Дэн Браун – Точка Обману (страница 63)

Що ми маємо?

Камінь.

Рейчел на мить замислилася над цим твердженням. Камінь. Камінь зі скам’янілими відбитками істот. Повернувшись до носової частини салону, вона сіла поряд із Толландом.

— Майкле, пограймо?

Толланд відвернувся од вікна, вочевидь і досі занурений у свої думки.

— Пограймо?

Рейчел простягнула йому уламок метеорита:

— Давай обидва вдамо, ніби ти вперше бачиш цей камінчик. Я тобі нічого не сказала — ні звідки він узявся, ні де його знайшли. Як на твою думку — що це таке?

Толланд невтішно зітхнув.

— Дивно, що ти запитала саме зараз. Бо у мене така неймовірна думка з’явилася...

За кілька сотень миль від Толланда й Рейчел над пустельним океаном на південь прямував літак. На його борту мовчки сиділи члени підрозділу «Дельта». їм уже не раз траплялося поспішно зніматися з місця, але настільки стрімко — ніколи.

Контролер буквально сказився.

Трохи раніше Дельта-Один повідомив його, що непередбачений розвиток подій не залишив групі іншого вибору, окрім застосування сили. їм довелося піти на ліквідацію чотирьох цивільних осіб, зокрема Рейчел Секстон і Майкла Толланда.

Реакція контролера межувала з шоком. Убивство хоч і розглядалося як прийнятний крайній засіб, але не входило в плани.

Пізніше, коли він дізнався, що ліквідація свідків минула не так, як планувалося, його незадоволення змінилося на відкриту лють.

— Ви провалили справу! — кричав замовник. Навіть безстатевий синтезований голос передавав його емоції. — Троє з чотирьох ваших об’єктів і досі живі!

«Не може бути!» — подумав Дельта-Один.

— Але ж ми самі бачили...

— Їх узяв на борт підводний човен, а зараз вони на шляху до Вашингтона.

— Що?

Голос контролера змінився, і в ньому почулася смертельна погроза.

— Слухайте уважно! Я даю вам новий наказ. Цього разу ви не мусите схибити...

78

Дивно, але коли сенатор Секстон проводжав свого неочікувано-го гостя до ліфта, у його душі зажеврів вогник надії. Виявилося, що голова фонду «Космічний кордон» прийшов не докоряти йому, а вселити надію і запевнити, що битву ще не закінчено.

Він вказав йому на потенційну тріщину в начебто непробивній броні космічної агенції.

Відеозапис недавньої прес-конференції давав надію: керівник проекту супутникового сканування Кріс Гарпер брехав. Але навіщо? Чому? Якщо насправді НАСА не полагодила злощасне програмне забезпечення, то яким чином супутник виявив метеорит? Уже підходячи до ліфта, гість сказав:

— Іноді досить потягнути за одну ниточку, щоб розмотати весь клубок суперечностей. Можливо, нам вдасться розкрутити цю історію. Кинути тінь сумніву. Хтозна, куди виведе ниточка? — Старий втомлено поглянув на Секстона. — Я ще не готовий лягти і померти, сенаторе. І я вірю, що ви теж.

— Звісно, що ні, — погодився Секстон, намагаючись додати голосу рішучості. — Ми зайшли надто далеко.

— Кріс Гарпер брехав щодо усунення неполадок у супутнику, — входячи в кабінку ліфта, вимовив гість, — і нам належить з’ясувати навіщо.

— Я постараюся з’ясувати подробиці щонайшвидше, — запевнив Секстон, подумавши, що у нього є потрібна людина.

— Добре. Від цього залежить ваше майбутнє.

Провівши гостя, Секстон пішов назад до квартири. Хода його стала трохи впевненішою, голову він тримав трохи вище, а в голові трохи розвиднілося. Отже, НАСА бреше щодо супутника. Залишилося тільки придумати, як це довести.

Думки сенатора повернулися до Габріель Еш. Хоч би де ця дівчина зараз не перебувала, їй, безумовно, не позаздриш. Вона, поза сумнівом, бачила прес-конференцію і тепер стоїть десь на балконі, готова стрибнути в безодню. Її пропозиція зробити критику НАСА центром виборчої кампанії Секстона була головною помилкою і в його, і в її кар’єрі.

Секстон подумав, що помічниця перед ним у боргу і прекрасно це розуміє. Габріель не раз доводила, що уміє роздобувати секрети НАСА. Секстон підозрював, що у неї є якісь свої контакти. Ось уже декілька тижнів вона справно забезпечувала його суто внутрішньою інформацією. Якими саме зв’язками вона володіє, Габріель не розповідала. То нехай тепер роздобуде відомості про супутник-сканер. Тим більше що зараз у неї є чудовий стимул. Борги треба віддавати, а Секстон припускав, що помічниця постарається повернути його прихильність.

