Дэн Браун – Втрачений символ (страница 70)
Над олтарем витав запах ладану. Це священне місце було затемнене і освітлювалося лишень непрямим світлом, що відбивалося від покритого листовим металом склепіння. Над місцем для хору висіли прапори п’ятдесяти штатів. На заолтарній перегородці виднілися різьблені зображення біблійних сюжетів. Настоятель Геловей пішов далі, певно, знаючи свій шлях напам’ять. На мить Ленґдонові здалося, що вони прямують до головного олтаря, де вмонтовано десять каменів з гори Синай, але старий звернув ліворуч і навпомацки пройшов у майстерно сховані двері, що вели до адміністративної прибудови.
Пройшовши коротким коридором, вони опинилися перед службовими дверима з мідною табличкою:
Преподобний доктор Колін Геловей
Настоятель собору
Геловей відчинив двері й увімкнув світло, вочевидь уже призвичаївшись робити гостям таку приємність. Впустивши їх всередину, він зачинив двері.
Кабінет настоятеля був маленький, проте затишний, з книжковими полицями, столом, різьбленим гардеробом та приватним туалетом. На стінах висіли гобелени шістнадцятого сторіччя та декілька картин на релігійні теми. Старий настоятель кивнув гостям на два шкіряних крісла, що стояли навпроти стола. Ленґдон сів поруч із Кетрін і відчув вдячність до старого за те, що нарешті дістав змогу зняти з плеча важучу сумку і поставити її додолу собі під ноги.
«Притулок та відповіді на запитання», — подумав професор, вмощуючись у зручному кріслі.
Старий дочовгав до стола і всівся у крісло з високою прямою спинкою, а потім зморено зітхнув і поглянув на гостей своїми невидющими очима. Та коли він заговорив, голос його виявився напрочуд потужним.
— Як я розумію, — почав настоятель, — ми ще не зустрічалися, але маю таке відчуття, ніби добре знаю вас обох. — Він дістав хустку і злегка витер нею вуста. — Професоре Ленґдон, я знайомий з вашими працями, включно з вашою цікавою та розумною статтею про символіку цього собору. А з вашим братом, міс Соломон, ми вже багато років є братами-масонами.
— Пітер потрапив у страшну біду, — озвалася Кетрін.
— Мені вже сказали про це, — зітхнув старий. — І я зроблю все від мене залежне, щоб вам допомогти.
Ленґдон не помітив на руці настоятеля масонського персня, однак він знав, що багато масонів, особливо серед церковників, воліли не демонструвати своєї належності до масонства.
На початку розмови Ленґдон та Кетрін виявили, що настоятель Геловей вже дізнався про деякі сьогоднішні події з телефонного повідомлення Ворена Беламі, а поки вони переповідали йому решту подробиць, вираз стурбованості на обличчі старого змінила тривога.
— І цей чоловік, що захопив нашого любого Пітера, — спитав настоятель, — наполягає, аби ви розшифрували йому піраміду в обмін на життя Пітера?
— Так, — відповів Ленґдон. — Він переконаний, що це мапа, яка виведе його на потаємну схованку з
Настоятель поглянув на Ленґдона своїми лячними білуватими очима.
— Мої вуха підказують мені, що ви не вірите в такі речі.
Ленґдон не бажав марнувати час на розмови в такому ключі.
— Не має значення, вірю я чи ні. Ми мусимо допомогти Пітерові. На жаль, коли ми розшифрували піраміду, то ніякого шляху вона не вказала.
Старий випрямився у своєму кріслі.
— Ви розшифрували піраміду?
У розмову втрутилася Кетрін. Вона пояснила, що, всупереч застереженням Беламі та проханню її брата, аби Ленґдон не розкривав пакунок, вона таки розкрила його, бо для неї головне — хоч якось допомогти Пітерові. Вона розповіла настоятелю про золотий горішній камінь, про магічний квадрат Альбрехта Дюрера і про те, як цей квадрат допоміг їм розшифрувати масонський тест з шістнадцяти літер і отримати фразу
— І це все, що там написано? — спитав настоятель. — Єдиний Істинний Бог?
— Так, пане, — відказав Ленґдон. — Вочевидь ця піраміда є не стільки географічною мапою, скільки метафоричною.
Настоятель простягнув руки.
— Дайте я помацаю її.
Ленґдон розстебнув сумку, витяг піраміду і поставив її на стіл перед преподобним настоятелем.
А потім разом із Кетрін почав спостерігати, як тендітні пальці старого обмацали кожен дюйм цього каменя — вигравіруваний текст, гладеньку основу й усічену вершину. Закінчивши, старий знову простягнув руки.
— А горішній камінь?
Ленґдон витяг із сумки маленький кам’яний футляр, розкрив його і подав горішній камінь настоятелеві. Старий, який нетерпляче очікував цієї миті, обмацав золоту пірамідку так само ретельно, як і кам’яну, досліджуючи кожен її дюйм. Дійшовши до напису, він затримав на ньому руку, вочевидь зіштовхнувшись з певними труднощами прочитування невеличкого, елегантно виконаного напису.
