Джоан Роулинг – Гаррі Поттер і Орден Фенікса (страница 10)
— На диво багато людей викликалось добровольцями, щоб прийти по тебе, — сказав Люпин, мовби прочитавши Гарріні думки. Кутики його вуст легенько сіпнулися.
— Ну так, але що більше, то краще, — похмуро додав Муді. — Ми, Поттере, — твоя охорона.
— Чекаємо лише на сигнал, що вже безпечно вирушати, — пояснив Люпин, визираючи з кухонного вікна. — Це буде хвилин за п’ятнадцять.
— Такі
— Е-е… ну, так, — озвався Гаррі. — Послухайте… — звернувся він знову до Люпина, — що відбувається, я досі не знаю, чи Вол…
Кілька чаклунів і чарівниць химерно засичали. Дідалус Діґл знову впустив циліндра, а Муді гаркнув:
—
— Чому? — здивувався Гаррі.
— Ми тут нічого не обговорюємо, це надто ризиковано, — поглянув на Гаррі своїм нормальним оком Муді. Його магічне око досі було втуплене у стелю.
І він вийняв око з бридким чваканням, мовби прочищав забитий унітаз.
— Дикозоре, ти що, не розумієш, як це бридко? — озвалася Тонкс.
— Гаррі, подай-но скляночку води, — попросив Муді.
Гаррі підійшов до мийки, взяв чисту склянку і наповнив її водою з крана, а натовп чаклунів усе ще невідривно стежив за ним. Це розглядання почало вже його дратувати.
— Чудово, — зрадів Муді, коли Гаррі подав йому склянку. Він кинув магічне око у воду і притопив пальцем. Око закрутилося, позираючи на всіх по черзі. — Щоб як будемо вертатись, я бачив усе навкруги на триста шістдесят градусів.
— А як ми виберемося звідси… куди нам потрібно? — поцікавився Гаррі.
— На мітлах, — відповів Люпин. — Єдиний варіант. Ти ще замолодий, щоб являтися; за мережею порошку флу будуть стежити; а недозволене встановлення летиключа може коштувати нам життя.
— Ремус казав, що ти добре літаєш, — низьким голосом промовив Кінґслі Шеклболт.
— Він чудовий літун, — додав Люпин, зиркаючи на годинника. — Гаррі, ти краще йди збирайся, щоб був готовий, коли дадуть сигнал.
— Я тобі допоможу, — жваво запропонувала Тонкс.
Вона пішла слідом за Гаррі в коридор і, піднімаючись по сходах, з цікавістю роззиралася довкола.
— Тут кумедно, — мовила Тонкс. — Аж
Тут, на відміну від усього будинку, панував безлад. Гаррі чотири дні перебував у кепському настрої, і йому зовсім не хотілося прибирати. Щоб забутися, він намагався читати, але це не допомагало, і тепер книжки валялися на підлозі. Давно не чищена Гедвіжина клітка вже посмерджувала, а з відкритої валізи повивалювався маґлівський одяг і чаклунські мантії.
Гаррі почав збирати книжки й поспіхом кидав їх у валізу. Тонкс зупинилася біля відчиненої шафи й критично глянула на своє відображення у дзеркалі з внутрішнього боку дверцят.
— Знаєш, мені, мабуть, не дуже личить фіолетовий колір, — замислено сказала вона, смикнувши себе за наїжачене волосся. — Тобі не здається, що він робить мене надто блідою?
— Е-е… — Гаррі визирнув з-за книги «Квідичні команди Британії та Ірландії».
— Робить, — рішуче сказала Тонкс. Вона міцно заплющила очі, ніби силкуючись щось згадати. За мить її волосся стало рожеве, мов жувальна гумка.
— Як ти це зробила? — здивовано спитав Гаррі, коли вона розплющила очі.
— Я — метаморфомаг, — пояснила вона, розглядаючи своє відображення і крутячи головою, щоб роздивитися волосся. — Тобто за бажанням можу змінювати свій вигляд, — додала, побачивши спантеличений вираз Гаррі. — Така вже вродилася. Коли готувалася стати аврором, завжди без зусиль отримувала найвищі оцінки з маскування й чатування. Це було супер.
— То ти — аврор? — вражено перепитав Гаррі. Він давно мріяв стати ловцем чорних чаклунів після закінчення Гоґвортсу.
— Так, — гордо відповіла Тонкс. — Як і Кінґслі, але в нього вища категорія. Я лише торік склала іспити. Ледь не завалила стеження й підкрадання. Я страшенно незграбна. Чув, як я розбила тарілку, коли ми зайшли в будинок?
— А можна навчитися бути метаморфомагом? — поцікавився Гаррі, що випростався і геть забув про пакування.
Тонкс захихотіла.
— Тобі, мабуть, іноді хочеться сховати свій шрам?
Її погляд зупинився на шрамі у формі блискавки в Гаррі на чолі.
