Дэн Браун – Точка Обману (страница 64)
Протягом декількох секунд, поки Секстон продовжував говорити, Габріель чула лише гупання в скронях і відчувала, як зростає почуття провини. Адже без щонайменшого примусу з її боку сенатор зізнався в сьогоднішній зустрічі з керівниками космічних фірм.
— ...І я пообіцяв керівникові фонду, що ти роздобудеш для нас цю інформацію, — закінчив сенатор.
Габріель відвернулася від своїх думок.
— Гаразд.
— Сподіваюся, ти й досі маєш доступ до свого джерела інформації?
— Гм... сподіваюся, що маю... — збрехала вона.
— Добре. Мені потрібна ця інформація. Просто зараз.
Слухаючи сенатора, Габріель збагнула, наскільки погано вона останнім часом розуміла його. Відтоді як вона почала придивлятися до кар’єри Седжвіка Секстона, значна частка його блиску для неї зблякла. Але сьогодні все повернулося знов. Перед лицем подій, здатних завдати його кампанії смертельного удару, він намагався організувати контратаку. І хоча саме вона, Габріель, вивела його на небезпечний шлях, він не збирався її карати. Натомість сенатор давав їй шанс реабілітувати себе.
І вона себе реабілітує.
За будь-яку ціну.
80
Вільям Пікерінг дивився з вікна свого офісу на світло фар далеких автомобілів, що рухалися автострадою Лісберг-Пайк. Стоячи отак сам, на вершині могутності, він часто подумки повертався до
Пікерінг думав про свою доньку, Діану.
Вона загинула в Червоному морі, виконуючи завдання на невеликому військово-морському судні супроводу. Вона вчилася на штурмана. Погожої днини це судно стояло на якорі в безпечній гавані, коли рибальська плоскодонка, напхана вибухівкою і керована двома терористами, поволі пройшла через гавань і вибухнула, вдарившись у корпус корабля. Діана Пікерінг і тринадцятеро молодих американських військовиків загинули.
Вільям Пікерінг був спустошений. Біль не відпускав його тижнями. А коли ЦРУ по гарячих слідах вийшло на давно відому організацію, на яку довго і безуспішно полювало, його смуток перетворився на лють. Він буквально увірвався до штаб-квартири ЦРУ і зажадав відповіді.
Відповідь, яку він одержав, було важко прийняти.
Виявилось, ЦРУ було готове до ліквідації цього угруповання вже давно і чекало лише супутникових фото високої роздільності, щоб точно спланувати напад на бойовий центр терористів у горах Афганістану. Передбачалося, що фотографії зробить супутник військово-космічної розвідки під кодовою назвою «Вортекс-2» вартістю мільярд двісті тисяч доларів. Той самий супутник, який вибухнув просто на стартовому майданчику разом із ракетою, що належала НАСА. І через невдачу відклали операцію ЦРУ... і загинула Діана Пікерінг.
Розум підказував Вільяму Пікерінгу, що пряма відповідальність лежить не на НАСА, але серце ніяк не могло примиритися. Розслідування вибуху показало, що інженерам НАСА, відповідальним за систему подання палива, було наказано використовувати низькоякісне пальне, щоб не виходити за рамки фінансування.
— Під час безпілотних польотів, — пояснив на прес-конференції Лоуренс Екстром, — НАСА піклується передусім про економію. В цьому випадку результати виявилися неоптимальними. Ми ретельно досліджуємо подію.
Неоптимальні результати. А Діана Пікерінг загинула.
Більш того, оскільки супутник-шпигун був засекречений, широка громадськість так ніколи і не дізналася, що НАСА провалила проект вартістю понад мільярд доларів, побічно занапастивши кільканадцять американців.
— Сер, — прозвучав по внутрішньому зв’язку голос секретарки, — перша лінія. Марджорі Тенч.
Пікерінг струсив з себе заціпеніння і поглянув на телефон.
— Слухаю.
Голос Тенч трохи зривався від люті:
— Що вона вам сказала?!
— Про що ви?
— Рейчел Секстон дзвонила вам. Що вона сказала? Заради Бога — вона ж була на підводному човні! Як ви це поясните?!
Пікерінг умить зрозумів, що просте заперечення тут не допоможе. Тенч завжди старанно готувалася заздалегідь. Дивувало, звичайно, що вона все-таки рознюхала про «Шарлотту», але, судячи з усього, вона не заспокоїться, доки не дістане відповіді на свої запитання.
— Так, міс Секстон виходила зі мною на зв’язок.
