Дэн Браун – Джерело (страница 65)
Мартін розвернулася й просто кинулася на Ґарсу через усю кімнату.
— Я вимагаю зізнання! Негайно!! — кричала вона, і її голос розкотився луною під склепінням, коли координаторка підбігла до командора.
— Ну, цього ви від мене не отримаєте, — спокійно відказав Ґарса. — Я ніякого стосунку до цих подій не маю. Ваші звинувачення абсолютно несправедливі.
Мартін нервово озирнулася через плече. Тоді підійшла ближче й прошепотіла Ґарсі на вухо:
— Я знаю… Будь ласка, слухайте мене уважно.
Розділ 68
Популярність: ↑ 2747 %
ConspiracyNet.com
ОСТАННІ НОВИНИ
Дивні історії з пальмаріанської церкви.
Інформація, отримана з християнських онлайн-груп, підтверджує, що адмірал Луїс Авіла — вже кілька років активний парафіянин пальмаріанської церкви.
Виконуючи роль «знаменитості» серед проповідників цієї церкви, адмірал військово-морського флоту Луїс Авіла неодноразово публічно висловлював вдячність пальмаріанському папі за те, що той «врятував йому життя» під час глибокої депресії, якої адмірал зазнав
після того, як втратив свою сім’ю внаслідок антихристиянського теракту.
Оскільки, відповідно до своєї політики, ConspiracyNet ніколи не підтримує і не засуджує релігійні організації, то десятки посилань, з яких можна дізнатися більше про пальмаріанську церкву, ви знайдете тут.
Ми інформуємо. Ви вирішуєте.
Зверніть увагу, що в інтернеті існує чимало жахливих розповідей про пальмаріан, тож зараз ми просимо вас — наших читачів — відділити правду від облуди.
Наступні «факти» прийшли до нас від нашого блискучого інформатора monte@iglesia.org, який сьогодні відстежує події й ділиться з нами надзвичайною інсайдерською інформацією, що схиляє до довіри цим фактам; однак перш ніж ми їх оприлюднимо, усе ж висловимо сподівання, що в деяких читачів знайдуться додаткові свідчення, які підтверджують чи спростовують ці відомості.
«ФАКТИ»
• Пальмаріанський папа Клементе втратив обидва очні яблука в автокатастрофі у 1976 році й продовжував ще десять років проповідувати з зашитими очима.
• У папи Клементе були активні стигмати на обох долонях, які кровоточили, коли він мав видіння.
• Деякі пальмаріанські папи були іспанськими військовими з потужними карлістськими переконаннями.
• Членам пальмаріанської церкви не дозволяється спілкуватися з родичами, і кілька членів общини на території їхнього комплексу загинули від недоїдання й жорсткого поводження.
• Пальмаріанам заборонено (1) читати книжки, написані не пальмаріанами, (2) ходити на весілля чи похорони своїх родичів, якщо ті не пальмаріани, (3) ходити в басейн, на пляжі, матчі з боксу, танці чи
будь-куди, де стоїть різдвяна ялинка або зображення Санта-Клауса.
• Пальмаріани переконані, що Антихрист народився у 2000 році.
• Осередки пальмаріанства, які займаються пропагандою віри й залученням нових парафіян, існують у США, Канаді, Німеччині, Австрії та Ірландії.
Розділ 69
Ленґдон з Амброю підійшли за отцем Беньєю до колосальної брами Сагради Фамілії — і Ленґдон уже не вперше зачудувався незвичайним оформленням головного входу до храму.
«Ціла стіна кодів», — думав він, дивлячись на літери, що виразно виступали на монолітних брилах полірованого металу. На поверхні було понад вісім тисяч об’ємних літер, викуваних із бронзи. Літери розташовувалися горизонтальними рядками, створюючи величезне поле тексту майже без пробілів. Хоча Ленґдон знав, що це опис Страстей Христових каталонською мовою, скидалося це більше на шифровку Агенції нацбезпеки.
«Не дивно, що навколо цього храму снує стільки теорій змови».
Ленґдон поглянув вище, озираючи високий фасад Страстей, де впадали в око сухорляві, кутасті скульптури Жозепа Марії Субіракса — вони пильно дивилися на глядача, а над ними жахливо виснажений Ісус висів на хресті, сильно похиленому вперед, — від цього в глядача виникало моторошне відчуття, що розп’яття зараз упаде просто на нього.
