влетів у вантажівку, котра, на відміну від нього, їхала по своїй смузі.
— Вік збігається, — сказала Робін, — а їзда по зустрічній смузі натякає на сп’яніння чи наркотичний чад.
— Чорт, — сказав Страйк.
— Я пошукаю ще, — провадила Робін, забираючи роздруківку, — бо це не єдиний Айзек Міллз, але страшенно підозрюю, що це наш хлоп. До речі, ти вже говорив із Девом про запрошення Розі Фернсбі на вечерю?
— Так, говорив, він обіцяв сьогодні зробити обліковку на тому «ґуру». Щодо Розі я тут ще таке подумав: якщо це справді її профіль, і вона справді останні кілька років подорожувала Індією, не дивно, що вона не має постійної бази в Англії. Подумав ще, що вона може дивитися за житлом матері, поки та в Канаді.
— Але на мої дзвінки там жодного разу не було відповіді. Щоразу вмикається автовідповідач.
— Нам все одно буде по дорозі, якщо вертатимемося зі Строберрі-Гілла через Річмонд. Просто постукаємо у двері на Седар-Террейс і подивимося, що буде.
У Страйка задзвонив мобільний. Він чекав, що то Люсі, але натомість побачив номер Мідж.
— Все гаразд?
— Ні, — відказала Мідж.
Із поганим передчуттям Страйк увімкнув гучний зв’язок і поклав мобільний на стіл між собою та Робін.
— Таша не винна, — з викликом почала Мідж, — чуєш? Останні два вечори їй не вдавалося підійти до флігеля, тож годину тому вона верталася з масажу й ризикнула.
— І її помітили? — різко спитав Страйк.
— Так, — відповіла Мідж. — Тип, який там працює, бачив, як вона стукала у вікно.
Очі Страйка та Робін зустрілися. Робін, злякавшись, що Страйк зараз почне горлати, зробила застережливу гримасу.
— Звісно, Таша негайно пішла, — провадила Мідж, — але погано інше…
— Тобто це було ще не погано? — зловісним тоном спитав Страйк.
— Слухай, Страйку, вона нам цим дуже допомогла, бо дізналася, що Лін там немає!
— Мідж, що ще сталося? — спитала Робін, не даючи Страйку дорікнути їй.
— Власне, вона поклала записку в кишеню свого халату, — записку для Лін про Вілла та Цін, — і… і тепер вона не може її знайти. Можливо, вона взяла не свій халат, коли йшла з масажного кабінету. А може, загубила її.
— Добре, — відповіла Робін, жестом кажучи Страйку, щоб притримав свій потік обвинувачень, — Мідж, якщо вона може прикинутися, що загубила обручку чи що…
— Вона вже пішла шукати записку до масажного кабінету, але спершу подзвонила мені, бо ясно, що…
— Ага, — втрутився Страйк, — ясно!