Джеймс С. – Пробудження Левіафана (страница 26)
– Та це не має значення, – відповів Алекс, – якби ми прийшли в них, то все одно мусіли б зняти.
– Варт було б спробувати, – не здавався Амос.
– Ну якщо хочеш повернутися у часі і зробити це – то будь-ласка.
Наомі твердо прикрикнула:
– Агов!
Про Шеда всі мовчали. Що є сил намагалися не дивитися на тіло.
Голден прочистив горло, аби привернути увагу, потім підплив до Шеда, дивлячись на нього. Застиг, даючи усім час оглянути обезголовлене тіло, потім витяг ковдру з шухляди під кушеткою, обмотав тіло та прив’язав ременями з тієї ж кушетки.
– Шеда вбито. Ми у серйозній небезпеці. Розборки не продовжать наші життя ні на секунду,– промовляв Голден, оглядаючи команду, – а що продовжить?
Ніхто ні слова не вимовив. Джим звернувся перше до старпома:
– Наомі, що може втримати нас живими довше, аніж те, що ми щойно зробили?
– Я подивлюся, чи зможу знайти аварійне повітря. Кімната розрахована на шістьох, а нас лише... четверо. Можливо, мені вдасться прикрутити струмінь, аби надовше стало.
– Добре, дякую. Алексе?
– Якщо хтось ще є, крім нас, то вони шукатимуть вцілілих. Я почав грюкати в переборку. У вакуумі вони нас не почують, але якщо є приміщення з атмосферою, то звук проходитиме металом.
– План нівроку. Я відмовляюсь вірити, що ми єдині вцілілі на судні, – Голден повернувся до механіка. – Амосе?
– Дай-но перевірити панель зв’язку. Мо, вдасться додзвонитися на місток чи до аварійної команди, або, холєра, хоч кудись.
– Дякую, мені дуже подобається ідея повідомити комусь, що ми живі.
Люди взялися до роботи, Голден плавав біля Шеда. Наомі висмикувала панель доступу з переборки. Алекс заліз на палубу, вперся руками в кушетку і почав грюкати черевиками в переборку. Кімната трохи вібрувала після кожного удару. Амос дістав з кишені мультитул, щоб розібрати комунікаційну панель.
Упевнившись, що всі зайняті, капітан поклав руку на Шедове плече біля червоної плями.
– Мені дуже шкода, – прошепотів він тілу. Очі пекло, і він натиснув на них кісточками пальців.
Модуль зв’язку було приєднано до стіни лише дротами, коли він продзижчав один раз. Амос зойкнув і відштовхнувся так сильно, що полетів через кімнату. Голден перехопив механіка, викрутивши йому плече у спробі загасити стодвадцятикілограмовий імпульс здорованя-землянина.
Комунікатор задзижчав ще раз. Голден відпустив Амоса і підплив до пристрою. Жовтий діод загорівся біля білої кнопки. Щойно Джим натиснув її, пролунав голос лейтенанта Келлі.
– Відійдіть від люку, ми заходимо.
– Хапайтесь за щось, – крикнув Голден команді, потім схопив ремені кушетки і намотав їх на руку та передпліччя.
Коли люк відкрився, Голден очікував, що все повітря вийде. Натомість почувся гучний тріск і тиск лише трохи знизився. У коридорі тонкі шматки пластику, пристиковані до стін, утворили імпровізований шлюз. Стіни камери небезпечно напнулися від атмосфери, але тримались. Всередині новоствореного шлюзу Келлі і три його морпіхи, зодягнені у важку вакуумну броню, перли достатньо зброї для перемоги у декількох невеликих війнах.
Піхота залетіла в кімнату зі зброєю напоготові та зачинила за собою люк. Один з них штовхнув Голдену велику сумку.
– П’ять скафандрів. Одягайте, – наказав лейтенант. Його очі перебігли від кривавої ковдри Шеда до латок на стіні.
– Втрати?
– Наш медик, Шед Гарві, – відповів Голден.
– Отож. Якого біса? – голосно запитав Амос. – І хто ж це накостиляв вашій веселенькій яхточці?
Наомі і Алекс мовчки діставали костюми з сумки.
– Я не знаю, – відповів Келлі, – але ми відходимо прямо зараз. Мені наказано відправити вас геть на рятівному кораблі. У нас менше десяти хвилин, аби дістатися ангару, перевірити корабель і залишити зону бою. Швидше вдягайтесь.
Голден одягав костюм і уявляв цю евакуаційну гонку.
– Лейтенанте, «Доннаджер» розвалився?
– Ще ні, але нас узяли на абордаж.
– Тоді чого ми втікаємо?
– Ми програли.
Келлі не стукав з нетерпінням ногою по палубі, поки вони герметизували скафандри. Голден міг заприсягтися, що це лише через активовані магніти у взутті. Щойно всі були готові, лейтенант швидко перевірив радіо кожного, тоді вийшов у коридор. Восьмеро осіб, четверо з яких у силових обладунках, зробили міні-шлюз затісним. Келлі дістав з піхов на грудях важкий ніж і швидким рухом розпанахав пластиковий бар’єр. Люк за їхніми спинами з грюкотом закрився, повітря з коридору зникло разом із беззвучним шурхотом пластику. Келлі вибіг у коридор, команда намагалася не відставати.
