Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 4)
– Далі, кве.
– Бумі звалив, як при розгерметизації. Так смачно галавой бахнувся. Кенніс5 ту?
– Кен, – погодився Міллер.
– Теперка нових батярів забагато як для мене. Всьо, я зав’язала.
– А Бумі?
Дівка повільно огледіла детектива від взуття до капелюха з пласким верхом і загнутими крисами. Той у відповідь посміхнувся – відштовхнувся від крісла і через малу гравітацію легко став на ноги.
– Він засвітиться, ти маякнеш. Кве?
– Комо но, – погодилась та. Чому ні.
Назовні, у місцях, де не було бруду, тунель залишався білим. Десять метрів завширшки і ледь помітно піднімався в обидва боки. Білі LEDки навіть не намагались копіювати сонячне світло. Метрів за п’ятсот хтось так увігнався в стіну, що пробив її аж до корінної церерської породи. Місцину не залатали досі, а мо’, й не залатають взагалі. Штольня була віддаленою і знаходилась біля центру обертання, тож туристів вона ніколи не бачила.
Гейвлок дорогою до візка підстрибував на кожному кроці. Він не часто спускався на рівні з низьким тяжінням і зараз мав спантеличений вигляд. Міллер хоча й провів на Церері усе життя, та зависока сила Коріоліса в цьому місці бентежила навіть його.
– То що, – Гейвлок порушив тишу, програмуючи наступне місце призначення, – тобі сподобалося?
– Про що ти, не розумію?
Загули електродвигуни, візок хитаючись посунув до тунелю, поскрипуючи піношинами.
– Розмовляти говіркою зовнішніх планет у присутності землянина. Я й половини слів не розібрав.
– Це не белтерська говірка заморочила помороки землянину, це біднота заморочила освіченого хлопця. І якщо ти запитав – то так, це було прикольно.
Гейвлок засміявся. Він міг одночасно рулити і відбиватися від кпинів. Саме це робило його вдатним у командних видах спорту – футбол, баскетбол, політика. У них Міллер плавав мілко.
Церера – портове місто Поясу і зовнішніх планет, похвалялася двомастами п’ятидесятьма кілометрами у діаметрі і десятками тисяч кілометрів тунелів, нашарованих один над одним. Розумаки з «Тихо Меньюфекчері» закрутили її до 0,3 g вже пів покоління тому, та все ще хизувалися цим. Наразі астероїд мав більше шести мільйонів населення, а сотні суден, які щодня пристиковувалися в доках, збільшували населення до семи. Платина, залізо, титан з Поясу, вода з кілець Сатурна, овочі та телятина з Європи і Ґанімеда, що стали сільськогосподарським раєм після виведення на їхні орбіти величезних орбітальних дзеркал, які концентрували сонячне світло. Органіка з Марса і Землі, елементи живлення з Іо, гелій-3 зі збагачувальних заводів на Реї та Япеті.
Річка багатства й сили, наймасштабніша в історії людства, текла через порт. Разом з комерцією росла і злочинність. Де злочинність – там і охоронні структури, що намагаються її приборкати. Люди типу Міллера і Ґейвлока, чиєю справою було відстежувати возики по широким рампам, відчувати, як знижується за їхніми спинами штучне тяжіння. До компетенції детективів також входило опитування дешевих шльондр про те, що сталося вночі, коли Бумі Чатерджі припинив збивати бабки за кришування на користь Спілки Золотого Гілля.
Головне управління охоронної компанії «Стар Ґелікс», що була і поліційною, і військовою силою на Церері, квартирувало на третьому від поверхні рівні. Два квадратних кілометри завбльшки і так глибоко закопане в астероїд, що Міллер міг піднятися на п’ять поверхів, не виходячи при цьому з офісу.
Детектив пішов на своє робоче місце, Гейвлок повернувся до візка, завантажив і переслухував розмову з дівкою. На половині файлу підійшов напарник.
– Міллере, знайшов щось?
– Не густо. Гицеля заскочила купка гопників, не пов’язаних з жодною бандою. Іноді шістки типу Бумі наймають людей для імітації нападу на себе, щоби продемонструвати свою крутість, відбиваючись. Прокачують репутацію. Це й мала на увазі діваха, кажучи про танці. Тож коли за Бумі прийшли ті, кого він сам найняв, неборака, замість перетворитись на хвацького ніндзя, накивав п’ятами.
– І що?
– І нічого. Ніц не можу зрозуміти: хтось коцнув бігунка Золотої Гілки і не отримав за це на горіхи. Навіть якщо вважати, що Бумі рядовий шнирь.
– Але якщо хтось почав жерти дрібноту, то це означає зменшення прибутку вищих кіл. Отже, чому Золота Гілка не ввімкнула «атвєтку»?
Міллер замислився:
– Мені це не подобається.
– Ох вже мені ці белтери, – посміхнувся напарник. – Якась дрібниця пішла не так, і ви вважаєте, що вся екосистема затріщала. Якщо Гілка стала заслабка, щоб підтримувати авторитет – то це є добре. Вони погані хлопці, пам’ятаєш?
