Брендон Сандерсон – Ритм війни (страница 293)
«А це цікаво. Чому я ніколи не бачив тебе там, у всіх своїх планах... Скажи, кого б ти вибрав захисником? Якби був на моєму місці?»
— А це має значення? — запитав Дотепник.
«Просвіти мене».
Дотепник схилив голову набік. Було щось дивне в цій зміні тону Одіозума. Питати, кого б обрав Дотепник? Райзу було б байдуже на це.
«Пусте, — швидко сказав Одіозум. — Це не має значення. Кого б я не вибрав, він знищить захисника Далінара! А тоді я використаю його та своїх прихильників на цій планеті, щоб нарешті зробити все, що хочу!»
— Так, але де ти знайдеш стільки тяглової сили? — спитав Дотепник, продовжуючи свій шлях до дверей.
Він почав насвистувати, коли Одіозум залишився позаду. Усе сталося
Невже Райз ставав усе більш вдумливим? Дотепнику не варто про це хвилюватися, чи не так? Після всього цього Одіозум буде надійно ув’язнений, що б не сталося. Виходу не буде...
«Хіба що...»
У Дотепника перехопило подих, але потім він змусив себе продовжувати свистіти і йти далі.
В нього ззаду
«Я бачу, що зробив помилку, — сказала сила тихо і вдумливо. — Я новачок у цьому. Мені не слід було наполягати на тому, щоб отримати інформацію. Суть у тому, щоб дати тобі те, що ти очікуєш. Навіть істоту, якій тисячі років, можна обдурити. Тепер знаю це з особистого досвіду».
— Хто ти? — прошепотів Дотепник.
«Одіозум, — відповіла сила. — Дай мені подумати... Я не можу тобі нашкодити. Але тут ти використав інший вид Інвеститури для зберігання своїх спогадів, так? Оскільки ти прожив довше, ніж належить смертному, тобі потрібно десь зберігати зайві спогади. Я не можу побачити твого розуму, але можу побачити твої спогади, так?»
Уперше за довгий-довгий час Дотепник відчув справжній жах. Якщо Одіозум знищить Енергоподихи, що зберігали його спогади...
«Я не вірю, що це завдасть тобі справжньої шкоди... — продовжив Одіозум. — Так, здається, угоди мого попередника дозволять мені...» Дотепник зупинився в коридорах старого палацу Елгокара на Розколотих рівнинах. Він озирнувся довкола, потім схилив голову набік. Невже йому щось почулося?
Він похитав головою і пішов далі, шукаючи глядачів. Підкинув монету в повітря, потім схопив її, а тоді витягнув долоню вперед і розчепірив пальці, щоб показати, і що монета зникла. Але, звісно, вона таємно лежала в іншій долоні, прихована від очей.
— Розповідати історії, — сказав він, звертаючись до порожнього коридору, — це, по суті, обман.
Швидким рухом він засунув монету за пояс, усе ще розмахуючи іншою рукою для відволікання. Потім почувся
Але чому лише одна половинка? Вона мала бути надійно захована в маленькій потаємній кишені його сорочки. Він підняв монету й озирнувся, щоб перевірити, чи ніхто не помітив помилки.
— Ідеєчко, удай, що нічого не помітила, — сказав він.
Але її не було на куртці. Буреклята спренка. Невже вона вислизнула, коли він не дивився? Дотепник обхопив долонею голову, відчуваючи дивну дезорієнтацію.
Щось пішло не так. Але що?
— Складність, — сказав він, ховаючи монету, — полягає втому, щоб змусити всіх повірити, що ти прожив тисячу життів... Змусити їх
Прокляття. Щось не так.
— Ті самі брудні фокуси використовуються і для розповідання історій, — прошепотів Дотепник, — і для бійки в провулку. Завжди будь готовий ударити їх туди, куди вони не очікували.
Проте ніхто не слухав. Хіба раніше за ним не летіла пара посіпак Сджа-анат? Він туманно пам’ятав... Ідея прогнала їх?
Дотепник озирнувся довкола, аж раптом щось відчув. Поколювання, від якого його Енергоподихи пошаленіли.
«Ага...» — подумав Дотепник. Він очікував цього — зрештою, саме тому він і покинув вежу. Одіозум не міг знайти його там.