– Ми рухаємось якнайшвидше до кільових ліфтів, – розповів морпіх по радіо, – після абордажної тривоги вони заблоковані, але я можу відкрити одні двері і ми полетимо по шахті в ангар. Все продубльовано. Побачите ворогів – не зупиняйтесь. Постійно рухайтесь, ми потурбуємось про ворога. Прийнято?
– Прийнято, лейтенанте, – видихнув Голден. – Навіщо вас брати на абордаж?
– Командно-інформаційний центр, – відповів Алекс, – це ж Святий Грааль. Коди, призначення, ядра комп’ютерів, процедури. Захоплення КІЦу лінійного судна – це жаданий сон будь-якого стратега.
– Припинити теревені, – мовив Келлі, та Голден не звернув на нього уваги.
– То це означає, що вони радше підірвуть реактор, аніж дозволять такому статися?
– Угу. Стандартний алгоритм при абордажі. Морпіхи тримають місток, КІЦ і машинне. Якщо хоч одне буде захоплено, хтось з двох інших натисне кнопку, і на кілька секунд корабель стане сонцем.
– «Стандартний алгоритм», – огризнувся Келлі, – там же мої друзі.
– Пробач, Ель Ті, – мовив Алекс, – я служив на «Бендоні». Навіть і не думав шуткувати.
Вони повернули за ріг і вперлися в ліфти. Всі вісім підйомників були вимкнені і заблоковані. Важкі гермодвері автоматично зачинилися, коли судно було продірявлено.
– Гомезе, відкрий двері, – наказав Келлі, – Моле, Доокі, приглядайте за коридорами.
Двоє військових розійшлися спостерігати за коридорами через приціли. Третій біля дверей одного з ліфтів мудрував над консоллю управління.
Голден направив свій екіпаж попід стіни, подалі від ліній вогню. Іноді палуба під ногами слабко вібрувала. Ворожі кораблі перестали стріляти – бо ж їхні абордажні команди були всередині. Отже, це був вогонь з ручної зброї та легка вибухівка. Але вони наразі перебували в вакуумі, і все, що відбулося, здавалося віддаленим і сюрреалістичним. Голден зрозумів, що його розум працює не так, як мав би. Травматичний шок. Знищення «Кентербері», смерть Аде і Макдовела. Тоді хтось убив Шеда в їхній кімнаті. Це вже занадто, мозок не здатен сприйняти це. Джим відчув, як сцена довкола нього віддаляється все більше і більше.
Капітан обернувся до Наомі, Алекса і Амоса. Його команди. Вони позирали назад, підсвічені дисплеями шоломів сіро-зелені обличчя перетворювали їх на привидів. Гомез стиснув руку в переможному жесті, коли гермодвері піднялися, відкривши доступ до ліфту. Келлі махнув своїм людям. Той, кого звали Молем, повернувся і посунув до ліфта – коли його обличчя розлетілося шматками броньованого скла і крові. Броньований торс і переборка позаду розквітли сотнями маленьких детонацій і хмарок диму. Тіло невагомо коливалося, тримаючись на палубі завдяки магнітам у черевиках.
Голденове відчуття нереальності змило андреналіном геть.
Вогонь вівся по той бік стіни, тіло морпіха продірявили з швидкострільної зброї. Канал зв’язку наповнився криками флотських і команди «Лицаря». Ліворіч від Джима Гомез смикнув двері, використавши підсилювачі броні і оглянув пусту шахту за ними.
– Всередину! – заволав Келлі. – Всі всередину!
Голден відхилився назад, проштовхуючи Наомі, потім Алекса. Останній морпіх, Доокі, у швидкому темпі стріляв з гвинтівки за рогом. Коли патрони скінчились, Доокі припав на одне коліно і відімкнув магазин одним рухом. Швидше, аніж Голден міг прослідкувати, він дістав новий магазин з розгрузки і зарядив зброю. Відкрив вогонь – менш ніж за дві секунди по тому як закінчилися патрони.
Наомі волала Голденові, аби той забирався в шахту, а потім міцна рука схопила його плече, відірвала разом з магнітними підошвами від полу і швиргонула в двері ліфта.
– Бути тобі вбитому, якби я не няньчився, – гримнув лейтенант Келлі.
Вони відштовхнулися від стінок шахти і полетіли довгим тунелем до корми. Джим дивився назад на відкриті двері, оцінюючи відстань між ними:
– Щось Доокі не видно.
– Він нас прикриває, – відповів командир флотських.
– Тож нам краще забиратися, – додав Гомез, – най у тому буде сенс.
Келлі як керівник групи схопився за перекладину на стіні шахти і почав гальмувати. Всі інші зробили те саме.
– Це наш вихід. Гомезе, перевір все, – наказав лейтенант. – Голдене, ось наш план: ми маємо узяти один з корветів з ангару.
Це мало сенс. Корвет – судно класу легких фрегатів. Флотський ескорт, він був найменшим судном, обладнаним двигуном Епштейна. Досить швидкий, аби подорожувати по всій системі та втікати від усіх загроз. Вторинна роль – торпедоносець, тож він також мав і зуби.
Джим кивнув і жестом запропонував Келлі продовжувати. Келлі дочекався, коли Гомес закінчить розвідку, і ступив на палубу ангару:
– Отже, в мене картка доступу, аби ми увійшли всередину, і код активації, щоб запустити борт.