Коли Секстон підходив до дверей, його привітав охоронець:

— Вітаннячко, сенаторе. Сподіваюсь, я правильно вчинив, що дозволив Габріель увійти? Вона сказала, що їй просто необхідно поговорити з вами.

Секстон зупинився.

— Прошу?

— Міс Еш. Вона приходила сьогодні увечері і сказала, що має для вас украй важливу інформацію. Тому я і впустив її.

Секстон закляк на місці. І спантеличено витріщився на двері власної квартири. Про що, в біса, каже цей хлопець?

Вираз обличчя охоронця змінився. Тепер на ньому зобразилися збентеження і заклопотаність.

— Сенаторе, з вами все гаразд? Ви все добре пам’ятаєте? Габріель прийшла під час вашої наради. Адже вона розмовляла з вами, так?

Секстон довго стояв мовчки, відчуваючи, як б’ється серце. Невже цей ідіот впустив Габріель до квартири під час таємної зустрічі з членами фонду «Космічний кордон»? Вона понишпорила всередині, а потім, не сказавши ні слова, зникла... Можна тільки здогадуватися, що саме підслухала Габріель. Проковтнувши гнів і досаду, сенатор примусив себе посміхнутися:

— І справді! Вибачте! Я страшенно втомився. Ну і, звичайно, трохи випив. Ми розмовляли з міс Еш. Ви вчинили абсолютно правильно.

На обличчі охоронця відобразилося явне полегшення.

— А йдучи, вона не сказала, куди піде?

Охоронець похитав головою:

— Вона дуже поспішала.

— Ну добре, спасибі.

Секстон повернувся до кімнати, мало не лускаючись від злості. Невже я неясно висловився?! Ніяких відвідувачів! Габріель якийсь час пробула у квартирі, а потім тихцем вислизнула — отже, вона почула те, що не мусила почути. А в таку ніч, як сьогодні, — і поготів!

Сенатор Секстон прекрасно розумів, що не слід втрачати довіру Габріель Еш. Якщо жінка відчуває, що її обдурили, вона часто стає мстивою і робить дурниці. Він мав повернути її. Сьогодні більше, ніж будь-коли, вона була потрібна сенаторові в його таборі.

79

А на четвертому поверсі телестудії Ей-бі-сі Габріель Еш сиділа на самоті у скляному офісі Йоланди, втупившись у потертий килим. Вона завжди пишалася своєю безпомилковою інтуїцією і вмінням відрізняти, кому можна довіряти, а кому — ні. І ось, уперше за багато років, Габріель відчула розгубленість і самотність; вона не знала, куди йти і що робити.

Від сумних думок її відвернув сигнал стільникового телефону. Вона неохоче відповіла:

— Габріель Еш слухає.

— Габріель, це я.

Вона впізнала характерний тембр сенатора Секстона, хоча, зважаючи на недавню подію, він говорив на превеликий подив спокійно.

— Сьогодні жахливий вечір, — сказав він. — Тому просто дай мені дещо сказати. Впевнений, що ти дивилася президентську прес-конференцію. Бог свідок, ми пішли не з тієї карти. Я просто сам не свій від злості. Можливо, ти виниш себе. Не треба. Забудь про все. Хто, врешті-решт, міг таке передбачити? Ти ні в чому не винна. Хоч би там як, вислухай мене. Здається, ми зможемо знову стати на ноги.

Габріель аж підвелася, навіть не уявляючи ходу думок Секстона. Такої реакції вона від нього не очікувала.

— Сьогодні у мене була нарада, — продовжував сенатор, — з представниками приватних космічних фірм, і...

— Справді? — вирвалося у Габріель. Вона зовсім не чекала, що він зізнається. — Тобто... хочу сказати, я й гадки не мала...

— Та так, нічого серйозного. Я б, звичайно, попросив бути присутньою і тебе, але ці хлопці поведені на секретності. Деякі з них жертвують гроші на мою кампанію. І не хочуть це афішувати.

Габріель відчула себе повністю обеззброєною.

— Але ж... це... незаконно!

— Незаконно? Цілком законно, чорт забирай! Бо кожна пожертва не перевищує встановлену межу — дві тисячі доларів. Це так, дріб’язок. Ці хлопці навіть і не помітять такої суми. Проте я вислуховую їхні скарги і бурчання. Вони називають це інвестиціями в майбутнє. Я особливо про це не говорю. Чесно кажучи, безпечніше мовчати. Якщо Білий дім що-небудь рознюхає, то роздує з мухи слона, це вже точно. Але у будь-якому разі йдеться про інше. Я телефоную тобі, бо щойно, вже після зустрічі з бізнесменами, розмовляв з головою фонду «Космічний кордон»...