Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 29)
Жульєтта Андромеда Мао. Спадкоємиця з внутрішніх планет, що стала кур’єром АЗП. Перегінниця на пінасі. Коричневий пояс, замахнулася на чорний.
– Звісно, до біса, – відказав Міллер, – не схоже, що я міг би відправити її домів, якби відшукав.
– Ні?
Міллер зробив жест, що означав «
– Вона справна дитина. Як ви почувалися б, коли стали дорослим, проте матуся все ще має можливість повернути вас за вухо додому? Це була кепська робота від початку.
Довс знову посміхнувся. Цього разу трошечки краще.
– Мені приємно, що ви це сказали, детективе. І я не забув про залишок нашої угоди. Коли ми її знайдемо, я вам повідомлю. Даю слово.
– Я це ціную, – відповів Джо.
Настала тиша. Міллер не міг вирішити: компанійська чи незручна. Можливо, обидві разом. Довс підвівся, простягнув руку. Міллер її потис. Андерсон вийшов. Два копи, що працюють на різні сторони. Можливо, мають щось спільне.
Але це не означало, що Міллерові було некомфортно брехати чоловікові.
Він відкрив на терміналі програму для шифрування, направив її на комунікаційну оболонку і промовив на камеру:
– Ми не зустрічалися, сер, але я сподіваюсь, ви відшукаєте декілька хвилин, аби допомогти мені розібратися. Я детектив Міллер зі «Стар Ґелікс сек’юріті», зараз по контракту на Церері, і мені було доручено відшукати вашу дочку. В мене є пара запитань.
РОЗДІЛ 15. Голден
Годен ухопив Наомі. Він борсався, аби зорієнтувати їх обох на курс через приміщення, але не було ні від чого відштовхнутися, ні за що вхопитися, аби зупинити політ. Вони були посередині простору без жодного укриття.
Вибух жбурнув Келлі на п’ять метрів у штабель ящиків, де він зараз і плавав, однією магнітною підошвою приєднаний до ящиків, інша намагалася приєднатися до палуби.
Амоса штовхнуло вниз, і він лежав на долівці. Одна його нога була вивернута під неможливим кутом. Алекс пригнувся.
Голден випростав шию і подивився на нападників. Той, що з гранатометом, саме наводив на них зброю для останнього пострілу. «Ми мерці», – подумав Джим. Наомі зробила непристойний жест. Гранатометник здригнувся і зник у хмарі крові та маленьких детонацій.
– Швидко в корабель! – різким, високим від болю та азарту бою голосом заволав Гомез по радіо.
Голден приєднав фал до скафандра Наомі.
– Ти що ро… – почала було жінка, та Джим її перервав:
– Довірся мені.
Голден поставив ногу їй на живіт і сильно штовхнув. Став на ноги, ввімкнув магніти, а потім швидко притягнув фалом до себе Наомі, яка відлетіла під склепіння. Кімната замиготіла відблисками кулеметних черг.
– Лежи низенько, – наказав Джим і так швидко, як дозволили магнітні підошви, побіг до Амоса й Алекса. Механік ледь ворушив кінцівками, тож був живий. Тут Годен побачив, що досі тримає в руках кінець, приєднаний до Наомі, і прив’язав його до петлі на скафандрі. Більше жодних роз’єднань.
Тоді підняв Амоса, погасивши інерцію. Здоровань хрипів і тихо лаявся. Голден Амоса теж прив’язав до себе. Тепер він тягнув усю команду. Алекс мовчки причепив кінець з карабіном до Голденового костюму і показав великий палець.
– Це було… хотів сказати «бляха», – мовив пілот.
– Угу.
– Джиме, – попередила Наомі, – глянь!
Перевів погляд: Келлі рухався до фрегата, з пошкодженого на лівому боці костюму витікала гідравлічна рідина і збиралася в крапельки позаду нього.
– Добре, – мовив Джим, – уперед.
Їхня п’ятірка рухалася разом крізь повітря, заповнене пошматованими уламками штабелів; бій не втихав. Щось ужалило Голденову руку, і скафандр повідомив, що загерметизував невеличке пошкодження. По біцепсу розтікалося щось тепле.
Гомез кричав, мов безумець, насипаючи з віддаленого кутка. У відповідь палили повсякчас. Джим бачив, як морпіха було вражено раз і ще раз: маленькі вибухи та хмарки осколків вилітали з його обладунків. Голден вже не вірив, що всередині могло бути щось живе. Та Гомез відвертав увагу ворога, і група з «Лицаря» змогла дочвалати й заховатися за шлюзом корвета.
