18+
реклама
18+
Бургер менюБургер меню

Дэн Браун – Точка Обману (страница 72)

18

Толланд уважно подивився на приятеля.

— А хіба такий процес не може відбутися на Землі?

— Не може! — впевнено заявив астрофізик. — На нашій планеті просто не трапляється таких температур, здатних викликати настільки стрімкі процеси. Тут йдеться про ядерне нагрівання і про абсолютний нуль у космосі. Такі екстремуми на нашій планеті неможливі.

Рейчел задумалася.

— Принаймні — у природних умовах.

Коркі роздратовано обернувся до неї.

— Як це слід розуміти?

— А так: чому, власне, процеси нагрівання й охолоджування не можуть бути штучно відтворені на цій планеті? — поцікавилася Рейчел. — Камінь запросто міг бути обпалений водневим двигуном, а потім швидко охолоджений у кріогенній морозилці.

Коркі здивовано витріщився.

— Штучні хондри?

— Це припущення.

— Абсурдне припущення, — заперечив астрофізик, показуючи на зразок. — Невже забула? Хондри були неспростовно датовані, і їх вік становить сто дев’яносто мільйонів років. — Він заговорив поблажливо-в’їдливо: — Наскільки мені відомо, міс Секстон, сто дев’яносто мільйонів років тому ще ніхто не мав ані двигунів на скрапленому водні, ані кріогенних морозилок.

«Хондри чи не хондри, — подумав Толланд, — але аргументи невблаганно накопичуються». Декілька хвилин він мовчав, глибоко приголомшений останнім припущенням Рейчел щодо кори плавлення. Її гіпотеза, хоча й відчайдушно смілива, все-таки відкривала нові горизонти і дозволяла його думкам рухатися в інших напрямах. Якщо кору плавлення можна пояснити... то які подальші можливості це відкриває?

— Чому мовчиш? — спитала Рейчел, сідаючи поруч.

Толланд підвів голову. На мить при тьмяному освітленні салону літака в очах Рейчел він побачив ніжність, що нагадала про Селію. Прогнавши спогади, він стомлено зітхнув:

— Я просто думав...

Рейчел посміхнулася.

— Про метеорити?

— А про що ж іще?

— Перебирав подумки докази, намагаючись вирахувати, що залишається?

— Схоже на те.

— Ну, і що надумав?

— Та так, поки нічого особливого. Мене непокоїть те, скільки даних зблякло у світлі нашої знахідки — шахти, через яку вводили метеорит.

— Ієрархічні докази — це картковий будиночок, — відзначила Рейчел. — Вилучи першу передумову, й одразу все захитається. А в цьому випадку першою передумовою є місце знахідки.

— Отож бо й воно! Щойно я прибув на льодовик, директор НАСА сказав мені, що камінь виявили в товщі трьохсотрічного льоду і що його щільність перевищує щільність будь-якого каменя в цьому районі. І я сприйняв це як логічний доказ того факту, що камінь впав з неба.

— І ти, і всі ми.

— Середній рівень умісту нікелю хоч і є переконливим, проте не може вважатися вирішальним доказом.

— Він дуже близький, — утрутився Коркі, який вочевидь уважно стежив за розмовою.

— Але все одно неточний.

Марлінсон неохоче кивнув.

— А ці небачені космічні жуки, — додав Толланд, — хоч і дуже дивні, але насправді можуть виявитися не чим іншим, як надзвичайно древніми глибоководними ракоподібними.

— А тут іще й кора плавлення, — підхопила Рейчел.

— Дуже неприємно говорити про це, — зазначив Толланд, зиркнувши на Коркі, — але чомусь починає здаватися, що негативних доказів тепер більше, аніж позитивних.

— Наука ґрунтується не на здогадках, — зауважив Марлінсон, — а на реальних даних і доказах. Хондри в цьому камені — безумовно метеоритного походження. Я згоден з вами обома, що все це дуже підозріло, але хондри ми ігнорувати не можемо. Цей позитивний доказ є неспростовним, а негативні свідчення — непрямими і побічними.

Рейчел спохмурніла.

— І що це доводить?

— Нічого, — відповів Коркі. — Хондри підтверджують, що ми маємо справу з метеоритом. Залишається єдине запитання: навіщо його все ж таки засунули в кригу?

Толландові дуже хотілося повірити в розважливу логіку друга, але все одно щось у ній здавалося хибним.

— Майку, не схоже, щоб я тебе переконав, — зауважив Марлінсон.

Толланд розгублено зітхнув і поглянув на друга.

— Я не знаю, їй-богу. Два з трьох дійсно було досить непогано, Коркі. Але тепер ми вже дійшли до одного проти трьох. Я маю таке відчуття, що ми чогось не знаємо.

