Дебора Харкнесс – Сповідь відьом. Тінь ночі (страница 78)

— Магія починається з бажання. А слова приходять набагато пізніше, — пояснила Гуді Альсоп. — Але навіть після цього ткаля інколи неспроможна звести заклинання до кількох рядків, щоб ним могла скористатися інша відьма. Декотрі ткацькі витвори вперто не бажають ставати заклинаннями, хоч як ми над цим не б’ємося. Вони призначені виключно для нашого вжитку. Саме через це нас і бояться.

«Усе починається з відсутності й бажання», — стиха мовила я. І знову минуле й сьогодення зіткнулися, коли я повторила перший рядок вірша, написаного на єдиній сторінці з манускрипту Ешмол-782, яку хтось колись прислав моїм батькам. Цього разу, коли в кутках спалахнуло світло й освітило запилені золотисто-блакитні пасма, я не стала відвертатися. Не відвернулася й Гуді Альсоп. Метью та Сюзанна простежили за нашими поглядами, але ніхто з них не помітив нічого незвичайного.

— Та отож. Бачиш, як час відчуває твою відсутність і хоче, щоб ти повернулася і знову увіткала себе в своє колишнє життя. — І Гуді аж засяяла, сплеснувши руками так, немов я подарувала їй зроблений мною красивий малюнок олівцем, а вона збирається причепити його на стіну, щоб усі бачили. — Утім, час іще не готовий до твого повернення. Якби був готовий, то блакитний колір світився б набагато яскравіше.

— Ви говорите так, наче поєднання магії та ремесла є цілком можливим, хоча це різні речі, — сказала я, й досі не переборовши своє збентеження. — Відьмацьке ремесло використовує заклинання, а магія — це вроджена здатність керувати стихіями, такими, наприклад, як повітря чи вогонь.

— Хто сказав тобі таку дурницю? — пирхнула Гуді. — Магія та відьмацьке ремесло — це як дві стежини, що перетинаються в лісі. А ткаля здатна стояти на цьому перехресті, спершись ногами на обидві стежини. Вона може також стати між ними, де сили найпотужніші.

На знак протесту проти розкриття його таємниці час голосно скрикнув.

— «Дитина поміж, відьма — вбік», — зачудовано промимрила я. Привид Бріджет Бішоп попередив мене про небезпеки, пов’язані з таким вразливим становищем. — Перед тим як ми сюди прибули, привид однієї з моїх попередниць, Бріджет Бішоп, сказав мені, що така моя доля. Напевне, вона знала, що я ткаля.

— І твої батьки це знали, — сказала Гуді Альсоп. — Мені видно останні рештки ниток, з яких було зіткано їхнє обмежуюче заклинання. Твій батько теж був ткачем. Він знав, що ти підеш його шляхом.

— Її батько? — спитав Метью.

— Чоловіки рідко бувають ткачами, Гуді, — заперечила Сюзанна.

— Батько Діани був надзвичайно талановитим ткачем, але не мав відповідної підготовки. Його заклинання було скоріше стулене докупи, аніж ретельно переплетене. Однак воно було зроблене з любов’ю і певний час добре прислужилося своєму призначенню — як і той ланцюг, що поєднує тебе з вером, Діано. — Той ланцюг був моєю секретною зброєю, яка забезпечувала мені відчуття того, що в свої найскрутніші хвилини я все одно міцно прив’язана до Метью.

— Тої ночі Бріджет сказала мені ще дещо: «Немає шляху вперед, на якому б не було його». Напевне, вона знала й про Метью, — зізналася я.

— А ти ніколи не розповідала мені про ту розмову, mon coeur, — зазначив Метью, і в голосі його прозвучало не стільки невдоволення, скільки цікавість.

— Перехрестя, стежини та смутні пророцтва тоді не видавалися мені важливими. А потім із нами трапилося стільки всього, що я просто забула. — Я поглянула на Гуді Альсоп. — До того ж, як я могла робити заклинання, коли нічого про них не знала?

— Ткалі оточені таємничою загадковістю, — сказала мені Гуді. — Наразі ми не маємо часу шукати відповіді на всі твої запитання, бо мусимо зосередитися на тому, щоб навчити тебе керувати магією, коли вона проходить крізь тебе.

— Мої здібності поводилися як пустотливі неслухняні дітлахи, — визнала я, згадавши про зморщену айву та зіпсовані туфлі Мері. — Я ніколи не знала, що трапиться потім.

— Це досить часто трапляється з ткалею, яка тільки починає усвідомлювати свою силу. Але твоє яскраве сяйво чітко бачиться й відчувається навіть звичайними людьми. — Гуді Альсоп відкинулася на спинку крісла і уважно до мене придивилася. — Якщо відьми помітять твоє світіння, як сьогодні його помітила мала Енні, вони можуть скористатися твоїм знанням у власних цілях. Ми не дозволимо ані тобі, ані твоїй дитині потрапити в лабети Габбарда. Наскільки я розумію, ви зможете впоратися з Конгрегацією? — спитала вона, поглянувши на Метью. Той промовчав, і Гуді Альсоп сприйняла його мовчанку як знак згоди.

