Долорес Редондо – Диригент (страница 36)
Амая, яка уважно дивилася на Дюпре під час його промови, відвела погляд до центру столу, зосередившись на мерехтливому вогнику, який вказував на те, що апарат увімкнений.
— Я дотримуюсь тієї ж думки, що й Емерсон, — мовила вона, здивувавши Джонсона, який озирнувся і підняв плечі. — Я згодна з усіма вашими аргументами, але насамперед ми повинні визначити, чи є Ленкс диригентом.
Дюпре ошелешено глянув на неї.
— Я вас не розумію. Мартін Ленкс ідеально відповідає профілю вбивці, який ви розробляли.
— Наразі мені бракує даних, аби мати підстави стверджувати те, чого ви хочете від мене, — ухильно відповіла вона.
— Неймовірно, — пробурмотів Джонсон, докірливо звертаючись до Дюпре.
Засмучений, Дюпре дивився на неї, насупивши брови.
— З одного боку, — провадила далі вона, читаючи на екрані надіслані Такер тексти й порівнюючи їх із примірником Біблії, — то міг бути він. Інший вірш із Біблії проголошує таке: «Не залишиться тут каменя на камені, який не буде зруйнований». Одна з типових рис біблійного вбивці — одержимість біблійними текстами або, в разі їх відсутності, містичними посланнями, що скидаються на священні.
У своєму прощальному листі Ленкс розповідає, яких зусиль йому коштувало об’єднувати родину; як він страждав, усвідомлюючи, що все розпадається. Будинок, зруйнований внаслідок стихійного лиха, символізує руїни його власної домівки. Він обирає сім’ю, що здається йому такою ж грішною, як і його сім’я. Він обирає цих людей, аби врятувати їх так само, як врятував своїх рідних, коли вбив їх і відправив прямісінько на небеса.
Джонсон і Дюпре кивали після кожного вимовленого нею слова. З телефонного апарата долинув голос Такер:
— У такому разі, інспекторко Саласар, ви хочете сказати мені, що маєте якісь аргументи проти вашої власної гіпотези? В чому проблема?
— Проблема в тому, що Мартін Ленкс убив свою родину, своїх близьких. Дружину, рідну матір, рідних дітей — синів та доньку, — пояснила вона. — Це перетворює його на типового винищувача власної родини. Ленкса можна віднести до щонайменше двох із чотирьох найпоширеніших категорій винищувачів: претензії на моральну вищість, аномалія чи божевілля, розчарування, параноя. Четверо з кожних п’яти вбивць цього типу скоюють самогубство після вчинення злочину — за винятком тих, які, подібно до Ленкса, почуваються морально вищими за інших людей. Однак, навіть якщо він вижив, що підштовхнуло його вісімнадцять років по тому вбивати родини, які, хоч і мають багато спільного, є дуже різними й до того ж мешкають у різних куточках країни, ніяк не пов’язаних один з одним? Основна проблема полягає в тому, що ми не знаємо, чим займався Мартін Ленкс останні вісімнадцять років. Вбивство цілої родини — гучна подія, навіть якщо злочин скоєно десь у глушині. Ця інформація мала би десь з’явитися, принаймні в пресі. Жодних відомостей немає. Ні в архівах ФБР, ні в архівах поліції штатів. Ми шукали схожі справи по всій країні й не знайшли нічого, крім справи про вбивство родичів Джозефа Ендрюса, що сталося якихось вісім місяців тому. Можливо, Мартін Ленкс убив свою родину, втік і не має стосунку до діянь диригента. Якщо ж він є диригентом, як йому вдавалося так довго контролювати непереборне бажання? Є одна річ, у якій я певна на всі сто відсотків: коли психопат переконаний, що його веде Бог, диявол чи будь-яка інша сутність, його треба якнайшвидше спіймати, бо він ніколи не зупиниться. Чому ж Мартін Ленкс зачаївся і не подавав ознак життя?
Такер перелічила найвідоміші варіанти:
— Причини бездіяльності серійного вбивці завжди є такими: смерть, тривала хвороба, тимчасове перебування за кордоном або у в’язниці, куди він потрапив за інший злочин. Якщо ми виходимо з того, що Ленкс живий, важко повірити, що чоловік, який подолав хворобу, що перешкоджала йому вести повноцінне життя впродовж вісімнадцяти років, спроможний нападати на цілі сім’ї. Не варто забувати, що деякі батьки були доволі сильними й мали синів-підлітків. Що ж до в’язниці, то такий громадянин, якого удавав із себе Ленкс, не міг опинитися за ґратами через дрібниці. На перший погляд здається, що найбільш імовірний варіант — виїзд із країни, але я чомусь не уявляю Мартіна Ленкса за кордоном. Надмірна самовпевненість не дозволила би розглядати можливість втечі. Свого часу слідчі дійшли висновку, що автівка, покинута в аеропорту, була фальшивим доказом, спробою збити зі сліду. Висувалася версія, що Ленкс повернувся до рідної країни своїх батьків, але було встановлено, що у нього не лишилося родичів в Австрії. Закладаюсь, що він перебрався до якогось американського міста. Взяв собі нове ім’я і веде інше життя, якого завжди прагнув і яке, на його думку, не міг розпочати, бо йому заважала власна родина.