90

«Попався, — подумав Кріс Гарпер. Він уявив собі камеру в американській в’язниці, і по спині у нього побігли мурашки. — Сенатор Секстон знає, що я збрехав про програмне забезпечення супутника».

Коли керівник відділу орбітального супутника-сканера щільності відводив Габріель Еш до свого кабінету і зачиняв двері, його ненависть до директора НАСА щомиті зростала. Сьогодні увечері Кріс дізнався про справжній масштаб підступності Лоуренса Екстрома. Мало того що він примусив Гарпера брехати щодо справності програмного забезпечення супутника, він ще й постарався підстрахуватися на той випадок, якщо Кріс раптом перелякається і передумає грати в його команді!

«Докази привласнення грошей. Напевне, шантаж, — подумав Гарпер. — Дуже хитрий шантаж». Хто повірить корупціонеру, що намагається затьмарити найславетнішу мить у всій історії американської космонавтики? Гарпер знав, на що здатен керівник НАСА заради порятунку рідної агенції. А зараз, після заяви про знахідку метеорита зі скам’янілостями, ставки зросли неймовірно.

Кілька секунд Гарпер нервово ходив навколо великого столу, на якому стояла зменшена модель супутника-сканера, схожа на циліндричну призму з безліччю антен і лінз, захищених дзеркальними екранами. Габріель сіла на стілець, вичікувально дивлячись на співрозмовника. Слабкість і нудота змусили Гарпера пригадати, що так само почувався він і під час тієї жахливої прес-конференції. Він зіграв свою роль огидно, і опісля всі накинулися на нього розпитувати про це. Довелося брехати знову, кажучи, що того вечора був хворий. На щастя, і колеги, і преса швидко забули його жалюгідний виступ.

І тепер привид цієї брехні повернувся.

Вираз обличчя Габріель Еш пом’якшав.

— Пане Гарпер, маючи ворогом директора НАСА, ви явно потребуєте сильного союзника. І сенатор Секстон готовий вам допомогти. Почнемо з брехні щодо програмного забезпечення супутника-сканера. Розкажіть детально, що сталося.

Гарпер зітхнув. Він зрозумів, що настав час говорити правду. От чорт, треба було з самого початку казати правду!

— Супутник-сканер вийшов на точну полярну орбіту, як і було заплановано.

Габріель Еш явно нудилася. Напевне, вона і так це знає.

— Далі.

— А потім сталася поломка. Коли ми переключилися на дослідження льоду в пошуках аномалій, бортовий детектор вийшов з ладу.

— Угу... Зрозуміло.

Гарпер пожвавішав.

— Передбачалося, що супутник достатньо швидко дослідить площу в тисячі акрів і знайде ділянки, де щільність льоду виходить за рамки нормальної. Головним чином, належало шукати розм’якшені ділянки — показники глобального потепління. Та якби траплялися інші відхилення від середніх значень, вони теж мали б фіксуватися. План передбачав, що супутник скануватиме територію за Полярним колом протягом декількох тижнів і за цей час визначить усі аномалії, які можна буде використати для оцінки масштабів глобального потепління.

— Але після виходу з ладу програмного забезпечення з супутника не було ніякого пуття, — сказала Габріель. — НАСА довелося б вручну перевіряти дані сканування кожного квадратного дюйма льоду, розшукуючи аномальні ділянки.

Гарпер кивнув, з болем пригадуючи кошмар власних промахів у програмуванні.

— На це пішли б десятки років. Ситуація була жахливою. Через похибку в програмуванні з цього супутника не було ніякої користі. А тут вибори на носі і сенатор Секстон нещадно критикує НАСА... — Керівник проекту тяжко зітхнув.

— Ваша помилка виявилася згубною і для НАСА, і для президента.

— Більш недоречного часу і придумати важко. Директор страшенно розлютився. Я обіцяв йому, що усуну неполадки під час наступного польоту «шаттла»: нічого складного — всього-на-всього замінити мікросхему з програмним забезпеченням супутника. Але було надто пізно. Екстром відправив мене у відпустку. Насправді ж мене звільнили. Сталося це місяць тому.

— Проте два тижні тому ви виступили перед телекамерами, оголосивши, що знайшли тимчасове розв’язання проблеми.

Гарпер спохмурнів.

— То була жахлива помилка. Саме того дня мені додому зателефонував заклопотаний Екстром. Сказав, що з’явилася можливість себе реабілітувати. Я одразу ж поїхав до офісу й зустрівся з ним. Він попросив виступити на прес-конференції та заявити, що знайдено спосіб відновити роботу супутника і через декілька тижнів будуть одержані дані. Сказав, що потім пояснить мені все детально.