– Типу того. Та що хоч кажи про організовану злочинність, вона таки організована.
Позаду столу Гейвлок умостився на пластиковому кріслі і нахилився, аби продовжити перегляд:
– Ну добре, що в біса означає «пропустив подачу»?
– Боксерський термін. Удар, якого ти не помічаєш.
Комп’ютер тренькнув, і голос капітана Шаддід пролунав з гучномовців:
– Міллере, ти тут?
– Поганий знак, – прокоментував напарник.
– Що? – голос капітана звучав недобре. Міллер замахав на колегу, аби той примовк.
– Тут, капітане. Чим можу бути корисним?
– Зайди, будь-ласка, до мене.
– Вже йду.
Детектив піднявся, і на його місце мовчки сів Гейвлок. Обом стало зрозуміло, якби керівник воліла бачити обох – то погукала б обох. Ще одна причина, чому чолов’язі не стати старшим детективом. Хай додивляється відео і розбирається з класами, станціями, расами та походженням. Роботи до кінця життя вистачить.
Офіс капітана був прикрашений у м’якому жіночому стилі. Стіни прикривали гобелени зі справжньої тканини. Повітряний фільтр додавав в атмосферу аромати кави та кориці. Певно, ця хімія коштувала лише десяту частину від вартості справжньої їжі.
Керівниця була зодягнута у буденний однострій, волосся всупереч корпоративним правилам розпущене до плечей. Якби Міллер колись захотів описати побачене, то вираз «маскувальне забарвлення» підійшов би якнайкраще. Жестом вказала на крісло. Детектив сів.
– Ну, що знайшов? – поглядом вона свердлила стіну над його головою, тож це було не питання на засипку, а початок розмови.
– Спілка Золотого Гілля поводиться так само, як банда Сахіро і Лока Грейга. На станції присутні, але… розгублені. Так, це підходящий термін. Вони перестали звертати уваги на дрібниці. Менше ділових на вулицях, менше тиску. Зауважу, що чоловік шість середняків відійшли у тінь.
Це привернуло її увагу:
– Вбиті? АЗП виступило?
Наступ Альянсу Зовнішніх Планет був штатним привидом «Церера Сек’юріті». Організацію, що жила традиціями Аль Капоне, ХАМАС, ІРА, Ред Мартіалс, поважали ті, кому вона допомогла, і боялися ті, кому вона стала на заваді. Частково соціальний рух, частково недоформована нація, частково терористична мережа – Альянсу сильно бракувало колективної свідомості. Гейвлок міг не подобатися Шаддід, бо походження мав з гравітаційного колодязя, та вона з ним працювала. АЗП міг відправити його у шлюз. Люди типу Міллера могли розраховувати на кулю у скроню, та й ту – пластикову. Не вистачало ще пошматувати трубопроводи.
– Я так не думаю. Війною не пахне. При всій повазі, сер, я не розумію, що це з біса таке. Є багато фактів: «криша» забирається, підпільні казино зникають. Купер з Харірі згортають свій бордель з неповнолітніми, і всі довкруж впевнені, що розгортати його не планують. Побільшало гамору від одинаків. З боку глянути – виглядає все чудово. Та це лише виглядає так.
Вона кивнула, та погляд залишився на стіні. Цікавість було втрачено так само швидко, як і продемонстровано.
– Коротше, покинь це, – нарешті мовила капітан, – маю дещо для тебе. Новий контракт. Лише ти. Не Гейвлок.
Міллер закинув ногу на ногу.
– Тобто – новий контракт?
– Тобто «Стар Ґелікс Сек’юріті» погодив контракт про надання послуг окремо від «Церера Сек’юріті», і я як локальний менеджер корпорації доручаю справу тобі.
– Мене звільнено?
Капітан Шаддід відповіла з образою:
– Це додаткові обов’язки. Ти все ще працюєш на «Церера Сек’юріті»... а це підробіток. Слухай-но, мені теж це не подобається. Я не виганяю тебе зі станції і не розриваю основний контракт. Це послуга, яку хтось на Землі робить для акціонерів.
– Тож ми тепер акціонерам послуги робимо?
М’якість зникла, дорадча інтонація зникла, очі жінки стали темними, як мокрий камінець:
– Ти робиш.
– Ну зрозуміло, – Міллер погодився, – звісно, що роблю я.
Капітан підняла персональний термінал. Детектив налапав і дістав свого. Апарати з’єдналися вузьким променем. Щоб це не було, Шаддід уникала передавати інфу через загальну мережу. На екрані виникла група файлів, позначених лого JMAO.
– Це справа дещо загубленої доньки. Аріадна і Жуль-П’єр Мао.
Ім’я прозвучало, мов удар грому. Міллер, натиснувши пальцем на екран, запитав:
– «Мао-Квіковська торгова»?
– Атож.