Ліворуч від Ленґдона інша похмура скульптура зображувала зрадницький цілунок Юди. Дивно, але її обрамлювала різьблена сітка з числами — математичний «магічний квадрат». Едмонд колись розповідав Ленґдонові, що «магічна константа» тридцять три цього квадрата, власне, є прихованим пошануванням язичницького масонського культу Великого Архітектора Всесвіту — всеосяжного божества, чиї таємниці розкриваються тим, хто досяг у братстві тридцять третього ступеня.
— Цікаво, — розміявся тоді Ленґдон, — тільки більш вірогідним поясненням є вік Христа на момент Страстей…
Наблизившись до входу, Ленґдон здригнувся, побачивши наймоторошнішу зі скульптур храму — колосальну статую Христа, прив’язаного до стовпа для бичування. Професор швидко відвернувся й побачив над дверима дві грецькі літери — альфу й омегу.
— Початок і кінець, — прошепотіла Амбра. — Цілком у дусі Едмонда.
Ленґдон кивнув, уловивши відгомін значення: «Звідки ми? Куди ми прямуємо?»
Отець Бенья відчинив маленький портал у стіні з бронзовими літерами, і всі, зокрема й гвардійці, ввійшли. Бенья зачинив за ними двері.
Тиша.
Тіні.
Там, у південно-східному кінці трансепту, отець Бенья розповів їм дивну історію про те, як до нього підійшов Кірш і запропонував велику пожертву на храм Саграда Фамілія, а адміністрація у відповідь має виставити на загальний огляд його ілюстрований рукопис Блейка в крипті біля могили Ґауді.
«Просто в серці храму!» — подумав украй заінтригований Ленґдон.
— А Едмонд не казав навіщо? — спитала Амбра.
Бенья кивнув.
— Він сказав, що перейняв захоплення мистецтвом Ґауді від матері, яка також дуже любила Вільяма Блейка. Сеньйор Кірш говорив, що в пам’ять про матір хотів би поставити книжку Блейка біля могили Ґауді. Мені здалося, що нічого поганого в тому немає.
«Едмонд ніколи не казав, що його мати захоплювалася Ґауді», — замислився Ленґдон. Та й Палома Кірш померла в монастирі, і малоймовірно, щоб іспанська черниця любила неортодоксального британського поета. Уся ця історія здавалася вигадкою.
— Ну і… — продовжив Бенья, — у мене було стійке відчуття, що сеньйор Кірш переживав якусь духовну кризу… і, можливо, якусь недугу.
— На другому боці написано, — втрутився Ленґдон, показуючи, — що книжку Блейка слід демонструвати в певний спосіб: розгорнутою на сторінці сто шістдесят три, правда?
— Саме так.
Ленґдон відчув, як серце б’ється швидше.
— А можна поцікавитися, який на тій сторінці вірш?
Бенья похитав головою:
— Там немає віршів.
— Як, не розумію?
— Це ж повне зібрання творчості Блейка — і малярства, і віршів. На сторінці сто шістдесят три — ілюстрація.
Ленґдон нервово подивився на Амбру.
«Нам потрібен рядок на сорок сім знаків — а не ілюстрація!»
— Отче, — звернулась Амбра до Беньї, — чи можна нам просто зараз на неї поглянути?
Священик якусь мить повагався, але, вочевидь, вирішив майбутній королеві не відмовляти.
— До крипти сюди, — сказав він і повів у бік центру храму. Гвардійці пішли теж.
— Маю відзначити, — мовив Бенья, — я вагався, чи приймати гроші від такого відомого атеїста, але демонстрація картинки улюбленого його матір’ю Блейка мені здалась абсолютно безневинною річчю — особливо з огляду на те, що там зображений Бог.
Ленґдон не повірив і перепитав:
— Я правильно зрозумів: Едмонд попросив вас демонструвати зображення Бога?
Бенья кивнув.
— У мене було відчуття, що він хворий і в такий спосіб намагається якось вибачитися перед божественною силою. — Старенький похитав головою. — Хоча я оце подивився сьогоднішню презентацію, то вже не знаю, що й думати…