Альфред Дёблин – Берлін Александерплац (страница 8)
Він несамохіть здригнувся. Та, на щастя, був один гарний заклад біля міської залізниці, на Ґрунерштрасе, 1, біля Алекса[28], Управління з догляду за колишніми ув'язненими. Там подивилися на Франца, розпитали про те й про се, підписали папірець, мовляв, пан Франц Біберкопф перебуває під нашим наглядом. Сказали, що поцікавляться, чи він десь працює, й що йому слід щомісяця з'являтися до них. І готово. Все, на цьому крапка й кінець.
Забуто страх, забуто Теґель і червоний мур, і стогони, й все інше, а тепер хай усе йде до біса, починаймо нове життя, Франц Біберкопф повернувся, прусси щасливі й вигукують ура!
Після цього випадку він ще цілий місяць набивав собі кендюха м'ясом, картоплею та пивом, якось зайшов До євреїв на Драґонерштрасе, щоб подякувати. Наум та Елізер знову сперечалися. Вони його одразу не впізнали, коли він увійшов, весь такий виряджений, ситий та пропахлий коньяком, і, поштиво прикриваючи капелюхом уста, пошепки запитав, чи ще й досі хворіють внуки старого пана. У шинку на розі, куди він їх потяг, вони поцікавилися в нього, якими він займається ґешефтами. «Які ґешефти? Та не займаюся я жодними ґешефтами. У нас усе йде саме по собі». — «А звідки тоді у вас гроші?» — «Так, дещо залишилося. Раніше наскладав потроху». Він з хитрим виглядом штовхнув Наума під бік і, роздувши ніздрі, промовив з таємничим виглядом: «А пам'ятаєте, як ви мені про Цанновича розповідали? Ото був хлоп! Файний! Потім вони його, щоправда, прикандичили. Чого ви тільки не знаєте. Хотілось би й мені ось так, ходити собі як принц, ще й вчитися в університеті. Та ні, вчитися ми не будемо. Може, краще одружимося». — «Щасти!» — «Так тоді приходьте, буде що їсти-пити».
Рудий Наум роздивлявся його й чесав підборіддя: «От послухайте, розкажу вам ще одну історію. В одного чоловіка був м'яч, знаєте, такий маленький, дитячий, але не ґумовий, а з целулоїду, прозорий, а всередині свинцеві дробинки. Діти можуть таким м'ячиком торохтіти, а також кидати його. Взяв цей чоловік м'яч, кинув і подумав: «У ньому дробинки, я можу кинути, і м'яч далі не покотиться, а залишиться якраз на тому самому місці, в яке я цілив. Та коли він кинув м'яча, той полетів не так, як він гадав, а підскочив ще раз і відкотився трохи вбік, десь на дві долоні. «Та облиш ти його, Науме, зі своїми історіями. Вони йому треба?» А товстун Франц: «І що сталося з м'ячем, чого це ви знову зчепилися? Помилуйтеся на цю парочку, пане господарю, відколи їх знаю, вони тільки те й роблять, що сваряться». — «Людей треба сприймати такими, які вони є. А сваритися — корисно для печінки». А рудий: «Ось що я вам хочу сказати, я вас бачив на вулиці, бачив у дворі й чув, як ви співали. Співаєте ви дуже гарно. Гарна ви людина. Та тільки не варто нариватися. Живіть собі спокійно. Будьте терплячі до цього світу. Хіба я знаю, що ви маєте в собі й що приготував вам Бог? Бачите-но, м'яч летить не так, як ви його кидаєте і як вам хочеться, наче й так, але не зовсім — він летить трішки далі, й, може, навіть не трішки, хтозна, а ще ледь убік».
Наш товстунець відкинув голову, сміючись, розпростер обійми й обійняв рудого: «Ви мастак до розповідей, справжній мастак. Франц має певний досвід. Франц знає життя. Франц знає собі ціну». — «Я лише хочу вам сказати, що ви так печально співали». — «Таки співав. Що було, то було. А тепер наша камізелька знову туго налазить. Мій м'яч летить як слід, розумієте? У мене ніхто не стоїть на шляху. Ну, бувайте, як дійде до весілля, то чекаю вас обох!»
Ось так цементник, а згодом вантажник меблів Франц Біберкопф, кремезний, неотесаний хлоп з відразливою зовнішністю, повернувся до Берліна і знову ходить цими вулицями, чоловік, за яким упадала гарненька дівчина з родини бляхаря, він зробив з неї повію і врешті під час бійки смертельно поранив. Тепер він заприсягся перед усім світом і перед собою, що буде порядним. І поки він мав гроші, залишався порядним. А потім гроші в нього скінчилися, і цього моменту він начебто тільки й чекав, щоб показати всім, що хлопець він хоч куди.
Книга друга
Отак ми щасливо доправили нашого хлопця до Берліна. Він дав слово чести, й постає питання, чи не закінчити нам на цьому. Кінцівка видається оптимістичною й без жодних підступів, та й уся оповідь ніби вже добігає кінця, ще й має велику перевагу лаконічности.
