Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 33)
– Як ти знаєш про Жулі?
– Ти всю ніч про неї торочив. Це дівчина, за якою ти упадаєш?
Знітившись, Міллер поклав руку на возик. Жулі. Він говорив про Жулі.
Ось до чого все це. Не через роботу, не через репутацію. Вони забрали Жулі. Особливу справу. Ту, що мала значення.
– Ти закохався в неї, – ствердив Гасіні.
– Типу, так, – крізь алкогольні пари проступило одкровення, – я думаю, що так.
– Тобі ж гірше.
РОЗДІЛ 17. Голден
Камбуз «Тачі» містив повноцінну кухню, стіл на 12 персон і повнорозмірну кавоварку, здатну приготувати сорок горнят напою менш ніж за 5 хвилин, безвідносно, чи була на борту невагомість, чи п’ятикратне прискорення. Голден возніс молитву подяки роздутим військовим бюджетам і натиснув кнопку «варити». Він не стримався і пошкрябав нержавіючий бік кришки, викликаючи приємний, протяжний звук.
Аромат кави почав наповнювати простір, змагаючись із запахом свіжої випічки чи що там ще Алекс поставив у духовку. Амос тупцяв навколо столу в новенькому гіпсі, розставляючи металеві прибори та столове «срібло».
Наомі мішала в мисці щось із часниковим ароматом доброго хумусу. Споглядаючи побутові турботи команди, Джим почувався у мирі та безпеці настільки повно, що аж голова закрутилася.
Вони рухалися вже декілька тижнів, їх весь час переслідував то один таємничий корабель, то інший. Вперше відтоді як було знищено «Кентербері», ніхто не знав, де вони є. Ніхто нічого від них не вимагав. На разі Сонячна система вважала їх одними з сотень втрат на «Доннаджері». «Магічний» трюк, з яким зникала Шедова голова, нагадував йому, що принаймні одного з команди вони втратили. Та відчуття, що він знову стає господарем власної долі, не затьмарилося від втрати.
Дзенькнув таймер, і Алекс дістав деко тонкого плаского хліба. Він різав його скибками, на які Наомі мастила те, що й справді виглядало як хумус. Амос розклав їжу по тарілках. Голден налив свіжої кави в горнята з іменем судна і роздав кожному. Настала дивна хвилина, коли всі мовчки стояли біля столу, намагаючись не зруйнувати ідеальність моменту.
Амос вирішив проблему простою фразою:
– Я голодний як довбаний ведмідь, – мовив він і гупнув на стілець. – Хтось передайте мені перець, будь ласочка.
Декілька хвилин ніхто не говорив, всі мовчки їли. Голден відкусив маленький шматок хліба з хумусом, після тижнів несмачних протеїнових батончиків сильний смак вражав. Наступної миті шматок було запхнуто до рота так швидко, що гланди аж заходилися в приємній агонії.
Джим винувато оглянув стіл, але всі жерли так само швидко, отже, він облишив умовності та сконцентрувався на страві. З’ївши все до крихти, відкинувся на спинку стільця, видихуючись і сподіваючись протягнути приємний момент якнайдовше.
Алекс сьорбав каву із закритими очима. Амос вигрібав з миски ложкою останні краплі хумусу. Наомі кинула сонний погляд на Джима крізь напівприкриті очі, і це раптом було пекельно сексуально. Голден задавив це почуття і підняв горня:
– За морпіхів Келлі. Герої до кінця, спочивайте з миром.
– За морпіхів, – відгукнулися усі, брязнули чашками і випили.
Алекс підняв своє і проголосив:
– За Шеда.
– Ага, за Шеда. І бодай ті дупоголові, що вбили його, смажаться в пеклі, – промовив Амос і додав тихіше: – Якраз поряд із довбнями, що спалили «Кент».
Настрій за столом змінився. Голден відчув, як мирний дух зник так само тихо, як і прийшов.
– Тож, – мовив він, – розкажіть мені про наше нове судно. Алексе?
– Він красавчік, кепе. Я гнав при дванадцятикратному прискоренні майже півгодини, коли ми забиралися з «Донні», а він лише мурчав, мов кошеня, увесь цей час. Ну і крісло пілота зручне, так.
Голден кивнув.
– Амосе? Мав вже час заглянути в машину?
– Ага. Чисто, як в трамваї. Схоже, що маслопуп типу мене тут не заробить копійку, – відповів механік.
– Не заробить – це добре, – відповів Голден. – Наомі? Що скажеш?
Та посміхнулася.
– Мені подобається. Тут найкращий душ для кораблів такого розміру з тих, що я бачила. До того ж, тут направду дивовижний медичний відсік з комп’ютеризованою експертною системою, яка знає, як лагодити зламаних морпіхів. Варто було б знайти його перед тим, як допомагати Амосу самотужки.