— І ви організували евакуацію. Не порадившись зі мною і нічого мені не повідомивши?
— Я просто організував перевезення. І все. — До прибуття Рейчел Секстон, Майкла Толланда і Коркі Марлінсона на розташовану неподалік авіабазу Боллінг залишалося дві години.
— І ви вирішили за краще приховати це від мене?
— Рейчел Секстон зробила декілька вельми бентежних звинувачень.
— Щодо достовірності метеорита... і якихось замахів на її життя?
— І це також.
— Вона бреше, це абсолютно ясно.
— А ви в курсі, що з нею ще двоє, які повністю підтверджують її слова?
Тенч помовчала.
— Так, у курсі. Усе це дуже тривожно. Білий дім украй стурбований її заявами.
— Білий дім? Чи особисто ви?
Тон Марджорі Тенч умить став крижаним і безжальним, немов лезо бритви.
— Для вас, директоре, сьогодні це те саме.
Пікерінг і бровою не повів. Розлючені політики не були для нього чимось незнаним. Як і співробітники адміністрації, що намагаються встановити контроль над розвідувальними організаціями. Хоча мало хто міг наступати так несамовито, як Марджорі Тенч.
— Президент знає, що ви мені зараз дзвоните?
— Чесно кажучи, я просто шокована тим, що ви вірите в маячню цих божевільних.
Пікерінг хотів нагадати, що вона не відповіла на запитання, але стримався.
— Не бачу в них жодних причин для брехні. Можу припустити тільки два варіанти: або вони говорять правду, або ж щиро помиляються.
— Помиляються? Стверджуючи, що на них напали? Що в інформації про метеорит є вади, яких не помітила НАСА? Заради Бога! Це ж відвертий політичний трюк!
— Якщо так, то мотиви подібної поведінки мені незрозумілі.
Тенч важко зітхнула і знизила голос:
— Директоре, тут діють сили, про існування яких ви можете навіть не здогадуватися. Обговорити це ми можемо пізніше, а зараз мені необхідно знати, де перебувають Секстон і решта. Перш ніж вони завдадуть якої-небудь серйозної шкоди, я маю в усьому як слід розібратися. Де вони?
— На жаль, я не вважаю за потрібне розголошувати цю інформацію. Щойно вони прибудуть, я з вами зв’яжуся.
— В жодному разі! Я повинна бути на місці до моменту їх прибуття і особисто їх «привітати».
«А скільки спецназівців ти привезеш з собою?» — подумав Пікерінг.
— Якщо я назву вам час і місце їх прибуття, то це буде наша спільна дружня зустріч чи ви прибудете з армією спецагентів?
— Ці люди становлять пряму небезпеку для президента. Білий дім має повне право затримати їх і допитати.
Пікерінг розумів, що Тенч має рацію. Відповідно до законів Сполучених Штатів, агенти секретної служби мають право застосовувати зброю і здійснювати «несанкціоновані» арешти просто за підозрою в задумі злочинних дій проти президента. В цьому випадку у них розв’язані руки. Зазвичай вони затримували тих, хто безцільно тинявся навколо Білого дому, і школярів, що розважалися, надсилаючи електронні листи з погрозами.
Пікерінг ані секунди не сумнівався, що секретні агенти знайдуть привід затягнути Рейчел та її товаришів до підвалу Білого дому і тримати там практично нескінченно. Гра могла стати небезпечною, але Тенч чудово розуміла, що ставки високі. Питання полягало в тому, що трапиться, якщо Пікерінг дозволить Тенч оволодіти ситуацією. Але він і не збирався надавати їй таку можливість.
— Я зроблю все необхідне, — твердо заявила Марджорі, — щоб захистити президента від фальшивих звинувачень. Саме лише припущення про нечесну гру кине тінь і на Білий дім, і на НАСА. Рейчел Секстон не виправдала довіри, виявленої їй президентом, і я зовсім не маю наміру спостерігати, як він розплачуватиметься за цю довіру.
— А якщо я зроблю запит, щоб міс Секстон дозволили викласти свої аргументи перед офіційною слідчою комісією?
— У такому разі ви порушите прямий наказ президента і надасте цій особі зручну платформу для організації нечуваного політичного скандалу, чорт забирай! Ще раз питаю: куди ви везете цих людей?
Пікерінг глибоко зітхнув. Чи скаже він Марджорі Тенч, що літак прямує на авіабазу Боллінг, чи ні, вона все одно знайде можливість дізнатися. З твердості її тону він відчував, що вона не заспокоїться.