Долорес Редондо – Диригент (страница 42)

— Не розумію, куди ви хилите, — докірливо мовила Такер.

— Мартін Ленкс знищив своїх рідних, тому що вони не відповідали його ідеалу, але він не думав, що сам має якісь недоліки — йому не хотілося нічого виправляти й нічого змінювати. Якщо Мартін Ленкс почав нове життя, він спробував повторити попереднє, тримаючи ситуацію під контролем, старанно виконуючи план, уникаючи помилок. Єдине, що потребувало змін, так це його родина. Він вважає себе досконалим.

Вона очікувала, що Такер заперечить, але коли агентка заговорила, її інтонація давала зрозуміти, що вона аналізує й оцінює почуте.

— Отже, ви стверджуєте, що диригент — чоловік років п’ятдесяти п’яти, приблизно того ж віку, що й Ленкс... одружений, консервативний, прибічник традиційних цінностей. Гадаєте, він має ту саму кількість дітей?

— Можливо, — відповіла Амая. — Такий консерватор, як Ленкс, намагався би досягнути свого ідеалу й не схибити вдруге. Зауважте, що він не почувається винним.

Джонсон перейшов до наступних пунктів.

— Він мав би не надто привабливу дружину й не надто дорогу автівку. Оселився би в будинку середнього класу, обіймав керівну посаду середнього рівня і лишався набожною людиною. Ленкс ходив до церкви кілька разів на тиждень, змушував своїх дітей відвідувати заняття з катехізису і виконував різну роботу в лютеранській громаді. До слова, у прощальному листі він називає основною причиною вбивства «аморальну поведінку» своїх близьких, які начебто збилися з істинного шляху.

Дюпре кивнув, дивлячись на апарат.

Амая ладна була поклястися, що агентка Такер усміхалася, коли вимовила таке:

— Тоді ви будете в захваті від того, що ми підготували для вас. — Її інтонація давала зрозуміти, що вона дуже задоволена собою. — Ми з Емерсоном з’ясували дещо цікаве через сумніви, що виникли у мене після сьогоднішньої розмови з Нельсоном. Детектив Нельсон видався нам не стільки недбалим, скільки ухильним, і, продивившись матеріали, надіслані агентом Джонсоном, ми погоджуємося, що розслідування вбивства Ендрюсів велося належним чином. Тому поведінка інспектора змусила мене замислитися над причинами його явного небажання допомагати нам. Згадаймо, що він виїхав до Тампи з групою волонтерів, коли ми вперше зателефонували йому, за кілька годин до того, як виявили останню застрелену родину. Також він був у Ґальвестоні під час убивства родини Ендрюсів.

— Нельсон — детектив із відділу вбивств, — перебив її Джонсон, — і перш ніж переїхати до Флориди, він мешкав у Ґальвестоні. Не розумію, до чого тут...

— І саме тоді, коли Джозеф Ендрюс молодший акцентує увагу на скрипці, доказ зникає.

— Агентко Такер, нагадую вам, що інструмент пропав після другого приходу експертки. Саме детектив Нельсон наказав провести повторну експертизу скрипки, піддавшись на вмовляння Джозефа Ендрюса молодшого, — уточнив Джонсон.

— Я певна, що той, хто поклав скрипку біля каміна, спершу прибрав усі сліди. Досвідчений вбивця на кшталт диригента не припустився би такої грубої помилки.

— Якщо існувала якась причина викрадення скрипки, було б логічнішим зробити це перед другим оглядом експертки, хіба ні? — нетерпляче спитав Джонсон.

— Гадаю, зникнення скрипки виглядало би підозрілим одразу після того, як Джозеф Ендрюс привернув до неї увагу слідчих. Після проведення експертизи такий інцидент не мав суттєвого значення. Можливо, як припускав юний Ендрюс, на скрипці був якийсь знак — ідеться не про відбитки пальців, а про іншу зачіпку, якої було достатньо, щоб викрити зловмисника.

Слово взяв Дюпре.

— Агентко Такер, вивчаючи знімки скрипки, ми виявили дивну позначку на боку. Інспекторка Саласар майже певна, що це якесь слово. Ми звернулися по допомогу до Квантіко, а вам надіслали копію.

До них долинуло тихе клацання клавіатури.

— Бачу. Справді скидається на якесь слово. Саме це я мала на увазі — якась незначна деталь, схожа на подряпину або пошкодження внаслідок падіння, може містити важливі докази, що виведуть на слід особи, яка залишила скрипку в будинку. Не виключено, що ця особа навіть не помітила позначки на інструменті, а побачила її за тих самих обставин, що й ви, — продивляючись знімки.

— Ви натякаєте, що Бред Нельсон якимось чином причетний до всіх цих злочинів? — поцікавився Дюпре.

— На жаль, я не маю змоги це з’ясувати, — дещо роздратовано відказала Такер. — Я намагалася зв’язатися з ним, щоб поставити кілька запитань, і мені повідомили, що він приєднався до групи добровольців, які вирушили до Нового Орлеана допомагати постраждалим від Катріни.

— Чорт забирай! — скрикнула Амая. Джонсон і Дюпре позирнули на неї, розуміючи значущість цієї інформації. — Сховався в усіх на видноті. Агентко Такер, чи має дітей Бред Нельсон?

