Альфред Дёблин – Берлін Александерплац (страница 38)
Досі не з'ясовано, хто був винуватцем трамвайної катастрофи на Геерштрасе. Свідчення учасників аварії та водія трамвая Редліха буде перевірено. Ще досі немає висновку технічних експертів. Лише після такого висновку буде можливо перейти до з'ясування питання про те, чи винен в аварії вагоновод, який не встиг вчасно натиснути на гальма, чи катастрофа була спричинена збігом випадковостей, які неможливо передбачити.
На біржі панує спокійна активність; курси акцій зміцніли у зв'язку з майбутньою публікацією балансу державного банку, цей баланс, як нам повідомили, відображає доволі сприятливу картину фінансового становища в країні при скороченні обігу кредитних білетів на 400 мільйонів марок та вексельного портфеля на 350 мільйонів марок. 18 квітня на 11 годину ранку курс акцій «І.Ґ. Фарбен» — 260 з половиною до 267; «Зіменс і Гальске» — 297 з половиною до 299; «Дессауер Ґаз» — 202 до 203, «Цельштоф-Вальдгоф» — 295. Спостерігався деякий попит на акції німецької нафтової компанії з курсом 134 з половиною.
Уже 11 квітня редакторові Брауну допомогли втекти з Моабітської[114] тюрми його озброєні спільники. Втеча нагадувала сцену із вестерну, було організовано погоню, заступник голови кримінального суду того ж дня подав у міністерство юстиції відповідний рапорт. Наразі тривають допити свідків та причетних до цього інциденту службових осіб.
Берлінська громадськість дещо втратила інтерес до пропозиції однієї з найбільших американських автомобільних компаній надати декільком солідним німецьким фірмам виключне право збуту в Північній Німеччині шести- та восьмициліндрових автомобілів, які не мають аналогів у світі.
Наступне повідомлення наводиться до загального відома, але насамперед воно стосується тих, хто проживає в районі телефонної підстанції Штайнплац: У театрі «Ренесанс» на Гарденберґштрасе відбулася сота вистава п'єси «Чирвовий валет», чудової комедії, в якій тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом, публіка бурхливо вітала виконавців ювілейного спектаклю. Розклеєні по місту афіші «Чирвового валета» закликають берлінців посприяти тому, щоби ця п'єса невдовзі могла відзначити свій наступний ювілей. Проте слід взяти до уваги, що берлінців, звичайно, можна запрошувати до театру, але внаслідок цілої низки причин вони можуть не відгукнутися на це запрошення. Вони можуть, наприклад, бути у від'їзді й не мати жодного уявлення про існування такої п'єси. Інші, хоч і не виїздили з Берліна, однак не мали нагоди прочитати афіші театру «Ренесанс», розклеєні на рекламних тумбах, оскільки лежать хворі вдома. А в чотиримільйонному місті таких людей набереться чимало. Хоча з рекламних повідомлень по радіо о шостій вечора вони могли довідатися, що «Чирвовий валет», ця чудова паризька комедія, в якій тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом, уже всоте ставиться в театрі «Ренесанс». Та це повідомлення могло б викликати в них у кращому разі лише почуття жалю з приводу того, що вони наразі неспроможні поїхати на Гарденберґштрасе, адже якщо вони справді лежать хворі в ліжку, то їхати в такому стані їм у жодному разі не рекомендується. За інформацією з надійних джерел, в театрі «Ренесанс» не передбачено жодних можливостей для розміщення в залі хворих з ліжками, яких туди, взагалі-то, можна було б доправити каретами швидкої допомоги.
Не варто залишати поза увагою й таке міркування: в Берліні можуть виявитися й такі люди [зрештою, вони таки існують], які хоч і прочитають афішу театру «Ренесанс», але матимуть сумніви щодо її правдивости, тобто вони сумніватимуться не в тому, що ця афіша справді існує, а в достовірності та у значимості відтвореного типографським способом змісту. З почуттям невдоволення, досади, спротиву, можливо, навіть подратування прочитають вони твердження про те, що комедія «Чирвовий валет» є захопливою комедією, кого захоплює, що захоплює, чим захоплює, як вам узагалі спало на думку мене захоплювати, мені непотрібно, щоб мене захоплювали. Можливо, ви строго стиснете губи, коли прочитаєте, що в цій комедії тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом. Вам не потрібно тонкого гумору, ваше ставлення до життя цілком серйозне, ваш настрій похмурий, але врочистий, адже останнім часом ви поховали декілька своїх родичів. Вас не зіб'є з пантелику вказівка на те, що цей так званий тонкий гумор поєднується з якимось там глибоким сенсом. Бо, на вашу думку, знешкодження, нейтралізація тонкого гумору взагалі неможлива. Глибокий сенс має завжди стояти окремішньо. А тонкого гумору слід позбутися так, як римляни позбулися Карфагену чи таким самим способом також інших міст, про які вони тепер і не згадають. Деякі люди взагалі не вірять у глибокий сенс, який нібито криється в п'єсі «Чирвовий валет» і вихваляється на афішах. Глибокий сенс, а на стільки він глибокий? Як визначити глибину глибокого сенсу? Ось так паплюжать ту п'єсу.