Проте цей Франц Біберкопф — то не якийсь перший-ліпший персонаж. Я викликав його до буття не заради забави, а для того, щоб пережити разом із ним його важке, правдиве й повчальне життя.
Франц Біберкопф переніс тяжке випробування, але тепер він почувається задоволений і стоїть, широко розставивши ноги, на берлінському ґрунті, й коли він каже, що хоче бути порядним, то можемо повірити йому, що він справді таким буде.
Ви ще побачите, як цілими тижнями він буде порядним, адже він дав слово. Але в певному сенсі то лише відстрочка.
Колись у раю жило двоє, Адам і Єва. Їх помістив туди Господь, який створив тварин і рослин, і небо, і землю. І раєм був чудовий сад Едемський. Росли в ньому квіти й дерева, бавилися звірі, ніхто не знущався з іншого. Сонце сходило й заходило, і місяць — так само, тож у раю цілісінький день панувала сама лише радість.
Так радісно хочемо почати й ми. Нумо співати й при цьому рухатися: ручками — заплескали, ніжками — затупотіли, раз туди, а раз сюди, і не буде в нас біди.
Публікація плану земельної ділянки, що на вулиці Ан-дер-Шпандауер-Брюке, 10.
План оздоблення фасаду стінною розеткою на стіні будинку Ан-дер-Шпандауер-Брюке, 10, нанесення якої пов'язано з тривалим обмеженням права власности, засвідченого в громадському окрузі Берлін-Центр, виставлено з усіма доповненнями для загального ознайомлення. Протягом визначеного терміну кожна зацікавлена особа має можливість заявити претензії щодо згаданого плану. Так само право на претензії має правління окружного магістрату. Згадані претензії слід подати до окружної магістратури Берлін-Центр С2, Клостерштрасе 68, кімната 76, у письмовій формі або ж усно із занесенням у протокол.
Цим документом, узгодженим з начальником поліції, я надаю орендареві мисливських угідь панові Боттіху дозвіл, що може бути скасований в будь-який час, на відстріл диких кроликів та інших шкідників на території парку Гнилого озера в такі дні 1928 року: літній відстріл має проводитися з 1 квітня до 30 вересня до 7 години ранку, взимку — з 1 жовтня до 31 березня до 8 години ранку, про що тут доводиться до загального відома. Прохання не заходити на вищезазначену територію у визначений для відстрілу час. Обербургомістр, уповноважений за контролем мисливських ліцензій.
Майстер кушнірської справи Альберт Панґель, після тридцятирічної суспільно корисної діяльности як почесний службовець, склав із себе ці повноваження з огляду на похилий вік та переїзд в інший округ. Протягом цього тривалого часу він безперервно обіймав посади голови комісії з питань доброчинної діяльности та працівника соціальної служби. Окружна управа відзначила заслуги пана Панґеля, вручивши йому вітальний адрес[29].
Розенталерплац вирує.
Погода мінлива, переважно з проясненнями, один градус нижче нуля. Над Німеччиною шириться циклон, у зоні якого відбудеться різка зміна погоди. Незначні зміни тиску, що тривають, свідчать про повільне поширення циклону в південному напрямку, таким чином погода й надалі залишиться під його впливом. Протягом дня очікується зниження температури. Це був прогноз погоди для Берліна та околиці.
Трамвай № 68 іде через Розенталерплац — Віттенау, Північний вокзал, Клініка, Веддінґплац, Штеттинський вокзал, Розенталерплац, Александерплац, Штаусбурґерплац, Вокзал на Франкфуртській алеї, Ліхтенберґ, психлікарня Герцберґе. Три берлінські транспортні підприємства — трамвай, метро підземне й надземне, омнібус — запровадили єдиний тариф. Квиток для дорослого коштує 20 пфеніґів, для учнів — 10 пфеніґів. Пільговим тарифом користуються діти до чотирнадцяти років, учні, школярі, незаможні студенти, інваліди війни, інваліди, обмежені в пересуванні, з посвідками окружної комісії доброчинности. Ознайомтеся з мережею маршрутів. У зимовий період передні двері для посадки й висадки закриті, 39 місць, вагон № 5918, прохання наперед готуватися до виходу, водієві розмовляти з пасажирами заборонено, пасадка й висадка з вагону під час руху небезпечна для життя.
Посеред Розенталерплац якийсь чоловік з двома жовтими пакунками зістрибує з трамвая № 41, порожнє таксі в останній момент устигає проскочити повз нього, дорожній поліцейський проводжає його поглядом, звідкись з'являється трамвайний контролер, контролер і поліцейський тиснуть один одному руки, чоловік із жовтими пакунками — просто щасливчик.
Всілякі лікеро-горілчані вироби за гуртовими цінами; др. Берґель, адвокат і нотаріус, Лукутат — індійський засіб для омолодження слонів, презервативи Фромма, найкраща ґумова губка, для чого мати багато губок, якщо можна мати одну таку?