Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 48)
– І вони ще мають когось у поліції, бо розпочали бій і ніхто не прибув, – міркував Міллер. – Копи були не в курсі стрілянини, аж поки я їм не зателефонував.
Голден схилив голову набік і замислено промовив:
– Холєра, нам справді тре вшиватися звідси.
– Хвилиночку, – голосно втрутився Алекс, – одну довбану хвилиночку. Чому ніхто не згадує про
– Так, святий Боже, що то таке було? – тихіше підтримав пілота Амос.
Міллер поліз у кишеню і дістав звідти пакет для речдоків з терміналом Жулі в ньому.
– Хтось вас, хлопці, спец у цьому? Ми могли б розібратися.
– Я теоретично могла б його зламати, – відповіла Наомі, – але я в житті не доторкнусь до цієї штуки, поки не дізнаюсь, що то таке було і чи воно не заразне. Я не перевірятиму свою удачу, торкаючись речей, яких торкалась вона.
– Вам не потрібно торкатися. Тримайте пакет закритим. Тачскрін має працювати через пластик.
Жінка коливалась секунду, потім простягнула руку і взяла пакет.
– Дайте мені хвилину.
Міллер знову відкинувся на спинку крісла, ще раз голосно зітхнувши.
– Отже, – запитав Голден, – чи ви знали Жулі раніше? Наомі схильна вважати, що коли ви знайшли її мертвою, то вас мов громом вдарило.
Міллер повільно кивнув:
– Вам дають цю справу і ви заглиблюєтесь в неї всерйоз. Розумієте – персональні дані. Читати пошту. Розмовляти зі знайомими. Вимальовується картинка.
Детектив зупинився і потер очі пальцями. Голден не просив, але Міллер повів далі, немов на сповіді:
– Жулі була справною дитиною. Вона літала на невеликому спортивному судні. Я просто… я хотів, аби вона повернулася додому живою.
– Там пароль, – озвалася Наомі тримаючи термінал. – Я могла б зламати залізо, але для цього треба відкрити пакет.
Міллер простягнув руку:
– Дай-но я спробую.
Він отримав пристрій, натиснув декілька символів і повернув назад:
– «Рейзербек», – прочитала старпом, – що це?
– Це санки, – відповів колишній поліцейський.
– Він взагалі з нами розмовляє? – Амос підборіддям вказав на Міллера. – Бо тут, клянуся, не лише я один дупля не відбиваю в половині того, про що він меле.
– Пробачте, – мовив Міллер, – здебільшого я пропрацював соло. Набрався поганих звичок.
Наомі знизала плечима і повернулася до роботи. Детектив і Голден дивилися на термінал через її плече.
– В неї тут купа файлів, – нарешті мовила та. – З чого почати?
Міллер вказав на текстовий файл на робочому столі, названий «Помітки»:
– Ось звідси. Вона фанатично розпихувала все по потрібним каталогам. Якщо це залишено на робочому столі, то означає, що вона не була впевнена, куди це відправити.
Наомі натиснула на документі, аби відкрити його. Він розгорнувся в невдало організований набір текстів, який читався, мов чийсь щоденник.
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Наомі поклала термінал, та всі мовчали. Нарешті Голден промовив:
– Фебська зараза. Хтось щось чув?
– На Феб була наукова станція, – озвався детектив, – належала внутрішнім планетам. Белтерам туди зась. По ній вдарили. Багато загинуло, але…
– Вона пише про перебування на шаттлі, – додала Наомі, – але «Скопулі» не мав шаттлу.
– Там мав би бути інший борт, – мовив Алекс. – Мо, вона скористалася човником з нього?
– Так і було, – підтримав капітан, – вони мали інше судно, вони інфіковані фебським вірусом, а решта команди… Я не знаю. Померли?
– Вона вибралася, не знаючи, що заражена, аж поки не опинилася на шаттлі, – продовжила старпом. – Дісталася сюди, відправила маяк Фредові і померла в цій кімнаті від інфекції.
– Ні, бо все-таки перетворилась на жижу, – заперечив Джим, – просто дуже недобре… Не знаю навіть. Ці трубки та загострені кістки. Що ж за хвороба до такого призводить?
Питання зависло в повітрі, бо знову ніхто не відповів. Голден знав, що вони всі думають про одне.
В тому блошатнику вони нічого не торкалися. Чи значить це, що вони в безпеці? Чи вони вже мають ту фебську заразу, щоб воно таке не було?
Але ж написано «повітрям не передається».
Голден був досить впевнений у тому, що означає – не можна підчепити щось, вдихаючи його з повітрям.
– Джиме, звідси ми куди полетимо, Джиме? – уточнила жінка.
– Як щодо Венери? – запитав той голосом вищим і напруженішим, аніж очікував. – На Венері нічого цікавого не відбувається.