Він пішов до колишньої вітальні Елгокара, що була недалеко, і зробився доступним — його стало видно, легко до нього дістатися. Потім, коли
— Ласкаво прошу, Райзе! Наче ж нещодавно бачилися.
«Я помітив, що ти доклав руку до створення цього договору», — награно промовив голос у його голові.
— Ти завжди був розумним, — сказав Дотепник. — Тобі це підказала моя блискуча манера висловлювання, моя кмітливість у переговорах чи те, що я включив у текст своє
«У яку гру ти граєш?»
— У гру здорового глузду.
«Е... Що?»
— Здоровий глузд, Одіозуме. А в мене є тільки нездоровий глузд. Ну, і ще кілька дрібних монет...
Він опустив погляд на монету, яку все ще тримав у руці, і схилив голову набік.
«Я тебе ненавиджу».
— Райзе, любий, — сказав Дотепник, підвівши очі, — вважається, що ти ідіот. Говоритимеш занадто багато таких розумних речей — і мені доведеться дещо переосмислити... Я знаю, що ти підкоригував договір, намагаючись отримати перевагу. Що ти відчуваєш, знаючи, що Далінар Холін, простий смертний, узяв гору над тобою?
«Я помщуся, — промовив Одіозум. — Навіть якщо це займе цілу вічність, Цефандрію, я знищу тебе».
— Ну й розважайся! — гукнув Дотепник, крокуючи до дверей. — Дай мені знати, як проведеш час на самоті. Навіть Потойбіччя знає, що більше
«Це не має значення! — проревів Одіозум. — Мій захисник знищить захисника Далінара, а тоді я використаю його та своїх прихильників на цій планеті, щоб нарешті зробити все, що хочу!»
— Ну й добре, — сказав Дотепник, стоячи у дверях. — Коли все закінчиш, принаймні не забудь помити руки.
Він грюкнув дверима, розвернувся і продовжив свій шлях. Намагався підібрати мелодію, щоб її насвистувати, але всі звучали неправильно. Щось псувало ідеальний ритм.
Присутність Одіозума лишилася позаду. Що ж тоді... не так?
«Не завдавай собі клопоту, — подумав він. — Усе йде за планом».
Зрештою, перша за тисячу років зустріч Дотепника з Одіозумом пройшла
Прикінцеві примітки
Вірш цікавий своїм навмисним навантажуванням останнього рядка, в той час як алетійські поети традиційно роблять наголос на центральне слово і складають вірш навколо нього. Співуни, як видно, по-іншому трактують цю форму мистецтва.
Подана вище таблиця містить неповний перелік традиційних воринських символів, що пов’язані з Десятьма Сутностями. Разом вони утворюють Подвійне Око Всемогутнього — очне яблуко з двома зіницями, що символізує створення рослин і тварин. Також воно лежить в основі форми піскового годинника, яка часто асоціюється з Променистими лицарями.
Давні вчені додавали до цього списку ще й десять орденів останніх, а також самих Вісників, для кожного з яких існувала класична асоціація з певним числом і Сутністю. Не можу сказати напевно, як саме вписуються в цю парадигму десять рівнів Приборкування порожнечі або спорідненої з ним Старої магії, якщо це взагалі можливо. Моє дослідження з великою ймовірністю вказує на існування ще одного набору здібностей — навіть езотеричніших, ніж Приборкування порожнечі. Стара магія, напевно, належала б до цього списку, хоча я починаю підозрювати, що вона щось геть інше.
Зауважте, що наразі я вважаю поняття «тілесного вмістища» радше філософським тлумаченням, ніж реальним атрибутом цієї Інвеститури та її виявів.
На додачу до Сутностей, класичних для Рошару елементів, було відкрито ще й десять Сплесків. Вважається, що це фундаментальні сили, на яких тримається світ, чи, точніше, представлення десяти основних здібностей, які надавали Вісникам, а потім і Променистим лицарям їхні узи.
Адгезія: Сплеск тиску та вакууму
Гравітація: Сплеск тяжіння
Сепарація: Сплеск руйнування й розкладання
Абразія: Сплеск тертя
Прогресія: Сплеск росту та зцілення, чи регенерації
Ілюмінація: Сплеск світла, звуку та різноманітних хвильових утворень