Цілком очевидно, що в такому великому місті, як Берлін, є безліч людей, які готові багато чого поставити під сумнів, критикувати й гудити, зокрема й кожне слово з афіш театру «Ренесанс», за які директор театру заплатив чималі гроші. Й навіть якщо ви не будете зайве нарікати й давно любите театр, а особливо театр «Ренесанс» на Гаренберґерштрасе, й навіть якщо ви визнаєте, що в цій п’єсі справді тонкий гумор поєднується з глибоким сенсом, ви все одно не підете туди з тієї простої причини, що сьогодні у вас інші плани. Таким чином, кількість людей, які кинуться на Герденберґерштрасе й вимагатимуть проведення паралельних вистав «Чирвового валета» в сусідніх залах, скоротиться до мінімуму.
Після цього повчального екскурсу про події суспільного та приватного характеру, що відбулися в червні 1928 року в місті Берліні, знову повернемося до Франца Біберкопфа, Райнгольда та його клопотів з жінками. Слід припустити, що й це повідомлення привабить лише дуже вузьке коло зацікавлених осіб. Про причини такого явища ми розводитися не станемо. Проте це аж ніяк не стане мені на заваді слідом за моїм скромним персонажем продовжити свій шлях по Берліну, центральними і східними кварталами міста, адже кожен робить те, що вважає за потрібне.
Після розмови з Францом Біберкопфом справи в Райнгольда пішли кепсько. Райнгольду було не до душі, принаймні дотепер, поводитися з жінками грубо, як Франц. Завжди хтось приходив йому на допомогу, а тепер він сів на мілину. Всі дівчата мали на нього зуб: Труда, яка ще була в нього, Циллі, остання, яку він передав далі, й передостання, чиє ім'я він уже забув. Всі вони шпигували за ним, почасти через те, що побоювалися його втратити [останній номер], почасти через помсту [передостанній номер], а почасти через новий спалах пристрасти [третій номер у списку]. Найновіша, яка щойно з'явилася на горизонті, така собі Неллі з Центрального ринку, вдовиця, яка полюбила Райнгольда й тут-таки його розлюбила, коли до неї навідалися, щоб її застерегти, по черзі Труда, Циллі й на довершення ще й головний свідок, чоловік на ім'я Франц Біберкопф, який відрекомендувався близьким другом Райнгольда. Так, Франц Біберкопф також її застерігав. «Пані Лабшинскі, — таким було, ясна річ, прізвище тієї Неллі, — я роблю це не для того, щоб звести наклеп на свого друга чи ким він там мені доводиться. В жодному разі! Я ніколи не порпаюся в брудній білизні інших людей. Але що правда, то правда. Викидати жінок одна за одною на вулицю заради щораз нової — ні, такого я не схвалюю. Та й ніяке це не справжнє кохання».
Пані Лабшинскі зневажливо гойднула своїм бюстом: Райнгольд? Нехай Франц особливо не переживає через неї. Вона, зрештою, не вперше має справу з чоловіками. А Франц вів далі: «Приємно чути таке, цього мені достатньо. Отже, тепер ви в курсі справи. Ви зробите добре діло, й це для мене важливо. Жінок мені шкода, вони ж також люди, як і ми з вами, та й самого Райнгольда шкода. Він точно вріже дуба, якщо так поводитиметься й далі. Через це він і не п'є вже ні пива, ні шнапсу, лише ріденьку каву, він тепер і краплі спиртного не здатний випити. Краще опанував би себе. Душа в нього добра». — «Добра, добра», — схлипнула пані Лабшинскі.
Франц кивнув із серйозним обличчям: «У цьому ж і річ, він багато чого спізнав у житті, але далі так тривати не може, ми маємо його зупинити».
На прощання пані Лабшинскі простягнула панові Біберкопфу свою сильну лапу: «Я дуже покладаюся на вас, пане Біберкопфе». Вона може на нього покластися. А Райнгольд тим часом зачаївся у себе вдома. Він був добрим сиднем, але що саме він задумав, про те годі було дізнатися. Він жив із Трудою вже три тижні понад звичний строк; вона щодня звітувала Францові про ситуацію. Франц тішився: вже скоро й наступний строк підходить. Треба бути напоготові. І справді: одного чудового дня Труда тремтячим голосом повідомила йому, що Райнгольд уже два вечори йде кудись у святешному костюмі. Наступного дня вона вже знала, хто це: така собі Роза, петельниця, років тридцять із невеликим гаком, прізвища вона ще не взнала, зате розвідала адресу. «Ну, тоді все гаразд», — засміявся Франц.
І фортуна любить нас тільки на короткий час. Насувається вже фатум…[115]
Якщо маєте проблеми з ходінням, носіть взуття Лайзера. «Лайзер» — найбільша взуттєва крамниця на Александерплац. А якщо взагалі не бажаєте ходити пішки, то можете проїхатися: автофірма NSU запрошує вас на пробну поїздку на шестициліндровому лімузині. Якраз цього четверга Франц Біберкопф знову йшов по Пренцлауерштрасе, бо йому спало на думку, що було б добре зустрітися з Меком, якого він уже давненько не бачив, та побалакати про се про те, а ще Франц хотів розповісти про Райнгольда та його жінок, нехай Мек подивується, як він, Франц, зміг приструнити та настановити на путь праведну такого хлопця, тепер той має звикати до порядку, і, поза сумнівом, звикне.