— Ця таємниця криється в Цьому Порядку, — допоміг йому Ленґдон. — А слова «Цьому» і «Порядку» написано з великої букви.
Коли старий поставив горішній камінь на піраміду і припасував, його обличчя було позбавлене будь-яких емоцій. Він на мить завмер, неначе читаючи молитву, а потім побожно пробігся кілька разів пальцями по завершеній піраміді. Тоді він простягнув руку, намацав кубічний футляр, взяв його і ретельно обмацав усередині та зовні.
Закінчивши, він відклав убік кубічний футляр і відкинувся на спинку крісла.
— А скажіть-но мені, — спитав він несподівано суворим голосом. — Навіщо ви до мене прийшли?
Це питання заскочило Ленґдона зненацька.
— Пане, ми пришли сюди тому, що ви нам самі так сказали. До того ж містер Беламі запевнив, що ми можемо вам довіряти.
— Однак ви не повірили йому!
— Прошу?
Білі очі настоятеля наче пронизували Ленґдона наскрізь.
— Пакунок із горішнім каменем був запечатаний. Містер Беламі сказав вам не розпечатувати його, одначе ви це зробили. Пітер Соломон теж застерігав вас не відкривати його. Однак ви це зробили.
— Пане, — втрутилася Кетрін. — Ми сподівалися допомогти моєму братові. Чоловік, який його викрав, вимагав, щоб ми розшифрували...
— Я це розумію, — урвав її настоятель, — однак чого ви домоглися, розкривши пакунок? Нічого. Викрадач Пітера хоче знати місцеположення, і його не задовольнить фраза
— Згоден, — сказав Ленґдон, — але, на жаль, це все, про що сповіщає піраміда. Як я вже сказав, вона є не стільки географічною мапою, скільки фігуральним...
— Помиляєтеся, професоре, — знову перервав його настоятель. — Масонська піраміда є
Ленґдон та Кетрін обмінялися спантеличеними поглядами.
Настоятель поклав руки на піраміду так ніжно, неначе пестячи її.
— Ця мапа, як і древні таємниці, має декілька рівнів значення. Її істинний секрет і досі прихований від вас.
— Настоятелю Геловей, — мовив Ленґдон. — Ми ретельно вивчили кожен дюйм піраміди та горішнього каменя. Там більше немає на що дивитися.
— У їхньому теперішньому стані дійсно немає. Але предмети мають здатність змінюватися.
— Прошу?
— Професоре, наскільки вам відомо, перспектива, яку обіцяє ця піраміда, — у чудесній перетворювальній силі. Легенда твердить, що ця піраміда здатна змінювати свою форму, фізичні обриси, щоб розкрити свої секрети. Як і той знаменитий камінь, що віддав меч Екскалібур у руки короля Артура, масонська піраміда здатна трансформуватися — якщо захоче — і відкриє свої таємниці гідним.
Ленґдонові спало на думку, що старий просто вижив з розуму.
— Вибачте, пане. Я правильно зрозумів — ви стверджуєте, що ця піраміда може зазнати справжньої фізичної трансформації?
— Професоре, якщо я простягну руку і перетворю цю піраміду просто на ваших очах, ви повірите в те, що побачили?
Ленґдон не знав, що й сказати.
— Ну, тоді я просто не матиму іншого вибору.
— От і добре. Зараз я саме це і зроблю. — Старий знову витер хустиною рота. — Дозвольте нагадати вам, що колись, у давні часи, навіть найгеніальніші уми вважали, що земля плоска. Бо якби вона була круглою, як куля, тоді, гадали вони, океани просто повиливалися б. Уявіть собі, як би вони з вас глузували, якби ви заявили, що «земля не лише являє собою кулю, а ще й існує невидима загадкова сила, що притискає все до її поверхні»!
— Є різниця, — зауважив Ленґдон, — між силою тяжіння та здатністю перетворювати предмети дотиком руки.
— Та невже? Невже не можна уявити, що ми й досі живемо в ранньому Середньовіччі, і досі насміхаємося з припущення про існування «містичної» сили, яку ми не бачимо або не можемо збагнути? Якщо історія чогось нас навчила, то навчила саме того, що химерні ідеї, з яких ми сьогодні глузуємо, одного дня стають прописними істинами. Я заявляю, що можу трансформувати цю піраміду дотиком пальця, а ви вже записуєте мене в безумці. Я очікував більшого від історика. Бо історія повниться великими мислителями, котрі заявляли про одне й те саме... великими умами, котрі наполегливо твердили, що людина володіє містичними здібностями, яких ми ще не усвідомили.
Ленґдон знав — настоятель має рацію. Відомий вираз герметиків: «Невже ви не знаєте, що ви боги?» — був однією з опор, на яких покоїлися