Джеймс Купер – Слідопит, або Суходільне море (страница 91)

Кеп завмер у безмовному захопленні перед цим незвичайним видивом. Та коли «Вітрогон» підійшов ближче, досвідчене око старого моряка все-таки помітило, що штурвал приводиться в дію за допомогою штуртросів^[132], хоча того, хто це робив, зовсім не було видно. А що тендер мав досить високі борти, ця таємниця розкривалася просто: ховаючись від ворожих куль, екіпаж, безсумнівно, лежав під бортами. Судячи з цього, на палубі, крім кількох чоловік екіпажу, більше нікого не було. Вислухавши ці пояснення свого товариша, Слідопит розпачливо похитав головою.

— Це означає, що Змій не дійшов до Освего,— сказав він,— і що нам нічого розраховувати на допомогу з боку залоги. Хоча б Ланді не заманулося замінити Джаспера Вестерна кимось іншим, тому що Джаспер один у такому скрутному становищі вартий цілого загону. Що ж, ми втрьох мужньо станемо до бою: ви, як моряк, відповідатимете за зв’язок з тендером; Джаспер, вроджений озерянин, робитиме все, що потрібно, на воді, а я зі своїм хистом, який не поступиться хистові будь-якого мінга,— ну, мені дайте все інше, і я зроблю, що тільки зможу. Вважаю, що ми, чоловіки, мусимо показати, на що ми здатні, захищаючи Мейбл.

— Це наш обов’язок, і ми його виконаємо! —- гаряче підтримав свого товариша Кеп, який, побачивши знову сонце, став трохи більше вірити в недоторканність свого скальпа.— Я розглядаю появу «Вітрогона» як одну обставину, а чесність Прісної Води — як іншу. Втім, цей молодик Джаспер, як видно, з обережних, бо обходить берег якомога далі і, здається, вирішив спочатку розвідати, що робиться на острові, а потім уже причалювати.

— Гляньте, гляньте! — в захваті вигукнув Слідопит.— На палубі Змієва пірога, отже, вождь із ними, і, безсумнівно, він повідомив їх про наше становище. Делавар — це вам не мінг: він або розповість усю правду, або ж триматиме язика за зубами.

Як читач уже, певно, помітив, Слідопит був доброї думки про делаварів, а про мінгів — поганої. Він високо цінував правдивість перших, а про останніх думав так, як спостережливіші й розумніші люди в нашій країні звикли вже думати про деяких писак з нашої братії, котрі так забрехалися, що тепер їм ніхто не йме віри навіть тоді, коли вони із шкіри пнуться сказати правду.

— Звідки знати, що то Змієва пірога; вона може, належати й тендерові,— зауважив прискіпливий моряк.— На палубі в Джаспера теж була пірога, коли ми відпливали.

— Це правда, це правда, друже Кепе, але якщо ви пізнаєте вітрила й щогли за гротами, то я, мавши досвід життя на кордоні, навчився розрізняти піроги й стежки. Якщо ви можете відрізнити нове вітрило від старого, то я можу відрізнити стару пірогу від піроги, зробленої з нової кори. А то і є Змієва пірога. Благородний делавар, побачивши, що блокгауз в облозі, негайно поспішив до Освего й дорогою здибав «Вітрогона». Розповівши їм про все, що скоїлося, він привів сюди тендера, щоб якось нам допомогти. Дав би тільки бог, щоб Джаспер Вестерн був на борту!

— Так, так, це, може, було б і непогано, бо хто б не був цей хлопець — чесна людина чи зрадник,— але треба сказати: він уміє виходити з ураганів.

— І переправлятися через водоспади,— додав Слідопит, легенько штовхнувши свого співрозмовника ліктем у бік, і зайшовся своїм безгучним сміхом.— Хлопцеві слід віддати належне, хай він своїми руками навіть поздирає скальпи з усіх нас.

«Вітрогон» підійшов уже так близько, що Кеп навіть нічого не відповів. Тим часом навколишній краєвид був такий незвичайний, що він заслуговує детальнішого, опису: тоді в читача складеться повніше уявлення про картину, яку ми тут хочемо змалювати.

Буря досі ще. не вщухла, тонкі дерева тнулися майже до самого долу, а завивання вітру в гіллі нагадувало гуркіт далеких колісниць.

В повітрі хмарами носилося листя, яке в цю пізню осінню пору легко зривалося з гілок і перелітало з острова на острів, немов зграї птахів. Якби не цей шелест, довкола стояла б цвинтарна тиша і про те, що на острові були ірокези можна було б здогадатися хіба що з їхніх човнів, котрі стояли вкупі з човнами п’ятдесят п’ятого полку у невеликій затоці, яка була за гавань. Ніщо більше не виказувало їхньої присутності на острові. Незважаючи на те, що несподівана й зовсім непередбачена поява тендера і захопила ірокезів зненацька, одначе в кожного з них на час бойових дій вироблялася постійна, ніби якась вроджена звичка до обережності, і тієї ж миті, як було подано сигнал тривоги, вони всі як один шмигнули по своїх схованках, мов хитрі лисиці по норах. Такий самий спокій панував і в блокгаузі, бо хоч Слідопит із Кепом і могли бачити геть усе, що діялося в протоці, самі ж вони добре дбали, щоб їх не бачив ніхто. Та найбільше обох їх дивувало те, що на борту «Вітрогона» й досі не було помітно присутності людей. Індіяни ж, слідкуючи за його, здавалося б, ніким не керованим летом, мимохіть проймалися жахом, і вже й найхоробріші з-поміж них засумнівалися в успіхові всієї вилазки, що почалася так щасливо для них. Навіть Гострій Стрілі, звиклому до спілкування з білими по обидва боки озера, раптова поява цього безлюдного корабля видалася лихою призвісткою, і він у ту мить був би радий опинитися деінде на суходолі.