— Він має двох синів та одну доньку. Вік дітей — дванадцять, шістнадцять і вісімнадцять років. Є одна цікава деталь... Нельсон та його дружина живуть нарізно. Вони ще не розпочали процесу розлучення офіційно, проте мешкають у різних будинках відтоді, як перебралися сюди. Першою переїхала жінка — це сталося вісім місяців тому, за кілька днів до вбивства Ендрюсів. Три місяці по тому він наслідував її приклад, коли домігся переведення до тутешнього відділку задля возз’єднання родини.

— Мабуть, його дружина була ініціаторкою розірвання стосунків, — зазначив Дюпре.

— Я теж так вважаю, — мовила Такер. — Той факт, що Нельсон поїхав за нею до іншого міста, свідчить, що він цінує свою сім’ю і не хоче зруйнувати те, що будував, будучи представником тієї категорії чоловіків, які не визнають, що у подружніх взаєминах іноді виникають проблеми. Нельсон має звичайну роботу, ніколи не виявляв особливих професійних талантів, їздить на сімейному седані «Ford Crown Victoria» 2001 року випуску. На світлині, що лежить переді мною, детектив позує у скромному костюмі та краватці — такі можна придбати в будь-якому універмазі. Він відповідає профілю вбивці.

— Це лише доводить, що Нельсон — консервативний чоловік, як і мільйони американців. Не бачу нічого дивного в його бажанні возз’єднатися зі своєю родиною. Чому він мав би не хотіти цього? Ви сказали, що процес розлучення ще не розпочато, — заперечив Джонсон.

— Крім того, — повела далі Такер із певним злорадством, — він вперше виїхав на завдання з рятувальною групою десь за п’ятнадцять днів після вбивства Ендрюсів у Ґальвестоні. Йдеться про організацію «Врятуй мене», до складу якої входять пожежники, поліціянти й кваліфікований персонал. Вони виїжджають до районів, уражених стихійним лихом. Діють лише в межах нашої країни. За пів години я маю поговорити з очільницею групи, щоб уточнити дати й місця, де працював Нельсон.

— Здається, він хороша людина... — зауважив Джонсон.

— Агентко Такер, — втрутилася Амая, — я маю чіткий портрет Ленкса, а ще — програму, що встановлює паралелі між обличчями й допомагає опізнати людину навіть після пластичної операції. Мені потрібна ота світлина детектива Нельсона.

— Я відправлю її на вашу електронну пошту, хоча сумніваюсь, що вона стане вам у пригоді, — відповіла Такер.

— Взагалі-то мені потрібні світлини всіх його рідних. А також їхні імена.

— Емерсон подбає про це, — пообіцяла Такер.

Дюпре взяв слово й підійшов до гучномовця, не відриваючи пильного погляду від Джонсона.

— Треба якнайшвидше дізнатися з надійних джерел, чи був Нельсон на місці вбивства інших родин. Волонтерська група, що негайно виїжджає до вражених ураганом районів, дає йому ідеальне алібі й привід пересуватися всією країною, але, попри це, йдеться про непрямі докази. Попереду багато роботи. Підозрюю, що саме з цієї причини капітан Рід із Ґальвестона так поспішав передати нам знімки, прикріплені до справи про вбивство Ендрюсів. Необхідно поговорити з ним. Хороша робота, агентко Такер, агенте Емерсоне. Я подзвоню вам, щойно будуть якісь новини. А ви телефонуйте мені.

Джонсон здійняв руку з явним наміром зупинити його.

— Агентко Такер, ви нічого не сказали про релігію. Мартін Ленкс був глибоко релігійною людиною. Ми всі згодні з тим, що його своєрідні уявлення про гріх були надзвичайно важливими й безпосередньо вплинули на рішення вбити власну родину. Чи відвідує церкву Бред Нельсон?

Такер помовчала кілька секунд, перш ніж відповісти:

— Ми ще не знаємо напевно, бо мали недостатньо часу... Та все вказує на те, що він атеїст.

Коли зв’язок обірвався, Амая була певна, що під пишними вусами агента Джонсона промайнула посмішка.

Спецагентка Стелла Такер підкреслила ручкою назви місць, що їх диктувала по телефону очільниця організації «Врятуй мене». Водночас вона порівнювала ці дані зі списком відгулів, узятих Нельсоном після переведення до центрального відділку Маямі. Останній документ щойно надійшов із департаменту поліцейського персоналу.

— Бруксвіль, Оклагома. Техас, маленьке містечко поблизу Альворда. Тампа у Флориді й Новий Орлеан, Луїзіана, — повторювала вона, ставлячи помітки в списку. — А ви цілком певні, що детектив Нельсон побував у всіх цих місцях?

— Щотижня волонтери надсилають нам свої робочі графіки, на основі яких ми складаємо список рятувальників, готових до виїздів.

У разі виникнення надзвичайної ситуації ми телефонуємо тим, хто має змогу приєднатися до групи. Насамперед нас цікавлять люди, які перебувають поблизу місця катастрофи, хоча траплялося, що ми викликали деяких співробітників з іншого кінця країни. Проблема в тому, що йдеться про поліціянтів, пожежників, санітарів і лікарів.