Дюпре стежив за реакцією Амаї на слова Такер. Дівчина скривила губи, виражаючи сумнів. Було очевидно, що вона не погодилася, хоча й промовчала.
— Підіб’ємо підсумки, — попросив Джонсон, втрачаючи терпець. — Отже, ви не зважаєте на численні збіги — спосіб, у який Мартін Ленкс розправився зі своєю родиною, профіль інших вбитих сімей, положення трупів, кімнату, обрану ним для вчинення злочину, використану зброю і кулю. Ви бажаєте, аби ми списали його з рахунків, тому що ви не знаєте, чим він займався останні вісімнадцять років...
Амая опустила голову.
— Відповідайте, Саласар, — наказав Дюпре.
— Я маю відокремлювати Мартіна Ленкса від диригента, доки не знайду ґрунтовного пояснення тих потужних мотивів, що схилили його до нових злодіянь.
У залі запала незручна мовчанка, яку порушувало лише гудіння домофона, що використовувався як гучномовець.
Першим заговорив Дюпре.
— Чудово. Час братися до роботи. Працюватимемо на двох фронтах. З одного боку, ми не пов’язуватимемо диригента з конкретними особами, а з другого — розробимо поведінковий профіль Мартіна Ленкса й відновимо розшук по всій країні. Спробуємо простежити паралелі між Ленксами та вбитими сім’ями. Зберемо всі матеріали про Мартіна Ленкса, все, що стосується його особистого життя поза родиною, — позашлюбні контакти, колишні колеги, парафіяни його церкви.
Інтонація Емерсона давала зрозуміти, що він відчуває тріумф. Його голос пролунав дуже чітко.
— Було б доречно врахувати, що він міг вести подвійне життя, мати інших наречених або дружин, позашлюбних дітей, гомосексуальні стосунки. Такі речі змусили би почуватися винним чоловіка, який прагне бути досконалим. Це, ймовірно, довело його до самогубства. Не менш вірогідно, що, перш ніж померти, він схотів залишити «вихованця», який мав продовжити його справу.
Щойно нарада закінчилася, Дюпре звівся на ноги.
— Саласар, слідуйте за мною, — мовив він, виходячи із конференц-зали й прямуючи до внутрішніх сходів — єдиного місця, де вони могли побути на самоті. Погана ідея. Сходи поєднували чотири поверхи, де розташовувалися підрозділ Служби порятунку і пожежна частина, і вітер, що просочувався з нижнього поверху, свистів у щілинах між простими вікнами.
Дюпре не зважав на це надокучливе свистіння.
— Ви можете пояснити мені, що сталося в залі?
Вона здвигнула плечима й стиснула губи.
— Я не знаю, що ви маєте на увазі.
— Не знаєте? Я маю на увазі, що ви знову вагаєтесь, дивуєте перепадами настрою. Спершу ви вражаєте нас дивовижною проникливістю, а потім погоджуєтеся з Емерсоном. Навіщо ви це робите? Я привіз вас сюди не для того, щоб ви погоджувалися з іншими, і не для того, щоб ви приховували причини вашої незгоди, — сказав він, пригадавши її гримасу, коли вона слухала припущення Такер. — Певної миті ви здатні виступати проти всіх і обстоювати свою теорію, не зважаючи на позицію всієї групи. Ви підштовхуєте нас, змушуєте слухати ваші аргументи, прийняти ваше бачення ситуації, а потім, коли з’являються докази на вашу користь, коли всі пазли начебто сходяться докупи, ви відступаєте на крок назад.
— Я висловила свою думку... Але я також поважаю думку моїх колег.
Він зміряв її оцінювальним поглядом.
— Вас бентежить родина Ленкса, чи не так? Вам легше визнати, що хтось систематично винищує цілі родини, ніж те, що Ленкс убив своїх близьких. — Дюпре кивнув, немовби підтверджуючи власні підозри. — Найважче осмислити вчинки тих, хто завдає шкоди рідним людям, особливо дітям. Те, що він пише про свою доньку. — Дюпре затнувся, ніби несподівано натрапив на те, чого не помічав раніше. Чоловік помовчав кілька секунд, поки вона подумки молилася, щоб він продовжив свій монолог, не заглиблюючись в аналіз. Дюпре так і вчинив. — Але ви маєте це прийняти, хоча прийняття не означає розуміння. Гадаю, зрозуміти його мотиви неможливо. — Він знову затнувся.
Вона примружила очі й глибоко вдихнула повітря, намагаючись опанувати себе. Звісно, її бентежив Ленкс, Мартін Ленкс, та її рідна мати, оскільки зловісні причини, що спонукали батька чи матір вбити члена власної сім’ї, були чимось надприродним, демонічним, не властивим пересічним злочинцям. Агресія Ленкса стосовно його рідних, природа його злодіянь виходили за межі звичних уявлень. Збагнути його «логіку» могли лише ті, хто побував у пеклі. Хіба не це казав Дюпре, коли вони вечеряли разом?
Ось що тривожило її найбільше: якщо Мартін Ленкс виявиться диригентом, це означатиме, що вони зіткнулися не з біблійним убивцею, який карав жертв за гріхи, і не з винищувачем родин, що мстився за образи, заподіяні йому в дитинстві. Якщо Мартін Ленкс був диригентом, він багаторазово репетирував свою виставу, готуючись до грандіозної прем’єри.