— От і добре. Приходьте до мене по понеділках та четвергах, Діано. Пані Норман зможе приймати вас по вівторках. Я домовлюся з Марджорі Купер на середи, а Елізабет Джексон та Кетрін Стрітер займатимуться вами по п’ятницях. Із їхньою допомогою, Діано, ви зможете примирити вогонь та воду у вашій крові, інакше вам ніколи не вдасться видати щось інше, крім пари.

— Може, не варто втаємничувати всіх цих відьом у нашу справу, Гуді, — зауважив Метью.

— Пан Ройдон має рацію. Уже й без того ходить багато пліток про нову відьму. Щоб заслужити прихильність отця Габбарда, Джон Чендлер старанно поширює про неї всілякі чутки. Ми й самі зможемо її навчити, це однозначно, — сказала Сюзанна.

— А відколи це ти стала вогневідьмою? — напустилася на неї Гуді. — Кров Діани повниться вогнем. Мої таланти стосуються, здебільшого, відьмовітру, а твої — земної сили. Нас двох не вистачить для її навчання.

— Якщо ми дотримуватимемось твого плану, то наша відьмацька громада невдовзі привабить небажану увагу. Нас лише тринадцятеро відьом, а ти хочеш залучити до цієї справи аж п’ять. Нехай проблемою пані Ройдон займуться й інші громади — наприклад Мургейтська або ж Олдгейтська.

— Олдгейтська громада надміру розрослася, Сюзанно. Вона нездатна керувати власними справами, не кажучи вже про підготовку ткалі. До того ж, мені туди надто далеко добиратися, а гниле повітря біля міської стічної канави лише посилюватиме мій ревматизм. Тому ми тренуватимемо її у цьому приході, як і хотіла богиня.

— Але ж я не можу… — почала було Сюзанна.

— Я — твоя старійшина, Сюзанно. Якщо бажаєш і далі не погоджуватися, то доведеться звернутися до Верховної Ради. — Атмосфера в кімнаті наелектризувалася.

— От і добре, Гуді. Я надішлю свій запит до Квінгайт, — відказала Сюзанна, сама чимало здивувавшись своїй сміливості.

— А хто така королева Гайт? — стиха спитала я Метью.

— Квінгайт це місцина, а не особа. А що таке Верховна Рада?

— Уялення не маю, — зізналася я.

— Припиніть шепотітися, — сердито покачала головою Гуді Альсоп. — Вікна й двері надійно запечатані моїм заклинанням, тому ваш шепіт боляче тисне мені на вуха.

Ми замовкли, і Гуді Альсоп повела розмову далі.

— Сюзанна поставила під сумнів мій авторитет у цій справі. Оскільки я є керманичем громади Гарлікгайт, а також старійшиною міського району Вінтрі, пані Норман мусить представити свій позов на розгляд решти районних старійшин Лондона. І вони винесуть рішення у нашій справі. Так робиться завжди, коли між відьмами виникають розбіжності. Число старійшин налічує двадцять шість, а разом ми складаємо Верховну Раду.

— Так це — чиста політика? — спитала я.

— Політика й розсудливість. Без цього інструмента розв’язання наших внутрішніх розбіжностей отець Габбард іще глибше запустив би свої вампірські пальці у наші справи, — пояснила Гуді Альсоп. — Вибачте, якщо я вас образила, пане Ройдон.

— Жодної образи, Гуді Альсоп. Але якщо ви винесете цю проблему на розгляд вашої Ради, то про Діану невдовзі дізнається увесь Лондон. — Метью схвильовано підвівся. — А я не можу цього допустити.

— Кожна відьма у нашому місті вже прочула про вашу дружину. Тут новини поширюються напрочуд швидко, і не в останню чергу завдяки старанням вашого приятеля Крістофера Марлоу, — сказала Гуді й вигнула шию, зазираючи в очі Метью. — Сядьте, пане Ройдон. Моїм старим кісткам важко кожного разу отак вигинатися. — На мій превеликий подив, Метью сів.

— Лондонські відьми й досі не знають, що ти ткаля, Діано, а це — надзвичайно важливо, — продовжила Гуді Альсоп. — Про це, ясна річ, доведеться повідомити Раду. Коли інші відьми довідаються, що тебе викликали на килим до старійшин, то подумають, що тобі буде висловлена догана за твої стосунки з паном Ройдоном чи тебе якимось чином зобов’яжуть не давати йому можливості користуватися твоєю кров’ю або твоїми магічними здібностями.

— Що б там не вирішили старійшини, ви й далі будете моєю наставницею? — Мені було вже не звикати до того, що я завжди була предметом заздрощів та зневаги з боку інших відьом, і не була настільки наївною, аби сподіватися, що лондонські відьми схвально поставляться до моїх стосунків із Метью. І мені було байдуже, чи братимуть Марджорі Купер, Елізабет Джексон та Кетрін Стрітер (ким би вони не були) участь у освітній програмі Гуді Альсоп. Але до Гуді я ставилася інакше. Бо це була та відьма, чиєю дружбою й підтримкою мені хотілося б заручитися.

— Я — остання з нашого роду в Лондоні й одна з трьох відомих ткаль у цій частині світу. Шотландська ткаля Агнеса Семпсон зараз перебуває у в’язниці в Единбурзі. Уже давно ніхто не чув про ірландську ткалю і не бачив її. Тому Рада не матиме іншого вибору, як дозволити мені бути твоєю наставницею, — заспокоїла мене Гуді Альсоп.