— Та хочеться, — промимрив Гаррі й відвернувся. Йому не подобалося, коли люди розглядали цей шрам.
— Боюся, що тобі доведеться вчитися на власному досвіді. Метаморфомаги трапляються вкрай рідко, причому це вміння вроджене, а не набуте. Більшість чарівників для зміни свого вигляду використовують чарівну паличку або зілля. Та нам уже треба йти, а речей ми не поскладали, — винувато додала вона, дивлячись на розкидані речі.
— А… ну так, — погодився Гаррі, хапаючи ще якісь книжки.
— Чекай, буде швидше, якщо я…
Книжки, одяг, телескоп і терези злетіли в повітря й попадали на купу у валізу.
— Як неакуратно, — зітхнула Тонкс, підходячи до валізи й дивлячись на безладно накидані речі. — Моя мама вміє пакувати все дуже охайно… навіть шкарпетки й ті самі складаються… У мене так ніколи не виходить… треба так якось легесенько провести… — Вона з надією махнула паличкою.
Одна Гарріна шкарпетка ліниво хитнулася й знов опала на весь той рейвах у валізі.
— А, нехай, — скривилася Тонкс і притисла віко валізи, — принаймні все вмістилося. Це теж треба почистити. — Вона скерувала чарівну паличку на Гедвіжину клітку.
Її очі округлилися, коли вона побачила мітлу в Гарріній руці. Це була його гордість і втіха, Сіріусів дарунок, мітла міжнародного стандарту.
— А я й досі літаю на «Кометі-260», — заздрісно простогнала Тонкс. — Ну, гаразд… паличка у джинсах? Сідниці на місці? То йдемо.
Валіза ледь припіднялася в повітря. Тримаючи чарівну паличку немов диригентську, Тонкс скерувала валізу до дверей, а в лівій руці понесла Гедвіжину клітку. Гаррі взяв мітлу і спустився слідом.
Унизу в кухні Муді вже вставив око на місце, і тепер воно вертілося так швидко, що Гаррі аж почало нудити. Кінґслі Шеклболт і Стержис Подмор оглядали мікрохвильову піч, а Гестія Джонс реготала, знайшовши в шухляді картоплечистку. Люпин запечатував листа для Дурслів.
— Прекрасно, — сказав Люпин, глянувши на Тонкс і Гаррі. — У нас лишилося не більше хвилини. Думаю, можна вже вийти надвір і приготуватися. Гаррі, я написав листа твоїм тітці і дядькові, щоб не турбувалися…
— Та вони й не будуть, — запевнив Гаррі.
— …що ти в безпеці.
— Це їх лише засмутить.
— …і що наступного літа ти повернешся.
— А навіщо?
Люпин усміхнувся, проте змовчав.
— Йди сюди, хлопче, — хрипко покликав Гаррі Дикозор. — Треба тебе розілюзнити.
— Що зробити? — знервовано перепитав Гаррі.
— Виконати розілюзнювальне закляття, — пояснив Муді, піднімаючи чарівну паличку. — Люпин казав, що в тебе є плащ-невидимка, але під час польоту він на тобі не втримається. Це тебе краще замаскує. Ось тобі…
Муді стукнув його паличкою по голові, і в Гаррі склалося чудне враження, ніби Муді розбив там яйце. Здавалося, ніби з того місця по тілу заструменіли якісь холодні цівочки.
— Непогано, Дикозоре, — похвалила Тонкс, глянувши на Гаррі.
Гаррі подивився на своє тіло, тобто на те, що було його тілом, адже тепер воно мало геть інший вигляд. Воно не стало невидиме, а просто набрало того ж кольору і фактури, що й кухонна шафа за спиною. Він перетворився на людину-хамелеона.
— Ходімо, — звелів Муді, відмикаючи чарівною паличкою задні двері.
Усі вийшли на чудовий дядьків газон.
— Безхмарна ніч, — прохрипів Муді, озираючи небеса магічним оком. — А нам би хмари не завадили. Тепер слухай, — звернувся він до Гаррі, — ми будемо летіти однією групою. Тонкс перед тобою, сиди в неї на хвості. Люпин прикриватиме тебе знизу. Я — ззаду. Решта летітиме довкола нас. Цей порядок порушувати не можна, зрозумів? Якщо когось з нас уб’ють…
— А що, і таке може статися? — боязко спитав Гаррі, та Муді його наче не чув.
— …решта летить далі, не зупиняючись і не міняючи розташування. Якщо повбивають нас усіх, а ти, Гаррі, виживеш, нас замінить група прикриття. Головне — лети на схід, вони до тебе приєднаються.
— Ти малюєш таку життєрадісну перспективу, Дикозоре, що Гаррі подумає, ніби ми жартуємо, — скривилася Тонкс, прикріплюючи Гарріну валізу й Гедвіжину клітку до ремінців, що звисали з її мітли.