Келлі дістав з кишені маленьку металеву пластину. Він провів картку через сенсор, відчинив зовнішній люк, і Голден запхнув тіло Амоса всередину. Потім залізли решта, здивовано і з недовірою переглядаючись, аж поки не завершилося шлюзування і не відкрився внутрішній люк.
– Очам не вірю, що ми… – почав було Алекс, але його грубо обірвали:
– Про це поговоримо пізніше, – рявкнув Келлі. – Алекс Камаль, ви служили на кораблях КРФМ. Можете літати на цій посудині?
– Звісно, Ель Ті, – і запитав здивовано: – Чому я?
– Іншого нашого пілота вбито ззовні. Тримай, – Келлі віддав пілотові металеву пластину. Всім іншим пристебнутися. Ми втрачаємо забагато часу.
Зблизька шкода морпіховим обладункам була ще помітнішою. Поранення в груди. І не вся рідина, що виходила назовні, була гідравлічною. Крові теж було чимало.
– Дозвольте допомогти, – повернувся до лейтенанта Голден.
– Не торкайся мене, – злість у голосі Келлі здивувала Джима, – пристібайся і закрий свого чортового рота. Миттю.
Голден не суперечив. Відімкнув прив’язь від свого скафандра і допоміг Наомі пристебнути Амоса до протиперевантажувальної кушетки. Келлі залишався палубою нижче, та його голос доносився через корабельний зв'язок:
– Містере Камаль, ми готові до польоту?
– Підтверджую, – доповів Алекс, – реактор вже було увімкнуто, коли ми дісталися сюди.
– «Тачі» вже був готовий. Ось чому ми обрали його. Щойно вийдемо з ангару, вмикайте повний газ.
– Підтверджую.
Легкими поштовхами у різних напрямках поверталося тяжіння – Алекс піднімав борт і виводив до виходу з ангару. Голден нарешті закінчив прив’язуватися і подивився на Наомі з Амосом. Механік стогнав і вчепився у край кушетки намертво.
– Як ти, Амосе? – запитав Джим.
– Фан-бля-стично, кепе.
– Курва, я бачу Гомеза, – донісся голос Камаля, – його вбито. Ах ви ж срані виблядки! Вони стріляють в нього мертвого. Сучі діти!
Судно завмерло, і Алекс спокійним голосом сказав:
– Ось вам за щоку, гандони.
Вібрація пів секунди на півдорозі до виходу.
– Гармати точкового захисту? – уточнив Голден.
– Таке собі побіжне правосуддя, – відповів пілот.
Голден уявляв, що можуть зробити з людським тілом вкриті тефлоном сталеві з вольфрамовими наконечниками кулі на швидкості п’ять тисяч метрів за секунду, коли Алекс натиснув на газ і купа слонів стрибнули йому на груди.
***
Голден прокинувся при нульовому тяжінні. Його очні западини і тестикули боліли – це значило, що якийсь час тому було значне прискорення. Настінний термінал навпроти повідомив, що прискорення тривало майже півгодини. Наомі ворушилася. Амос був без пам’яті, а крізь діру в скафандрі серйозно юшила кров.
– Наомі, перевір Амоса, – Джим проквакав хрипким гострим голосом. Йому боліло горло при розмові, – Алексе, доповідай.
– «Донні» вибухнув під нами, кепе. Видко, морпіхи не втрималися, – доповів пілот стишеним і сумним голосом.
– Шість атакуючих суден?
– Жодного натяку на них після вибуху. Певно, підсмажилися.
Голден кивнув сам собі. Побіжне правосуддя, ага. Абордаж є найризикованішим маневром у бою. Насправді це є змагання між абордажниками, що просуваються у машинне відділення, і колективною свідомістю тих, хто тримає палець на кнопці самознищення. З першого погляду на капітана Яо було зрозуміло, хто виграє це змагання. Та хтось вважав, що перемога варта ризику.
Голден відв’язався та поплив до Амоса. Наомі озброїлася великими ножицями з аварійного набору і різала скафандр механіка. Діра виникла від загострених країв зламаної великогомілкової кістки, коли костюм тиснув під 12 g. Закінчивши зрізати скафандр, Наомі зблідла: верхня частина ноги була вкрита кров’ю з розірваних тканин.
– Що будемо робити?– запитав Голден.
Старпом у відповідь лячно і хрипко розсміялась.
– Не маю жодного уявлення.