Джоан Роулинг – Гаррі Поттер і Орден Фенікса (страница 120)
Махнула чарівною паличкою — і Гарріні книжки, портфель і каламар полетіли з бібліотеки навздогін йому та Джіні, кілька разів добряче стукнувши їх по головах.
Ніби підкреслюючи важливість майбутніх іспитів, наприкінці канікул на столах у ґрифіндорській вежі з’явилися брошурки, проспекти й рекламки з описами різноманітних чаклунських професій, а на дошці оголошень вивісили таке повідомлення:
КОНСУЛЬТАЦІЯ З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
У перший тиждень останньої чверті всім п’ятикласникам необхідно зустрітися з вихователями їхніх гуртожитків для обговорення майбутнього працевлаштування. Знизу додається розклад індивідуальних консультацій.
Гаррі переглянув список і побачив, що він має бути в кабінеті професорки Макґонеґел о пів на третю в понеділок, а це означало, що доведеться пропустити майже весь урок віщування. Разом з іншими п’ятикласниками останні дні великодніх канікул він провів, перечитуючи всю залишену для них інформацію про майбутні професії.
— Цілительство мене не приваблює, — мовив Рон в останній вечір перед початком чверті. Він перечитував брошурку з перехрещеними кісткою та чарівною паличкою на обкладинці — тобто з емблемою лікарні Святого Мунґо. — Тут пишуть, що для цього необхідно, складаючи НОЧІ, отримати, щонайменше, «Д» з настійок, гербалогії, трансфігурації, замовлянь і захисту від темних мистецтв. Тобто… оце так… потрібно зовсім небагато, правда?
— Бо це дуже відповідальна робота, — неуважно сказала Герміона. Вона переглядала яскравий помаранчево-рожевий проспект, що називався «ТО ВИ ХОТІЛИ Б МАТИ РОБОТУ, ПОВ’ЯЗАНУ З МАҐЛАМИ?» — Не треба особливої кваліфікації, щоб налагоджувати контакти з маґлами. Вистачить отримати СОВу за маґлознавство:
— Для налагодження контакту з моїм дядьком доброго почуття гумору не вистачить, — похмуро заперечив Гаррі. — Радше треба мати добру реакцію, щоб ухилятися від стусанів. — Гаррі саме читав рекламну брошурку про роботу в чаклунському банку. — Ось послухайте:
— Мене банки не цікавлять, — байдуже відповіла Герміона, що переглядала брошурку «ЧИ МАЄТЕ ВИ ХИСТ ДО МУШТРУВАННЯ ТРОЛІВ-ОХОРОНЦІВ?»
— Агов! — почув Гаррі голос над вухом. Він озирнувся. До них підсіли Фред і Джордж. — Джіні нам про тебе розповіла, — сказав Фред, кладучи ноги на столик, від чого на підлогу впало кілька брошурок про роботу в Міністерстві магії. — Казала, що ти хотів би поспілкуватися з Сіріусом.
— Що? — негайно озвалася Герміона. Її рука завмерла на півдорозі до проспекту «ЗАВІТАЙТЕ У ВІДДІЛ МАГІЧНИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА КАТАСТРОФ».
— Так… — якомога недбаліше підтвердив Гаррі, — було б непогано…
— Не будь таким ідіотом, — випросталася Герміона і глянула на нього так, ніби не вірила власним очам. — З Амбридж, яка порпається в камінах і обшукує всіх сов?
— Думаю, можна піти іншим шляхом, — з усмішкою потягся Джордж. — Треба тільки елементарно відвернути її увагу. До речі, ви, мабуть, помітили, що на великодніх канікулах ми не вчиняли ніяких заворушок?
— Бо який був сенс псувати собі відпочинок? — додав Фред. — Ніякого сенсу. Окрім того, ми б заважали учням повторювати пройдене, а такого ми собі аж ніяк не могли дозволити.
Він святенницьки вклонився Герміоні, яку помітно вразила така чуйність з його боку.
— Але завтра знову починаються будні, — весело провадив Фред. — І якщо ми все одно збираємося трошки хаоснути, то чому Гаррі не може цим скористатися, щоб побалакати з Сіріусом?
— Так,
— У кабінеті Амбриджки, — тихесенько проказав Гаррі.
Він уже давно про це думав і не бачив іншої альтернативи. Амбридж сама сказала, що не стежать тільки за її каміном.
— Ти… мабуть… здурів? — ледве чутно прошепотіла Герміона.
Рон опустив брошурку про торгівлю високосортними грибками і насторожено прислухався.
— Не думаю, — знизав плечима Гаррі.
— А як же ти туди потрапиш?
Гаррі вже мав готову відповідь.
— Сіріусів ніж.
— Вибач?
— Позаторік на Різдво Сіріус подарував мені ножа, що відкриває будь-який замок, — пояснив Гаррі. — Тому, якщо вона навіть зачаклувала двері й
— А ти що про це думаєш? — запитала Герміона в Рона, і Гаррі відразу пригадав місіс Візлі, що просила допомоги у свого чоловіка під час першої Гарріної вечері на площі Ґримо.