Амос постукав по гіпсу пальцем:
– Люди, ви зробили гарну роботу. Босе.
Голден оглянув вимиту команду і запустив п’ятірню у свій чуб, вперше за багато тижнів витягнувши її чистою.
– Отож-бо. Душ і відсутність потреби вправляти зламані ноги звучить приємно. Ще щось?
Наомі підняла підборіддя, замислившись. Її очі ворушились, мовби вона переходила від пункту до пункту в уявному списку:
– У нас повний бак води, інжектори мають досить паливних пелет, аби живити реактор протягом років тридцяти, камбуз має усе необхідне. Ти мусиш мене зв’язати, коли повертатимеш корабель флотським. Він мені подобається.
– Він і справді чудовий, – посміхнувся Голден. – Мала час оглянути озброєння?
– Два торпедні апарати та два десятки торпед великої дальності з високотемпературною плазмою, – доповіла старпом. – Ну, так у маніфесті позначено. Вони підвішені ззовні, тож я фізично не можу підтвердити їхню наявність без того, щоб повзати по обшивці.
– Панель озброєнь каже те саме, капітане, – підтвердив пілот. – І повний запас куль для гармат точкового захисту. За виключенням… ну, ви зрозуміли.
– За виключенням черги, яку ти всадив у вбивцю Гомеза.
– І капітане, коли ми розміщали Келлі у трюмі, я знайшла великий штабель ящиків з позначками. У маніфесті вони прописані як «Мобільний штурмовий набір». Судячи з усього, флотською мовою це означає великий ящик зброї, – додала Наомі.
– Еге, це повний набір для вісьмох морпіхів, – підтвердив Алекс.
– Отже, – підсумував Голден, – з якісним флотським епштейном у нас з`явилися ноги. Якщо ви, друзі, маєте рацію щодо нашого арсеналу, то тепер маємо і зуби. І що ж нам зі всим цім робити? Я схиляюся до того, аби пристати на пропозицію полковника Джонсона щодо прихистку. Які будуть пропозиції?
– Я за, капітане, – озвався Амос, – завжди вважав, що белтери самі собі злі буратіни. Їй-бо, я б залюбки погрався в революцію.
– Землянської заспівав, Амосе? – узяла на кпини Наомі.
– Що це, до біса, означає?
– Нічого, просто тролю тебе. Я знаю, що ти на нашому боці, бо мрієш поцупити наших жінок.
Раптом у відповідь Амос теж вирішив пошуткувати:
– У ваших дівчат і так ноги від вух.
– Так, досить, – призупинив жарти Голден. – Тож двоє голосують за Фреда. Хтось ще?
Наомі підняла руку:
– Я за Фреда.
– Алексе, ти що думаєш? – запитав капітан.
– Мені, в цілому, нема куди поткнутися. Тож я з вами, без варантів, – відповів пілот, – але сподіваюся, це не перетвориться на ще один раунд «іди туди, принеси те».
– Не перетвориться, – відповів Голден, – тепер в мене є корабель і зброя до нього, тож якщо наступного разу хтось мені щось наказуватиме, я її застосую.
***
Після вечері Голден здійснив довгу і неспішну прогулянку новим судном. Він відчиняв кожні двері, зазирав у кожну шафу, вмикав кожну панель і переглядав усі дані. У машинному відділенні зупинився і, прикривши очі, прислухався до ледь-ледь чутної, майже невловимої вібрації, що її продукував термоядерний реактор. Коли з машиною щось станеться, він волів би відчути це кістковим мозком ще до того, як заверещать попереджувальні сигнали. У пристойно обладнаній майстерні перемацав усі інструменти, а потім, піднявшись у кубрик, пройшов крізь каюти екіпажу у пошуках підходящої. Тоді скуйводив ліжко, показуючи, що каюта зайнята. Знайшов купу одягу потрібного розміру і переніс у свій рундук. Потім знову заліз в душ, дозволяючи теплій воді масажувати тритижневі вузли на спині. Вертаючись у кубрик, провів пальцями по стіні, відчуваючи спротив вогнестійкої піни і протиосколкового полотна поверх броньованих переборок. Повернувшись до каюти, Джим побачив, що Алекс і Амос вже заселилися теж.
– Наомі яку каюту обрала? – уточнив капітан у хлопців.
Амос знизав плечима:
– Вона все ще возиться з чимось у ходовій.
Голден вирішив поки що не спати і піднявся трап-ліфтом (у нас є трап-ліфт!) нагору, в ходову рубку. Наомі сиділа на палубі біля відкритої панелі в переборці, розклавши навколо себе у певному порядку сотню деталей та дротів і вдивлялася у щось всередині панелі.
– Агов, Наомі, тобі справді варто поспати. Над чим працюєш?
– Транспондер, – махнула вона рукою на розібрану переборку. Голден підійшов ближче і сів на палубу поряд: