Долорес Редондо – Диригент (страница 41)
— Детективе Булле, — мовила вона, простягнувши йому документи.
Він підняв погляд, і, коли їхні очі зустрілися, Амая розпізнала серйозний, стриманий вираз, який свідчив про відчуття жаху, що переповнювало його.
— Це знімки скрипки, зроблені на прохання Джозефа Ендрюса молодшого. Чи не могли би ви перекласти їх на інший стіл? — Вона вказала в глиб зали.
Він кивнув, мовчки взяв теку і рушив до столу, розташованого поряд із письмовою дошкою.
— Робота проводилася ретельно, — диктував далі Джонсон. — До матеріалів справи додається звіт кожного експерта з докладним описом його роботи у хронологічній послідовності; крім того, розкрито кліматичні й орографічні особливості. Оскільки вбивство було вчинено в будинку, враховувалися такі дані, як внутрішня і зовнішня температура, а також той факт, що одне з вікон було розбите. — Він нахилився ближче до диктофона, що лежав посеред столу. — Наскільки я бачу, всі висновки експертів задокументовані належним чином. На деяких знімках містяться докази злочину з письмовим поясненням, що це за предмети і де вони були знайдені.
Амая вказала на низку світлин із зображенням крапель крові, що вільно падали, стікали або розбризкувалися на твердій поверхні. Всі були пронумеровані, і до кожної кріпилася метрична шкала.
— Збір доказів, збереження і ланцюг поставок не викликають заперечень, — зауважила вона. — Всі зразки були сфотографовані й розкладені у паперові конверти з відповідними наліпками.
Джонсон привернув увагу детективів до другої низки фотографій, зроблених у темному приміщенні із застосуванням яскравого освітлення.
— Що це таке? — поцікавився Шарбу.
— Наші ґальвестонські друзі були прискіпливими. На цих знімках показано процес пошуку прихованої крові за допомогою реактиву люмінол і спеціального освітлення. Експерти не знайшли ознак того, що хтось намагався приховати сліди крові чи будь-якої іншої рідини.
Читаючи звіт, Амая час від часу проглядала фотографії слідів.
— Для виявлення слідів використовувалися різні реактиви й кольорові порошки, — мовила вона, вказуючи на іншу групу світлин і не відриваючи очей від звіту. — Всі сліди, зафіксовані в будинку, належали членам родини. Аналогічним чином усі волосисті волокна, знайдені на місці події, зберігалися в окремих конвертах. За результатами експертизи, це волосся Ендрюсів.
Дюпре зупинився біля Джонсона й Амаї.
— Отже, огляд місця злочину був здійснений бездоганно.
— На мою думку, вони зробили все ідеально, — підтвердила Амая.
— Тоді... Чому? — спитав Дюпре.
Джонсон та Амая переглянулися.
— Що ви маєте на увазі? — уточнив Джонсон.
— Ґальвестонська поліція вже надсилала нам на електронну пошту звіти, цифрові фотографії... всі матеріали, що зазвичай додаються до справи. Чому ж тоді, коли ми попросили фотографії скрипки, капітан Рід відрядив із Ґальвестона двох патрульних, попри штормове попередження через Катріну?
— Не знаю. Чому? — перепитав Джонсон.
— От і я не знаю, — зізнався Дюпре. — З якоїсь причини начальник Бреда Нельсона вирішив, що має відправити нам оригінальні знімки. На його думку, це важливо і терміново.
— Може, горе юного Ендрюса розчулило його серце і він почувається винним, розуміючи, що ми можемо повторно відкрити справу, — припустив Джонсон.
— А може, на відміну від Бреда Нельсона, він не настільки впевнений, що на початку розслідування все робилося як слід, — сказала Амая.
Джонсон знизав плечима.
— Як я вже казав, — зазначив він і широко розвів руки, немовби охоплюючи весь стіл, — вони працювали бездоганно.
— А скрипка? — поцікавився Дюпре, підвівши їх до столу, за яким вмостився Джейсон Булл.
— Те саме стосується і скрипки. Чиста, професійна робота. Так, це правда, що друга експертиза була проведена після того, як бригада прибиральників очистила місце злочину, але на загальних фотографіях і на тих, що були відзняті згори, добре видно скрипку. На ній немає жодних відмітин, бризок або прилиплих часток. Ми можемо відсканувати оригінальні знімки, зроблені до прибирання, і спробувати збільшити їх, хоча, відверто кажучи, експерти такого рівня навряд чи могли не помітити якогось сліду. Надто старанно вони працювали.
Джейсон Булл кашлянув.
— Слухаємо вас. — Амая запросила його висловитися.
— Мабуть, це нічого не означає. Я не є експертом і не розбираюсь...
— Булле, ви щось побачили? — наполегливо спитав Дюпре.
— Може, я помиляюсь, — мовив він, тицьнувши пальцем в одну із фотографій, — але мені здається, що внизу щось написано.
Всі схилилися над світлиною, на яку вказував детектив. Скрипка була зображена крупним планом; під плечовою опорою, там, де лак облупився на деревині, розрізнялася якась хвиляста лінія.
— Скидається на звичайну подряпину, спричинену зіткненням із більш твердою поверхнею, — зауважив Джонсон.
Дюпре підняв світлину затягнутими в рукавиці пальцями й глянув на неї зблизька.
— Ця лінія начебто продовжується після кривої, утвореної вигином деки. Чи є інший знімок, де її краще видно?
Вони продивилися всі знімки один за одним, але не знайшли жодного, де можна було б визначити, чи тягнеться лінія далі.
Дюпре роздратовано зітхнув.
— Треба пошукати у фотографіях місця події, де скрипка знята з правого боку, прихиленою до каміна, — запропонувала Амая, метнувшись до столу. Інші агенти рушили слідом за нею. Дівчина уважно проглянула фотографії і зрештою обрала дві. — Ось тут чудово видно бік скрипки, хоча з такої відстані не вдасться розгледіти, де закінчується ця позначка. Надіслані капітаном фотографії мають дуже високу якість. Якщо ми прислухаємося до поради Джонсона — відскануємо їх і спробуємо збільшити, гадаю, зображення вийде чіткішим.
— Дійте, — звелів Дюпре.
28. Сховався в усіх на видноті
Новий Орлеан, Луїзіана
За останню годину дощ посилився. Бурхливі потоки води обрушувалися на вікна з таким шумом, немовби хтось жбурляв у них жменями гравію. Вітер не вщухав. Далекий гуркіт грому нагадував монотонне безперервне відлуння, а за обрієм, де скупчилися грозові хмари, спалахували блискавки. Національний ураганний центр підтвердив, що око урагану в п’ятдесят миль завширшки охопило всю Мексиканську затоку й безжально насувалося на Новий Орлеан.
Амая позирнула у бік вікна, здивована оглушливим тріском, що вже не вперше доносився звідти. Вона вкотре запитала себе, чи буде достатньо засобів, використаних пожежниками, — обгортального паперу й ізоляційної стрічки, — щоб захистити людей, якщо вітер виб’є шибки й уламки скла розлетяться кімнатою. Аж раптом сама природа відповіла на її запитання: небо розколола сліпуча блискавка, внаслідок чого на папері відбилася тінь, що утворила ґратчастий візерунок на кшталт кліток для хрестиків-нуликів.
Дівчина витратила кілька хвилин на те, щоб відсканувати знімки й збільшити необхідне зображення. Трохи більше часу зайняло застосування програми розпізнавання почерку.
Приблизний результат був таким:
Програма визначила, що форма, розмір і чіткість штрихів співвідносяться з людським почерком. Не виключено, що Джонсон мав рацію і це випадкова подряпина, але не варто відкидати можливість того, що йшлося про дещо інше. Роздивляючись імовірний підпис, Амая виявила певну схожість із літерами
Вона заперечно хитнула головою і здалася. «Може, це просто подряпина».
О чверть на одинадцяту вони знову зателефонували Емерсону й Такер.
Дюпре надав слово Амаї.
— Ми маємо обмаль інформації про поведінку Мартіна Ленкса до того, як він убив свою родину. Ленкс не служив в армії, а за часів, коли він вчився у школі або в університеті, психологічні тести не використовувалися. Він не консультувався з психологами й не лікувався у психіатричних клініках, а на підприємствах, де він працював, від нього вимагали лише підтвердження кваліфікації й обов’язкових медичних оглядів. Усі дослідження його особистості здійснювалися на основі таких даних, як поведінка під час злочинів, імовірна втеча й зникнення. Наскільки вам відомо, висувалися різні версії щодо подальшої долі Ленкса, і більшість слідчих вважали, що він скоїв самогубство. На мою думку, в його прощальному листі немає нічого, що вказувало би на муки совісті. Аналізуючи риси його характеру, доречно припустити, що він почав нове життя. Бажання переписати все з чистого аркуша притаманне такому типу особистості. Підозрюю, що Мартін Ленкс може бути диригентом.
— Гадаю, таку можливість варто взяти до уваги. Мене тішить, що ми розглянемо цю гіпотезу, — підтримала її Такер.
Дюпре позирнув на Амаю, заохочуючи її продовжувати.
— Якщо Ленкс є диригентом, — повела далі вона, — я не погоджуюся з вами щодо того, чим він міг займатися всі ці роки. Агентко Такер, ви казали, що Ленкс, радше за все, повністю змінив життя, зовнішність, стиль одягу. Та якщо він — той самий чоловік, який сфотографувався зі своєю родиною, перш ніж убити її, він навряд чи змінив би основні аспекти існування. Розміщення людей на світлині дає нам ключ до його фантазій. Він змусив усіх кілька разів пересісти й прибрав із кадру молодшого сина. Побачивши, що така поведінка здивувала й збентежила його дружину і насторожила фотографа, він припинив суперечку, але два дні по тому повернувся і сфотографувався сам. Ленкс не змінював геть нічого — ні одяг, ні зачіску, ні окуляри, і навіть його поза нічим не відрізнялася від попередньої. Зображення настільки схожі, що мені спершу здалося, ніби знімок зроблений того ж дня, коли він приходив із сім’єю. Єдина відмінність між двома портретами полягає в тому, що він задоволено усміхається на тій світлині, де позує сам.