Тим часом тендер просувався впевнено й швидко. Він тримався середини протоки, то нахиляючись під шквалом, то випростовуючись і бурунячи форштевнем воду,— немов той мудрець, який то згинається від злигоднів життя, то знову, щойно вони минуть, високо несе голову. І, хоч вітрила на тендері були майже всі зарифлені, швидкість його була просто неймовірна, не минуло ще, мабуть, і десяти хвилин, відколи вітрильник уперше білою хмаринкою замиготів удалині поміж деревами й кущами, як він ось був уже навпроти блокгауза. Щойно тендер порівнявся з блокгаузом, Кеп і Слідопит, щоб краще роздивитися, що діється на ньому, висунулися зі свого орлиного гнізда, і в цю хвилину, на превелику радість обом, Джаспер—Прісна Вода скочив на ноги й захоплено гукнув їм слова привіту. Забувши про небезпеку, Кеп зопалу й собі вистрибнув на широкий парапет і теж озвався у відповідь на Джасперове привітання. На щастя, сама тактика ворогів урятувала йому життя, тому що ті сиділи мов миші, в кущах, намагаючись не викрити себе жодним пострілом. А Слідопит навпаки, в кожній військовій операції дбав передовсім про ділову сторону, цілковито нехтуючи драматичною. Отож, ледь забачивши свого приятеля, він гукнув йому на всю силу своїх легень:

— Допоможи нам, Джаспере, і перемога буде за нами! Пальни по тих кущах, і вони побіжать, як зайці!

Кілька з тих слів, які вигукнув Слідопит, таки долетіло до Джаспера, проте більшість їх відніс убік вітер, тому що «Вітрогон» уже пройшов, і за хвилину його зовсім не стало видно з-за гайка, що обступав блокгауз.

Хвилин зо дві минуло в бентежному чеканні, а потім знову між деревами забіліли вітрила. Джаспер повернув через фордевінд і став іншим галсом під вітром обходити острів. Вітер, як уже згадувалося, був досить сильний для такого маневру, і тендер, лігши в дрейф за течією з вітром, міг без будь- яких труднощів пройти маленьку протоку, й потрапити на навітряний бік острова. Все це було виконано з дивовижною легкістю, ніхто не доторкнувся до снастей, вітрила регулювалися самі, і слухняне суденце керувалося одним стерном. Очевидно, цей маневр було проведено з метою розвідки. Та коли «Вітрогон» обійшов довкола острова й, знову повернувшись до вітру, ввійшов у ту саму протоку, якою починав свій обхід, стерно раптом було повернуто ліворуч, і він узяв інший галс. Грот, хоча й зарифлений, шарпнуло з такою силою, що Кепові здалося, ніби гахнуло з гармати, і він уже був злякався, що полопаються вітрильні шви.

— Його королівська величність, треба сказати, постачає добру парусину,— буркнув старий моряк.— А крім того, треба сказати,— хлопець з таким хистом керує кораблем, ніби пройшов добрий вишкіл! Після цього ви що хочете кажіть, добродію Слідопите, а я дідька лисого вам повірю, ніби цей Прісна Вода навчився такого мистецтва на якійсь прісноводій сажавці.

— А таки тут, саме на цьому озері. Він ще й не бачив океану й усього взагалі навчився тільки на Онтаріо. Я завжди вважав, що він має хист до всіх цих шхун і шлюпок, за це й поважаю його. Що ж до зрадництва, брехні та інших лихих вад, друже Кепе, то Джаспер Вестерн так само вільний від них, як і найвідважніший із делаварських воїнів; а коли ви хочете побачити справді чесну людину, підіть до цього плем’я — і там ви знайдете її!

— Гляньте, він повертає назад! — захоплено вигукнув Кеп, коли «Вітрогон» знову ліг на попередній курс.— Тепер ми побачимо, що задумав цей хлопчина. Не буде ж він безперестання крутитися туди й сюди протоками, мов дівка в контрдансі!

«Вітрогон» тепер так далеко відійшов від берега, що обидва спостерігачі на блокгаузі вже були, злякалися, чи Джаспер не збирається причалити до берега, а вороги зі своїх лігвиськ заблимали на судно очима з таким кровожерливим захватом, який відчуває тигр, коли, припавши до землі, бачить, що необережна жертва сама йде до його лігва. Проте Джаспер мав на меті зовсім інше. Добре обізнаний з берегом острова та глибиною вод навколо нього, він не сумнівався, що зможе підійти до берега без будь-якого ризику; він спокійнісінько підплив до нього так близько, що наблизився до самої бухточки, зачепив обидва сержантові човни і, прив’язавши їх до тендера, потяг у протоку. А що всі піроги були припнуті до цих двох Дангемових човнів, то Джаспер цим відважним маневром позбавив індіян засобів відступу з острова, і тепер вони могли втекти хіба що плавом. Ірокези вмить збагнули, в якому безвихідному становищі вони опинилися, бо всі як один схопилися на ноги, й повітря сповнилося диким лементом та безладною стріляниною, від якої ніхто не зазнав будь-якої шкоди. Та досить їм було тільки покинути свої схованки, як два постріли покарали їх за цю необережність. Перший, з даху, поклав одного ірокеза на місці, розтрощивши йому черепа, а другий, з «Вітрогона», зробив делавар. Правда, Чингачгуків постріл був не такий влучний, як постріл його друга, бо тільки скалічив ірокеза на все життя. Екіпаж «Вітрогона» радісно загукав, а вороги знову немов провалилися крізь землю.