— Не знаю, — засовався Рон, не бажаючи висловлювати свою думку. — Якщо Гаррі хоче, то це його власна справа.
— Оце справжній друг, та ще й з роду Візлів, — поплескав Рона по плечі Фред. — Ну що ж. У нас є певні плани на завтра, відразу після уроків, бо найбільший ефект вийде тоді, як усі ще будуть у коридорах… Гаррі, ми почнемо це у східному крилі, щоб відразу виманити її з кабінету… думаю, ми тобі можемо гарантувати хвилин з двадцять. Так? — глянув він на Джорджа.
— Легко, — підтвердив Джордж.
— А що саме ви зробите? — поцікавився Рон.
— Побачиш, братику, — відповів Фред, і вони з Джорджем підвелися, — якщо прогуляєшся завтра десь о п’ятій вечора тим коридором, де статуя Григорія Улесливого.
На другий день Гаррі прокинувся раненько, відчуваючи майже таку ж стурбованість, як і того ранку, коли в міністерстві відбувався розгляд його справи. Гаррі хвилювало не лише майбутнє вторгнення до кабінету Амбридж і використання її каміна для розмови з Сіріусом, хоча й цього було б цілком досить. Сьогодні Гаррі мав ще й побачити Снейпа — уперше після того як Снейп викинув його зі свого кабінету.
Гаррі якийсь час полежав, думаючи, що його чекає цього дня, а тоді тихенько встав, підійшов до вікна біля Невілового ліжка й задивився на чудовий ранок. У синьому безхмарному небі висів прозорий молочний серпанок. Просто перед Гаррі виднівся розлогий бук, під яким його батько колись знущався над Снейпом. Не був певний, що скаже йому Сіріус для виправдання побаченого в ситі спогадів, але страшенно хотів почути безпосередньо з Сіріусових уст, що ж тоді сталося, дізнатися про якісь пом’якшувальні моменти, знайти хоч якесь пояснення батькової поведінки…
Увагу Гаррі привернув якийсь рух на узліссі Забороненого лісу. Він примружився від сонця й побачив Геґріда, що виходив з-за дерев. Здається, він накульгував. Гаррі дивився, як Геґрід пошкандибав до дверей свої хижі, а тоді зайшов усередину. Кілька хвилин Гаррі стежив за хижею. Геґрід більше не з’являвся, а з димаря заструмував димок. Отже, Геґрід не був тяжко поранений, якщо міг розвести вогонь.
Гаррі відвернувся від вікна, пішов до своєї валізи й почав одягатися.
Його очікувало проникнення в кабінет Амбридж, тож Гаррі й не сподівався, що цей день буде спокійний. Однак він не врахував, що Герміона не перестане відраджувати його від того, що він запланував на п’яту годину. Уперше в житті на історії магії вона слухала професора Бінса так само неуважно, як і Гаррі з Роном, зате невтомно засипала Гаррі застереженнями, які той пропускав повз вуха.
— …а якщо вона тебе впіймає, то не тільки вижене зі школи, а й здогадається, що ти розмовляв з Сопуном, і тоді таки
— Герміоно, — обурено прошепотів Рон, — може, ти нарешті перестанеш нападати на Гаррі й почнеш слухати Бінса? Бо інакше мені самому доведеться конспектувати його лекцію!
— Можеш хоч раз законспектувати, не помреш!
Коли вони спустилися в підвали, Гаррі й Рон з Герміоною не розмовляли. Це її не зупинило, й вона скористалася їхньою мовчанкою, щоб бомбардувати їх нескінченним потоком похмурих прогнозів. Вона так несамовито сичала, що Шеймус мало не п’ять хвилин розглядав свій казанок, шукаючи, де він протікає.
Тим часом Снейп вирішив поводитися так, ніби Гаррі просто не існувало. Гаррі був звиклий до такої тактики, адже її з превеликою втіхою застосовував дядько Вернон. Слава Богу, що не сталося нічого гіршого. До речі, порівняно з традиційним Снейповим глузуванням і дошкульними зауваженнями, цей новий підхід мав свої переваги. Гаррі з радістю виявив, що, коли до нього ніхто не чіпляється, йому досить легко вдається виготовити підбадьорливу настоянку. Наприкінці уроку він налив порцію настоянки в пляшечку, закоркував її і поніс до Снейпового стола для перевірки, відчуваючи, що зараз міг би навіть отримати оцінку «Д».
Та щойно він відвернувся від стола, як почув за спиною голосний брязкіт. Мелфой вибухнув задоволеним реготом. Гаррі швидко обернувся. Пляшечка з його настоянкою лежала розбита на підлозі, а Снейп дивився на нього зі зловтіхою.
— Овва, — тихим голосом сказав він. — Ще одна нульова оцінка, Поттере.
Гаррі від гніву не міг говорити. Побіг до свого казанка, щоб наповнити ще одну пляшечку й таки примусити Снейпа поставити оцінку, але з жахом побачив, що казанець уже порожній.
— Вибач! — затулила руками рота Герміона. — Вибач мені, Гаррі. Я думала, що ти вже все зробив, тому взяла й почистила казанець!